Надмірна комерціалізація сівозміни призвела до того, що Україна фактично «забула», що існують такі культури як, скажімо, овес чи те саме жито. Попит не такий високий, ціна – нижча, то навіщо ж із ним морочитися. Тому останніми роками площі під житом обраховувалися, навіть, не сотнями, а десятками тисяч гектарів.
У поточному сезоні саме ріпак, а також соя і меншою мірою соняшник, перетворився на головний фінансовий стабілізатор українських агрогосподарств. Врожай цієї культури охоче купують за кордоном, причому дають непогану ціну. Однак виростити високий врожай озимого ріпаку непросто, і багато в чому – через вразливість його до цілої низки захворювань.
За сучасного рівня наукового та технічного забезпечення агротехнологій жодна світова країна не спроможна забезпечити своє населення потрібним продовольством тільки завдяки природній ґрунтовій родючості
Як показує аналіз структури забур’янення посівів зернових культур, практично в усіх регіонах України водночас зі звичними дводольними бур’янами посилюється засміченість посівів зернових культур злаковими бур’янами, чисельність яких останні роки значно зросла. Насамперед це стосується мітлиці звичайної та вівсюга звичайного. Так, наприклад, поріг шкідливості вівсюга становить 10–15 шт./м², а чисельність 50 шт./м² у середньому знижує урожай на 20%, не кажучи про непряму шкідливість (підвищення вологості зерна, необхідність очищення тощо). А реальна засміченість часто становить і 100, і 300 шт./м².
Для того, щоб ефективно підтримати озимі культури навесні, особливу увагу слід звернути на доступність елементів живлення для рослин
За умов воєнного лихоліття страждають і хлібороби, і лани. Осіння посівна-2022 видалася дуже складною для пшениці: пізня сівба, брак мінерального живлення тощо. Озимий зерновий клин у країні істотно зменшився — і він далеко не в кращому стані. Та вчасні й дієві заходи з догляду за посівами після відновлення вегетації дозволять у багатьох випадках сподіватися на добрий урожай
Незважаючи на війну, господарства України відчувають значну потребу в інформації про сучасні препарати й технології захисту сільськогосподарських культур, адже саме в таких складних умовах технологічність засобів захисту рослин, які застосовують, зокрема гербіцидів, набуває першочергового значення.
Доволі тривалі та відчутні морози у лютому 2022 року на тлі слабкого снігового покриву у багатьох регіонах України змушують фермерів турбуватися щодо стану посівів озимих культур, зокрема пшениці. Поки що складно прогнозувати, однак під питанням може опинитися не менш аніж 10% площ під озимою пшеницею.
Попри шалені ціни на мінеральні добрива, більшість вітчизняних агровиробників в більших чи менших обсягах провадитимуть азотне підживлення озимих культур. Тим більш, що на полях періодично лежить сніг, а кількість вологи у верхньому шарі грунті є досить високою.
Протягом останніх років найбільш обмежувальними чинниками ефективного захисту зернових культур від бур’янів стають недотримання сівозмін і погодні умови. Порушення сівозміни призвело до збільшення навантаження від щорічного застосування одних і тих самих гербіцидів, особливо класу сульфонілсечовин та 2,4-Д. За внесення згаданих продуктів спостерігається суттєве зниження ефективності їхньої дії на бур’яни, зокрема, це стосується ромашки, маків, підмаренника чіпкого, будяка й осотів, IMI-падалиці соняшнику. Задля усунення цих проблем і розширення спектра дії до реального видового складу бур’янів чітко простежується тенденція до зростання рівня застосування багатокомпонентних гербіцидів або бакових сумішей препаратів із різними механізмами дії.
