Як правильно сушити та зберігати насіння сої

Цієї непростої для всієї України осені істотно затрималися строки збирання ярих культур передусім кукурудзи, а також соняшнику і сої. Ясна річ, що це зумовлює очевидні логістичні та господарські проблеми подальшого поводження із зібраним урожаєм. Поготів, якщо йдеться про доробку та закладання посівного матеріалу сої, отриманого самостійно

У вирощуванні пізньостиглих сортів сої, а також за умови дощовитої осені істотно затягується період дозрівання насіння, тож треба обов’язково застосовувати сушіння врожаю. Насіння сої також іноді збирають ще промороженим, що потребує врахування додаткових умов на стадіях післязбиральної обробки під час подальшого сушіння, очищення та зберігання.

Зібране насіння сої, незалежно від його вологості, повинне відразу ж пройти ретельне очищення. Це має важливе профілактичне значення, бо за наявності домішок у масі насіння можуть швидко розпочатися процеси самозігрівання і розмноження пліснявих грибів. Особливої уваги потребує очищення промороженого насіння. У промороженій наземній масі після комбайнового збирання різко зростає вміст смітних домішок — фрагментів стеблин, листків, лушпиння бобів, насіннєвих оболонок, насіння дикорослих рослин тощо. Також збільшується домішка зіпсованого насіння з повністю зміненим кольором.

Як відомо, насіння сої досить важко очищувати від битих, щуплих, загнилих, пліснявих та інших домішок. Тому повнота очищення сої має бути максимальною і значним чином залежить від правильного підбору сит і роботи пневмосепарувальних каналів.

Для очищення насіння у відносно невеликих обсягах, наприклад, у фермерських господарствах, можна використовувати пересувні зерносепаратори, однак за великих обсягів краще застосовувати продуктивніші зерноочисні агрегати чи механізовані лінії, на яких нижчі питомі витрати електроенергії.

Подальше сушіння насіння сої здійснюють, орієнтуючись на його наявну збиральну вологість. Так, за вологості насіння до 16% допускається короткочасне розміщення насіння на майданчиках біля сушарок. Проте за вологості, що перевищує цей показник, сушіння має виконуватись одночасно зі збиранням, не допускаючи навіть тимчасового зберігання.

Сушіння сої має свої особливості, яких слід суворо дотримуватись. Унаслідок специфічного хімічного складу, підвищеного вмісту білкових речовин, які схильні до теплової денатурації, насіння сушать у м’якому режимі за температури нагрівання +25…+30 °С залежно від початкової вологості. Тому і температуру агента сушіння в шахтних сушарках витримують не вищу за +50…+70 або +60…+80 °С.

Спосіб сушіння сої залежить від того, які застосовують сушарки — прямопотокові чи рециркуляційні. У прямопотокових зниження вологості насіння за одне проходження через сушарку не має перевищувати 3%, тому за великої вологості його потрібно пропускати через сушарку кілька разів. У рециркуляційних агрегатах сушіння сої виконують за один цикл, бо в них є цикли відлежування та перерозподілення температури й вологості між окремими насінинами. Не рекомендується також попереднє нагрівання зерна в шарі, що падає, бо це призводить до значного теплового ушкодження і травмування насіння.

Також за швидкого сушіння промороженого зерна виникає так зване загартовування оболонок зернин і втрата ними здатності пропускати водяні пари. Загартоване зерно має вигляд «скляного», за сушіння такого зерна різко знижується його швидкість, а також продуктивність зерносушарок і зростає витрата палива.

Під час сушіння слід ще зважати на малу механічну міцність сої, тому завчасно треба здійснити такі заходи: скоротити до мінімуму кількість переміщень маси насіння; підвищити еластичність поверхонь бункерів, самопливів, головок норій; знизити швидкість падіння насіння; встановити гнучкі самопливи; обшити пружки ковшів норій гумою або іншими полімерними матеріалами.

Важливою умовою на закінчення сушіння є охолодження насіння. Його температура не має перевищувати температуру зовнішнього середовища більш ніж на 10 °С.

Сушіння насіння сої з вологістю 13–17% можна також здійснювати методом активного вентилювання. Для вентилювання використовують зовнішнє сухе чи підігріте атмосферне повітря.

Такий метод сушіння провадять у нерухомому шарі насіння, тому не виникає будь-якого механічного травмування бобів. Крім того, підсушування насіння відбувається повільно і не призводить до теплового пошкодження насінини, що є особливо позитивним для сої, яка схильна до розтріскування за швидкого сушіння.

Вентилювання ще можна проводити в режимі охолодження й оздоровлення насіння сої. У режимі охолодження використовують зовнішнє холодне повітря чи штучно охолоджене. В процесі вентилювання температуру повітря доводять до 0…+5 °С, за такої температури у зерновій масі значно гальмуються усі фізіологічні й мікробіологічні процеси.

Різновидом охолодження є проморожування до температури –1…–5 °С, за такої температури майже повністю припиняється життєдіяльність мікроорганізмів, а шкідники впадають у стан глибокого оціпеніння й гинуть. За зовнішнього охолодження використовують повітря з низькою температурою, переважно у нічні години, а за штучного — повітря від холодильних машин.

У режимі оздоровлення насіння сої вентилюють за відносно невеликих обсягів повітря (20–40 м³/год). Цей захід більшою мірою має профілактичне значення, його застосовують для оновлення повітря у зерновій масі, ліквідації комірного запаху, запобігання самозігрівання, підтримання високої якості продукції. Крім того, помічено, що в зерновій масі за регулярної аерації повітря знижується активність шкідників зернових запасів.

Для вентилювання застосовують різне обладнання: установки пересувні чи стаціонарні, бункери й силоси з активною вентиляцією, вентилятори та холодильні машини. Головне для проведення вентилювання — це визначення його можливості й тривалості процесу, виходячи зі стану насіння й умов навколишнього середовища. За надто тривалого процесу можливе ураження насіння патогенною мікрофлорою.

Зберігання насіння сої має свої особливості, пов’язані з хімічним складом і фізичними властивостями цієї культури. Внаслідок підвищення вмісту білкових та олійних речовин насіння є поживним субстратом, на якому за певних значень температури й вологості швидко розвивається патогенна мікрофлора та шкідники зернових запасів. Особливо нестійким є травмоване насіння з ушкодженою зовнішньою оболонкою. Навіть у стані середньої сухості (вологість 13–14%) ураження такого насіння грибними хворобами та шкідниками досить значне.

Насіння сої характеризується підвищеним ступенем гігроскопічності. Воно здатне швидко і в значних кількостях поглинати як крапельно-рідку вологу, так і водяні пари зі зволоженого навколишнього повітря.

Особливо ретельному контролю підлягає верхній шар насіння, якщо воно зберігається в металевих баштових сховищах. У цьому шарі внаслідок конвекції й термовологопровідності насіння може зволожуватись і зігріватись.

Окремо визначають уміст токсичних елементів, пестицидів, мікотоксинів і радіонуклідів у партіях, що постачають для переробляння підприємствам масложирової промисловості, для продовольчих потреб та експортування. Їх уміст не повинен перевищувати норм, установлених стандартом. Насіння сої також контролюють на наявність ГМО (генетично модифікованих об’єктів).

Василь Черкас