Кукурудза, як би там не було, є однією з провідних культур у нашій сівозміні. Як краще зберегти потенціал урожайності й прибутковості культури на початкових етапах росту, попри всі виклики, на які наражаються агровиробники? Ґрунтовній відповіді на це запитання було присвячено вебінар «Самміт-Агро Юкрейн» «КУКУРУДЗА-2023. Ключові аспекти захисту для формування високого врожаю»
Незважаючи на труднощі, на які наразилися українські агровиробники в сезоні 2022 року, виробництво зерна кукурудзи лишає за собою домінантну роль у структурі зернового господарства України.
Післязбиральному досушуванню зерна завжди належить значна частка витрат у технології виробництва кукурудзи. Саме тому, особливо в наш час, дуже важливою характеристикою гібридів цієї культури є швидка віддача вологи зерном у період дозрівання. Рівень прояву цієї ознаки зазначають в описі гібрида, який можна знайти в каталозі чи на сторінках сайтів компаній — виробників насіння. Однак про деякі супутні ознаки, що впливають на віддачу вологи зерном, згадують мало. Тож на які ознаки, що значною мірою впливають на висихання зерна в полі, слід звертати увагу?
Виробництво зерна кукурудзи в Україні до повномасштабної війни було одним із пріоритетних високоприбуткових напрямів агробізнесу. Площа посіву кукурудзи 2021 року, порівнюючи з 2010 роком, збільшилася у два рази й сягала 5,4 млн гектарів. Валове виробництво зерна, відповідно, зросло втричі й становило 38,6 млн тонн.
Висів кукурудзи зі змінними нормами дозволяє суттєво оптимізувати агрономічні та економічні результати вирощування цієї культури.
Однією з найдавніших сільськогосподарських культур світу є ячмінь. Як і пшениця, його окультурили в епоху неолітичної революції на Близькому Сході не менше як 10 тис. років тому. Однак, попри свою прадавню історію, людство й далі веде селекційну роботу, створюючи все нові сорти, які поряд із високим рівнем урожайності повинні мати необхідні господарсько-цінні властивості: високий уміст білка і вуглеводів — для виготовлення круп, комбікормів і годівлі худоби; низький уміст білка, високий — вуглеводів, а також високий рівень виходу солоду — для пивоваріння тощо. Проте, досягаючи успіхів в урожайності та якісних показниках, ми робимо наші сорти все більш залежними від погодних умов і рівня інтенсифікації виробництва, зокрема удобрення і хімічного захисту.
Висока потенційна забур’яненість ґрунту пояснюється здатністю бур’янів легко адаптуватися до умов навколишнього середовища. На підставі багаторічних спостережень науково-дослідних установ України (ННЦ Інститут землеробства НААН України, Інститут захисту рослин НААН України, Інститут біоенергетичних культур та цукрових буряків, Інститут зернових культур НААН України та інші) встановлено, що всього 10% обстежених площ мають незначну забур’яненість, 60% площ — середню (10–50 шт./м²) і 30% ріллі — сильну забур’яненість (понад 50 шт./м²). Потенційна забур’яненість ріллі становить від 400–500 млн до 1–2 млрд шт./га насінин
Ярі зернові завжди були дещо у затінку озимих. Хоча ці культури все ж мають істотне значення для багатьох господарств. Так, яру пшеницю та ярий ячмінь досить часто розглядають як страховий варіант — для пересівання озимини, якщо вона в поганому стані. Але і самі по собі вони можуть принести добрий зиск, особливо це стосується пивоварного ячменю. Та і яра пшениця завдяки високим хлібопекарським якостям зерна має свою ринкову нішу. А дбати про хороший урожай варто вже з насінини. Передпосівна обробка насіннєвого матеріалу є неодмінною сучасних технологій вирощування ярих зернових культур
Останні роки на території України спостерігається тенденція до збільшення середньозваженого відсотка ураження зернових колосових культур сажковими хворобами. Основна причина цього — нехтування стандартами захисту зернових культур, особливо ярих.
Кукурудза — важлива зернова культура Північного Степу України. В останні десятиріччя у зв’язку з подорожчанням енергоресурсів та зміною пріоритетів розвитку галузі рослинництва на фоні скорочення застосування органічних і мінеральних добрив, погіршенням фітосанітарного стану, запровадженням короткоротаційних сівозмін, розширенням площі посівів кукурудзи до 5,0 млн гектарів виникає потреба в удосконаленні елементів технології вирощування кукурудзи з метою зростання врожайності зерна та підвищення його якості
