Важко уявити українські поля без золотавих кошиків соняшнику. Квітка сонця стала не просто культурою, а справжнім символом аграрної могутності України на світовій арені. Кожен третій-четвертий гектар наших полів прикрашають соняшники — це приблизно 5 млн га, для порівняння, це як 20 територій Люксембурга!
Для підприємства, що працює на десятках тисяч гектарів землі, захист від хвороб — це складова загального управління ризиками бізнесу. Хвороби часто мають властивість накопичуватися в ґрунті та рослинних рештках, тому без продуманої стратегії їх поширеність і розвиток на полях із року в рік лише зростає. Щоб мінімізувати ці ризики, важливо будувати комплексну систему захисту
Інокуляція є важливим елементом передпосівної обробки насіння сої. Механізм інокуляції, або ж щеплення насіння бобових бактеріальними препаратами, які називаються інокулянтами виглядає наступним чином. Бульбочкові бактерії (ризобії) викидають тоненькі «волосини», інфікуючи кореневу систему рослин.
Соя іноді виглядає найбільш обділеною культурою в плані листових підживлень. Це пояснюється високими погодними ризиками при її вирощуванні, оскільки соя є вологолюбною культурою і дуже погано реагує на спекотні температури в період цвітіння. Тому фермери не поспішають витрачати додаткові кошти, зокрема, на листові підживлення цієї культури, розраховуючи, що рослини самостійно якось «вивезуть», використовуючи здатність фіксувати атмосферний азот.
Технологія вирощування соняшнику, особливо у південних регіонах України, часто виглядає у якості «бідного родича» через поширене уявлення про те, що, мовляв, це дуже стійка культура, котра «висмокче» своїм корінням усе необхідне із грунту. Це не зовсім так, тим більш за умови частого повернення цієї культури на поле.
Соя залишається однією з найважливіших білково-олійних культур у світовому землеробстві, демонструючи стабільні посівні площі і в нашій країні. За останнє десятиліття наша держава впевнено ввійшла до числа провідних світових виробників сої, а площі під культурою в окремі роки перевищували 1,5 млн га. Це зумовлено і зростанням попитом на соєвий протеїн на світовому ринку, і важливою роллю культури в сівозмінах як гарного попередника й азотфіксатора.
Є хвороби які розвиваються повільно і дають час на реакцію. Склеротиніоз ріпаку не з таких. Він чекає на одну конкретну фазу і одну конкретну дію агронома. Хто запізнився на тиждень — бачить результат на збиранні.
На жаль, і досі у приватних розмовах із деякими фермерами, ми дізнаємося, що насіння соняшнику вони «обирають» із того, що пропонують сумнівні продавці. Незрідка це просто неякісне насіння чи навіть товарне зерно. В кращому разі – випадкові гібриди різних брендів, які далеко не факт, що підходять під конкретні грунтово-кліматичні умови та технологію вирощування. В результаті покупець вимушено грає у «лотерею», програш в якій означає втрату прибутку за увесь сезон.
Поширеність білої гнилі щороку зростає. Галузеве опитування, проведене компанією BTU серед близько 90 агрокомпаній із різних областей України, показало: майже 85% респондентів хоча б раз стикалися із цією проблемою, а 46,5% — мають із нею справу регулярно. Фактично склеротиніоз переходить у категорію системних ризиків для агровиробництва.
Сьогодні у багатьох регіонах України на посівах соняшнику фіксуються ураження рослин старим-новим захворюванням – так званою вугільною гниллю. Прояви вугільної гнилі незрідка плутають із симптомами інших захворювань соняшнику, що призводить до неправильного лікування рослин або ж ігнорування цієї високої загрози посівам цієї культури. Адже неувага до неї вже сьогодні спричиняє втрати від до 25% врожайності посівів соняшнику.
