Нут не для надприбутків, а заради сівозміни

Нут посідає свою нішу в степовій та південній Лісостеповій зонах нашої країни. Внаслідок аридизації клімату в перспективі його посівні площі будуть постійно розширюватись

Зернобобовою культурою, яка заслуговує на увагу внаслідок зміни кліматичних умов, є нут. Він виділяється типовою ксерофітною будовою рослин — малим габітусом куща, дрібними листочками, високим осмотичним тиском клітинного соку. Його листки й боби густо вкриті волосками, що виділяють багато щавлевої кислоти, яка відлякує багатьох шкідників. Нут досить поширений у світовому сільському господарстві. Основними виробниками культури є Індія, Пакистан, Австралія, Іран, Туреччина. Важливо зауважити, що нут виділяється високим рівнем посухостійкості, тому є цінним компонентом сівозмін у посушливих зонах. Культура вирізняється рівнем технологічності — не вилягає, боби не опадають і не розтріскуються, зав’язуються на висоті 20–25 см від поверхні ґрунту, що сприяє якісному збиранню врожаю. Ураховуючи ці позитивні ознаки, в останні роки нут посідає свою нішу в степовій і південній Лісостеповій зонах нашої країни. Унаслідок аридизації клімату в перспективі його посівні площі будуть постійно розширюватись.

Читайте також: Світова практика вирощування зернобобових культур

В останні 25 років у Селекційно-генетичному інституті було створено 12 сортів культури, які занесено до Державного реєстру України. Важливим досягненням є виведення великонасінних сортів, що високо ціняться на світовому ринку.

Проблемні моменти в технології вирощування нуту

Існує низка найбільш важливих «вузьких місць» в технології вирощування нуту. Перша із них — це захист від хвороб і шкідників. Для її вирішення необхідно йти двома шляхами — генетичним і технологічним. Генетичний полягає у створенні нових сортів з комплексною стійкістю до хвороб, особливо до фузаріозу та аскохітозу. Крім того, аналіз насіння виявив низку інших збудників, таких як Alternaria alternatа Fr., Alternaria tenuissima Sam., Erisiphe cimmunis F. Fabae, Cladosporium herbatum (pers) Link., Uromyces ciceris arietini Jacz. Серед цих збудників у всіх зразках виявили альтернаріоз (Alternaria alternata Fr. i Alternaria tenuissima Sam.).

Селекції нуту на стійкість до хвороб приділяється дуже велика увага в таких країнах як Індія, Канада, Мексика, Іран. Причому в дослідженнях широко використовуються сучасні генні технології, які контролюють стійкість до окремих збудників хвороб. Після визначення таких ділянок на рівні ДНК шляхом гібридизації відбувається їх максимальне групування (пірамідування) у одному генотипі, який буде характеризуватись комплексною стійкістю. На такому принципі сформовано ряд об’ємних міжнародних програм, на основі яких уже зараз створені стійкі форми нуту, які проходять виробничу перевірку. В останні роки подібного роду дослідження розпочаті і в відношенні шкідників, особливо різного роду совок і зерноїдів.

У результаті багаторічного вивчення колекційних зразків нуту виділили джерела підвищеної насіннєвої продуктивності, крупнонасіннєвості, високого вмісту білка, толерантності проти збудників хвороб, покращених технологічних якостей насіння. Ідентифіковані окремі генотипи, у яких поліпшено декілька господарсько- цінних показників. Показано, що за поєднання в одному генотипі ознак зразків різного еколого-географічного походження існує велика вірогідність одержання цінних рекомбінантних форм шляхом накопичення позитивно діючих адаптивних генів. Особливо широке різноманіття вихідного матеріалу необхідне для запобігання спалахів захворювань і масового розповсюдження шкідників, небезпека від яких суттєво зростає за одноманіття генофонду.

Ми вважаємо, що нут потрібно культивувати не для одержання надприбутків, а обґрунтованих сівозмін, особливо в степовій зоні. Нут відноситься до групи посухостійких культур і ми впевнились у цьому за останні кілька років. Окремі господарства стабільно одержують економічно обґрунтовані врожаї, незважаючи на тривалі посушливі періоди впродовж вегетаційного періоду. З’ясовано, що такий рівень урожайності можливо одержати за рахунок правильно добраного сорту, вологозберігаючої технології вирощування, застосування ефективної системи захисту від хвороб і шкідників, використання якісного насіння.

Якраз таким підходом користується низка країн, які знаходяться у зоні посушливого клімату та вирощують багато зерна на експорт. Наприклад, Австралія зайняла нутом у 2015 році 424,8 тис. га, у 2016 — 677,4 тис. га, у 2017 — 1069 тис. га, тобто має місце чітка тенденція до збільшення посівних площ. Необхідно відмітити, що у цій країні висівають, в основному, нут типу дезi (середньої крупності насіння темного кольору). Австралія є найбільшим експортером нуту у світі. Щорічна виручка від експорту нуту із цієї країни становить біля 1 млрд доларів.

Правильне чергування культур дає можливість застосувати раціональну систему обробітку ґрунту і на основі цього протягом всієї ротації сівозміни підтримувати оптимальний водний і поживний режими ґрунту, успішно здійснювати боротьбу з бур’янами, шкідниками і хворобами, з максимальною ефективністю використовувати добрива і стимулятори росту, які повинні по праву зайняти свою нішу в технологічному ланцюгу вирощування будь якої сільськогосподарської культури і в кінцевім результаті — підвищувати рівень родючості ґрунту.

В’ячеслав Січкар, д-р біол. наук, професор
Селекційно-генетичний інститут — Національний центр
насіннєзнавствата сортовивчення