Парша є причиною 40% всіх уражень яблуні й за сприятливих для неї погодних умов — до 70% втрат урожаю. Більш поширена у зволожених зонах Полісся, Лісостепу та Закарпаття, але трапляється й у посушливих Cтепу та Криму. Збудник парші — сумчастий гриб Venturia inaequalis (Cooke) Winter; конідіальна стадія має назву Fusicladium dendriticum (Walroth, Fuckel).
Основна вимога до садів — швидкоплідність і висока врожайність якісних плодів. За широкого впровадження інновацій інтенсивні яблуневі та грушеві сади здатні вступати у товарне плодоношення на другий-третій рік від садіння й забезпечувати врожайність у межах 20–30, а надалі 50–80 т/га якісних плодів. Такі показники забезпечують, зокрема, особливості передсадивної підготовки ґрунту і технологій догляду. Їх позитивна дія зумовлена насамперед типом і рівнем родючості ґрунту, від якого залежить кореневе живлення рослин.
Фітопатогенні гриби спричинюють різноманітні захворювання, об’єднані під назвою плямистостей. Втрати врожаю плодових за рік після ураження плямистістю сягають 50%. Листя може бути уражене на 80–90%.
Борошниста роса уражує молоді дерева і ті, що плодоносять. Особливо шкодить у розсадниках. Захворювання знижує життєву силу дерева, зменшує кількість зав’язі та якість плодів. Урожай яблук знижується на 30–50%.
Заходи з обмеження поширення гнилі стовбурів, гілок ліщини й фундука допоможуть зберегти добрий урожай горіхів
Сучасне садівництво засноване на принципі отримання якомога більшого врожаю з одиниці площі за високої товарної якості плодів. Щоб вирощувати рекордні у промислових насадженнях урожаї — 60–80 т/га, необхідно прораховувати всі основні показники дерева, навіть енергетику рослини.
Інсектициди включають овіциди й ларвіциди (речовини проти яєць і личинок). Інсектициди існують у формі розчинів, концентратів, емульсій, змочуваних порошків, дустів, аерозольних препаратів тощо. Композиція препарату складається із діючої речовини, розчинника, ПАР, допоміжних добавок. Через виникнення резистентності комах та у пошуку безпечних для довкілля сполук регулярно випускають нові препарати або змінюють форму застосування традиційних речовин.
Сучасне садівництво прагне отримувати високі врожаї завдяки ущільненню насаджень. Уже нікого не дивують посадки, в яких 3500–4500 дерев на гектарі, а інколи й більше. Такої щільності досягають, розташовуючи дерева в ряду на відстані одного метра або 60 сантиметрів, а відстань між рядами — 3–3,5 метра. За такої щільності дерева формують так звану плодову стіну, тобто гілки суміжних дерев настільки переплітаються, що відокремити дерева одне від одного стає практично неможливим.
Навесні, на початку вегетаційного періоду в садах розпочинають дбати про забезпечення майбутнього врожаю і покращення стану насаджень плодових дерев.
Міцний каркас стовбура і гілок визначає всю життєву силу дерева і, як наслідок, урожай. Стовбур і гілки містять комплекс тканин, які забезпечують міцність, транспорт водно-мінерального розчину і продуктів фотосинтезу, ріст у довжину й товщину, запасання поживних речовин. Якщо скелет уражено, дерево не має шансів дати врожай. У такому разі садівник вирішує — бути чи не бути дереву, тобто викорінювати або дати йому шанс.
