Озимий ріпак: особливості технології

Технологія вирощування залежить від низки факторів. Першим у цій низці, після вибору сорту, є попередник і місце у сівозміні. Не рекомендується вирощувати ріпак озимий на одному полі частіше, ніж за 4–5 років. Площі, призначені під посіви ріпаку озимого, мають бути чисті від бур’янів і добре підготовлені.

Попередники

Попередниками ріпаку озимого можуть бути всі сільськогосподарські культури, які своєчасно звільняють поле, сприяють знищенню бур’янів, створюють добру структуру ґрунту. Найкращими попередниками є горох, зернові колосові культури, однорічні та багаторічні трави. Не рекомендується висівати ріпак після культур із родини капустяних.

Обробіток ґрунту

У різних агрокліматичних зонах підготовка ґрунту під ріпак озимий залежить від багатьох чинників, зокрема, типу ґрунту, його механічного складу. Вчасно підготовлений ґрунт сприяє розвитку кореневої системи, що є запорукою хорошої перезимівлі рослин. Перевага залишається за класичною системою: лущення стерні, оранка на глибину 25–27 см, вирівнювання поверхні ґрунту чи обробіток комбінованими агрегатами.

Основний обробіток важливо проводити за 3–4 тижні до передпосівного. Це сприяє осіданню ґрунту і створенню необхідної структури орного шару. Особливу увагу приділяють передпосівній культивації ґрунту на глибину 3–5 см і коткуванню. Рослини ріпаку озимого краще розвиваються в ущільненому ґрунті, де збережена волога, а дрібногрудочкувата структура дає можливість розмістити насіння на глибину до 2–3 см. За таких умов забезпечується поява дружних сходів та оптимальний розвиток рослин, що особливо важливо в осінній період.

Мілкий обробіток ґрунту або сівба по стерні (нульовий обробіток) не забезпечує доброго розвитку кореневої системи і рослини ріпаку загалом. Коренева система формується у верхніх шарах ґрунту. Вона швидше реагує на нестачу вологи, оскільки не засвоює воду з глибших шарів ґрунту. Знижується рівень засвоєння елементів живлення.

Сівба за мінімальними технологіями можлива на ґрунтах з легким або середнім механічним складом, але з обов’язковим ґрунтопоглибленням у сівозміні один раз на три роки.

Удобрення

Восени формується основа майбутнього врожаю, тому потрібно забезпечувати ріпак озимий поживними речовинами, позаяк від цього залежить зимостійкість рослин, їх стійкість проти хвороб і шкідників, а в кінцевому результаті — урожайність насіння. Фосфорні і калійні добрива вносять під основний обробіток, азот — здебільшого у підживлення, коли відновлюється вегетація і потреба в ньому різко зростає, а також у період бутонізації. Кількість добрив залежить від типу ґрунтів і низки інших чинників. Потрібно зважати на те що ріпак потребує елементів живлення майже вдвічі більше, ніж зернові культури. За низького забезпечення ґрунту азотом необхідно вносити його з осені, але в такій кількості, щоб не спричинити надмірного наростання зеленої маси. Як правило, підживлення азотом рано навесні різко підвищує рівень врожайності культури. Оптимальними дозами мінеральних добрив під ріпак озимий, за умови своєчасного і високоякісного виконання всіх технологічних операцій є P₉₀K₉₀ в основне удобрення та N₁₂₀ — у ранньовесняне за відновлення вегетації.

Читайте також: Система живлення озимого ріпаку та її особливості

Слід також враховувати значну потребу ріпаку озимого у кальції, сірці, магнії, молібдені та марганці. Від забезпечення цими елементами залежить як врожайність, так і стійкість рослин до перезимівлі та ураження хворобами.

Ріпак належить до культурних рослин, які для свого росту і розвитку потребують багато бору. Ріпак озимий поглинає близько 25% бору восени, тому його необхідно вносити у вигляді підживлень. Останнє підживлення бором проводять навесні у фазу диференціації бруньок.

Ефективним засобом підвищення врожайності та якості насіння ріпаку є застосування в бакових сумішах пестицидів нових видів добрив, таких, як вуксал, еколіст, кристалон, басфоліар та інші, які містять зазначені вище макро- і мікроелементи. Ці препарати вносять по вегетації рослин у бакових сумішах з гербіцидами та фунгіцидами, що дає змогу зменшити норму витрати добрив під основне внесення.

Сівба

Строки сівби мають важливе значення для росту, розвитку і формування продуктивності ріпаку. У різних зонах вирощування строки його сівби дещо різняться. Орієнтовно ріпак озимий висівають на 2–3 тижні раніше за оптимальні строки сівби пшениці озимої для певної зони. Як за раннього, так і за пізнього строку сівби ріпаку озимого знижуються зимостійкість і продуктивність рослин. Головна умова: рослини ріпаку мають розвиватися не менше ніж 60 днів до настання понижених температур. Для осінньої вегетації культури сума активних температур має становити 750–800 °C.

Попри відмінності у вологозабезпеченості, температурному режимі найкращим строком сівби майже у всіх зонах вирощування ріпаку є період 25 серпня — 5 вересня. Гібриди більш толерантні до пізніших строків сівби. Їх можна вирощувати і після пізніх попередників. Ба більше, вони швидко розвиваються восени і більш прохолодних та вологих умовах, потребують на 50–100 °C меншої суми ефективних температур, ніж сорти.

Успішну перезимівлю посівів пов’язують з оптимальними параметрами розвитку рослин на час закінчення осінньої вегетації.

Читайте також: На що звернути увагу під час підготовки до сівби й осіннього догляду ріпаку

Важливо, щоб в осінній період сформувалися потужні рослини, проте не переростали. Учені й практики вважають, що до кінця осінньої вегетації ріпак озимий має мати такі біометричні характеристики: кількість добре розвинених листків — 6–8, діаметр кореневої шийки — 8–12 мм, розташування точки росту — не вище за 2–3 см, вміст розчинних цукрів у соку рослин — у межах 20–25%, без захворювань, бур’янів та ознак дефіциту елементів живлення. Щоб зменшити шкоду від вимерзання, слід вирощувати найбільш морозо- і зимостійкі сорти і гібриди.

Густота стояння рослин істотно впливає на винесення точки росту в осінній період і розвиток кореневої системи, що має пряме відношення до зимостійкості та продуктивності рослин. Що більша густота, то гірша зимостійкість і нижча продуктивність. Оптимальною нормою висіву гібридів ріпаку озимого є 60–80, сортів — 110–120 схожих насінин на 1 м2. За нерівномірного розміщення рослин підвищується точка росту над поверхнею ґрунту, що зумовлює низьку стійкість рослин до зниження температур. У разі висівання гібридів густота перед входженням у зиму має становити 50–60 шт./м², сортів — 60–80 шт./м².

Ріпак озимий висівають рядковим способом сівалками з міжряддям 12,5–15 см, що сприяє кращому розподілу насіння і вологи, швидкому пригніченню бур’янів і хорошій перезимівлі. Вищу якість посівів забезпечує використання сівалок точного висіву і комбінованих посівних агрегатів.

Глибина розміщення насіння залежить від багатьох чинників, але, як правило, вона не має перевищувати 2 см.

Догляд посівів

Бур’яни, шкідники і хвороби у посівах ріпаку озимого можуть знизити врожайність насіння на 50% і більше. Ефективність заходів захисту посівів залежить від оптимальних строків проведення обприскувань.

Для боротьби з бур’янами, залежно від їх виду, у початкові періоди росту застосовують високоефективні гербіциди або їх суміші, рекомендовані «Переліком пестицидів і агрохімікатів, дозволених для використання в Україні» на поточний рік.

Любов Губенко, канд. с.-г. наук, Інститут землеробства НААН