Технологія вирощування залежить від низки факторів. Першим у цій низці, після вибору сорту, є попередник і місце у сівозміні. Не рекомендується вирощувати ріпак озимий на одному полі частіше, ніж за 4–5 років. Площі, призначені під посіви ріпаку озимого, мають бути чисті від бур’янів і добре підготовлені.
Озима пшениця досить вимоглива до кислотності ґрунту, і оптимальний рівень його має перебувати в межах рН 6–7,5. Тому на кислих ґрунтах під озиму пшеницю найкраще вносити кальцієву селітру, та звісно, що дуже важливо — не перегодувати азотом озимі зернові культури з осені.
Для прогнозування та формування запланованого врожаю пшениці озимої необхідно запланувати основні показники структури врожаю і технологічні заходи, за допомогою яких можна управляти формуванням цих структурних складових.
Специфіка мінерального живлення озимих культур, зокрема ріпаку, передбачає декілька етапів і має свої особливості. Насамперед щодо азотного живлення. Його розподіляють на два періоди — до зимового спокою і після.
Озимий ріпак іноді називають «першими грошима» аграріїв. Дійсно, хороший валовий збір ріпаку дає змогу одразу отримати пристойну суму і вкласти ці кошти у наступну посівну, найчастіше — озимих зернових. Тому до ріпаку в нас завжди буде особлива увага, адже ця культура може «вистрелити» як жодна інша.
Сівба якісним насінням — обов’язкова умова технології вирощування будь-якої культури. Для пшениці озимої запроваджені такі обов’язкові показники якості: сортова чистота, вміст основної культури, схожість, вологість, життєздатність, ураженість хворобами і шкідниками. Лише те насіння, що відповідає зазначеним показникам, вважають кондиційним і допускають до сівби.
На добре підготовленому ґрунті за достатній вологозабезпеченості ріпак сходить через 4–5 днів. Після сходів першочергово розвивається коренева система. До фази перших 4 листків основна частина асимілянтів транспортується до коренів, які ростуть у довжину й товщину. За умови вчасної сівби процес інтенсивного росту кореневої системи триває до кінця вересня.
Основні причини поки що недостатньої ефективності зернової галузі полягають у недотриманні науково обґрунтованих сівозмін, значному порушенні у підходах до систем обробітку ґрунту, удобрення, захисту посівів від хвороб, шкідників та бур’янів, а також у недостатньому використанні та реалізації адаптивного та продуктивного потенціалу урожайності вітчизняних сортів пшениці озимої в умовах виробництва.
Поганий шлях до елеватора — це не просто яма в асфальті. Це знижене на третину навантаження зерновоза взимку і в бездоріжжя зимовий період. Це довша дорога для швидкої допомоги. Саме тому фермери на...
42 тис. га земельного банку. Власний портовий термінал що перевалив 400+ тис. т за сезон. Здавалось би — ідеальна вертикальна інтеграція. Але новий CEO Agromino вирішила інакше: термінал...
15,4 тис. тонн замість 17,6 тис. — мінус 12,5%. Але виторг виріс на 8,5% до €39,8 млн. Середня ціна реалізації — €2,58/кг проти €1,2–1,8 для звичайної ягоди. Для агробізнесу з ягідним напрямом це не...