Технологія вирощування соняшнику, особливо у південних регіонах України, часто виглядає у якості «бідного родича» через поширене уявлення про те, що, мовляв, це дуже стійка культура, котра «висмокче» своїм корінням усе необхідне із грунту. Це не зовсім так, тим більш за умови частого повернення цієї культури на поле.
Соя залишається однією з найважливіших білково-олійних культур у світовому землеробстві, демонструючи стабільні посівні площі і в нашій країні. За останнє десятиліття наша держава впевнено ввійшла до числа провідних світових виробників сої, а площі під культурою в окремі роки перевищували 1,5 млн га. Це зумовлено і зростанням попитом на соєвий протеїн на світовому ринку, і важливою роллю культури в сівозмінах як гарного попередника й азотфіксатора.
Є хвороби які розвиваються повільно і дають час на реакцію. Склеротиніоз ріпаку не з таких. Він чекає на одну конкретну фазу і одну конкретну дію агронома. Хто запізнився на тиждень — бачить результат на збиранні.
На жаль, і досі у приватних розмовах із деякими фермерами, ми дізнаємося, що насіння соняшнику вони «обирають» із того, що пропонують сумнівні продавці. Незрідка це просто неякісне насіння чи навіть товарне зерно. В кращому разі – випадкові гібриди різних брендів, які далеко не факт, що підходять під конкретні грунтово-кліматичні умови та технологію вирощування. В результаті покупець вимушено грає у «лотерею», програш в якій означає втрату прибутку за увесь сезон.
Поширеність білої гнилі щороку зростає. Галузеве опитування, проведене компанією BTU серед близько 90 агрокомпаній із різних областей України, показало: майже 85% респондентів хоча б раз стикалися із цією проблемою, а 46,5% — мають із нею справу регулярно. Фактично склеротиніоз переходить у категорію системних ризиків для агровиробництва.
Сьогодні у багатьох регіонах України на посівах соняшнику фіксуються ураження рослин старим-новим захворюванням – так званою вугільною гниллю. Прояви вугільної гнилі незрідка плутають із симптомами інших захворювань соняшнику, що призводить до неправильного лікування рослин або ж ігнорування цієї високої загрози посівам цієї культури. Адже неувага до неї вже сьогодні спричиняє втрати від до 25% врожайності посівів соняшнику.
Сьогодні кожен український фермер прагне скоротити витрати на вирощування сільгоспкультур, зокрема, соняшнику. У деяких випадках ці міри є виправданими, однак не слід забувати про ключові моменти технології.
Як спланувати технологію захисту ріпаку за умов обмежених фінансових ресурсів
Соняшник продовжує посідати чільне місце у сівозміні багатьох вітчизняних агрокомпаній, надто ж у степовій зоні. Ця культура повертається на поле у кращому разі через чотири роки, хоча незрідка через рік-два чи по декілька років поспіль.
Соняшник — золотий символ українського агробізнесу.
