Чому цільове внесення рідких добрив набуває дедалі більшої популярності
Чому цільове внесення рідких добрив набуває дедалі більшої популярності
Кожен третій гектар соняшнику, що вирощують в Україні, — це посіви гібридів, стійких до імідазолінонів або трибенурон-метилу. Ще дві третини полів — соняшник, який вирощують за традиційною технологією. Таке співвідношення зберігається в Україні щонайменше останні два роки, адже кожна технологія має свої переваги в умовах кліматичних змін. Посівні площі соняшнику в Україні зростають і поступово «рухаються» на Північ, а разом із цим відбувається й відповідна селекція бур’янів. Причин для зменшення посівних площ соняшнику наразі немає — прибутковість вирощування забезпечує йому надійне друге місце в рейтингу найпопулярніших сільськогосподарських культур в Україні. Тільки за минулий сезон посіви «сонячної квітки» збільшилися на 600 тис. гектарів, досягнувши позначки 6,4 млн.
Варіювання врожайності соняшнику значно залежить від років вирощування, попередників, гібридів різних груп стиглості і, як показує аналіз росту і розвитку рослин, умов проходження критичних періодів. Від темпів розвитку рослин гібридів залежить температурний режим, за якого формується і квітує брунька. Адже найбільше вологи (45–60%) соняшник споживає саме під час утворення кошика — цвітіння. Нестача вологи в цей період може стати причиною формування недорозвинених кошиків і насіння.
Інтенсивні гібриди соняшнику наразі є в лінійці всіх провідних виробників насіння цієї культури. Вони поділяються на високоінтенсивні та помірно інтенсивні, відрізняючись рівнем вибагливості та почасти стійкості до умов вирощування. Тією чи іншою мірою гібриди соняшнику інтенсивного типу мають у своїй структурі майже всі господарства, що вирощують цю культуру. Саме від ефективності технології вирощування залежить рентабельність цієї культури, а з огляду на високу маржинальність «квітки сонця» — річний прибуток господарства загалом.
Завдяки комплексному підходу господарство може істотно зменшити негативний вплив хвороб на посіви олійних культур. Практичні поради Івана Маркова, кандидата біологічних наук, професора Національного університету біоресурсів і природокористування України, можуть слугувати дієвим інструментом захисту посівів соняшнику.
Комплексна система контролю вовчка на соняшнику включає, окрім обов’язкової генетичної стійкості насіння, введення у сівозміну культур, що провокують проростання насіння вовчка.
Комплексний підхід до захисту сої дасть змогу зменшити пестицидне навантаження на посіви і збільшить урожайність культури.
ТОВ «Агропрогрес-Теребовля» — господарство унікальне у всеукраїнському масштабі. Тут практикують оригінальну і, головне, ефективну технологію вирощування основних сільгоспкультур. Вона базується на тому, що поверхня поля постійно вкрита сидеральними сумішами, до того ж підсівають так звані синергічні культури. Завдяки цьому істотно заощаджують на обробітку ґрунту, мінеральних добривах і ЗЗР. Тобто, дбаючи про ґрунт, збирають, зокрема, по 3,5 т/га соняшнику.
Гербіцид — не панацея від цієї рослини-паразита. І хоча пестициди захищають конкретне поле, треба дбати про наступні врожаї, захищаючи їх комплексно.
Як це не дивно і не сумно, однак із кожним роком таку нібито посухостійку культуру як соняшник, стає дедалі складніше вирощувати у південних областях України. Проблема полягає не лише у вовчку. Через тривалі періоди без опадів насіння соняшнику, якщо і проростає, то надалі майже не розвивається через брак вологи. Звісно, що така ситуація із посівами спостерігається далеко не скрізь, проте у деяких господарствах вже сьогодні відмовляються від вирощування цієї культури, концентруючи зусилля на озимій пшениці та ячмені.