Вирощуємо сорго: правильний і своєчасний догляд за посівами

Через повільний ріст у початковий період розвитку в перші 30–40 днів вегетації рослини сорго значною мірою пригнічують бур’яни. Тому одним із перших агротехнічних заходів є боронування посівів за 4–5 діб до появи сходів, коли паростки сорго ще на глибині 3–4 см від поверхні ґрунту, а сходи бур’янів (70–80%) легко знищити зубами борін. Залежно від стану ґрунту і розмірів паростків борони мають бути легкими або середніми з тиском 0,6–0,9 кг на зуб борони.

Якщо після сівби випадають рясні дощі й утворюється ґрунтова кірка, що згубно впливає на отримання одночасних сходів, її обов’язково руйнують боронами.

Коли паростки сорго перебувають на глибині меншій за 1 см від поверхні ґрунту, то з метою руйнування кірки проводять притискання кільчастими котками або обробляють посіви ротаційною мотикою.

У зв’язку з тим, що сходи бур’янів з’являються неодночасно, боронувати посіви доцільно і після проростання сорго. Його проводять 1–2 рази залежно від забур’яненості й густоти посівів: перше — коли рослини сорго мають 3–4 листки, друге — у фазу 6–7 листків. Боронування впоперек посівів проводять у другій половині дня, коли рослини втрачають частково тургор і менше пошкоджуються ґрунтообробними знаряддями. Швидкість агрегата не має перевищувати 4–5 км/год. Досить ефективне боронування сітчастими й легкими боронами, які зменшують пошкодження рослин сорго і добре знищують бур’яни.

Особливо велика зрідженість посівів спостерігається за підвищення швидкості руху агрегата. Так, за швидкості 6,5–7,5 км/год кількість пошкоджених рослин збільшується до 37–44%. За боронування важкими боронами ефективніше знищуються бур’яни, але з тим пошкоджується вдвічі більше рослин сорго. Слід зазначити, що найбільша ефективність боронування проявляється за його проведення в період, коли для бур’янів характерна фаза паростків («білих ниточок»). Запізнення з проведенням цього агротехнічного заходу призводить до різкого зниження його ефективності.

Читайте також: Сорго — надійна альтернатива зерновим культурам в умовах Степу

Міжрядний обробіток проводять для знищення бур’янів мірою їх появи, а також з метою розпушування ґрунту. Для підвищення продуктивності роботи й зменшення присипання рослин ґрунтом доцільно застосовувати спеціальні щитки, які встановлюють поряд із робочими органами. Кількість міжрядних культивацій залежить від наявності в посівах бур’янів. Останню культивацію проводять із підгортанням рослин, що сприяє утворенню повітряних коренів, які не лише протидіють виляганню, а й забезпечують додаткове живлення. Цей захід також сприяє знищенню бур’янів у рядках.

Поряд з агротехнічними заходами для знищення бур’янів у посівах сорго ефективними є й хімічні засоби — гербіциди. Застосування їх у поєднанні з агротехнічними заходами забезпечує знищення значної кількості бур’янів, сприяє підвищенню рівня врожаю й скороченню додаткових витрат на вирощування сорго. З ґрунтових гербіцидів застосовують прімекстру Голд 720 SС к. с. у дозі до 2,5–3,5 л/га. По вегетуючих рослинах для знищення дводольних бур’янів високоефективні гербіциди групи 2,4-Д амінна сіль, діален, агрітокс в. р. 50%, пік 75WС в. г., а також ладок новий. Оптимальна норма витрат амінної солі 2,4-Д — 0,9–1,7 л/га, діалену — 0,8–1,2 л/га, агрітоксу — 0,7–1,7 л/га, пік — 15–20 г/га, ладок новий — 2,5–3,0 л/га. Обробляти посіви цими гербіцидами, крім останнього, потрібно у фазу від 3 до 5 листків сорго. У пізніші фази (6–10 листків) застосування гербіцидів згубно діє на рослини сорго. Ладок новий доцільно вносити у фазу 2–3 листки у бур’янів незалежно від фази розвитку рослин сорго. Вносять гербіциди за допомогою штангових обприскувачів ОП-2000, ОПШ-2000, МЗУ-320 й ін.

Удобрюємо сорго

Сучасна технологія отримання високих і сталих урожаїв неможлива без застосування добрив, на частку яких припадає до 35–40% приросту врожайності. На формування 1 т зерна і відповідної кількості листостеблової маси сорго виносить із ґрунту 23–25 кг азоту, 9–10 кг фосфору і 28–30 кг калію. За врожайності 5–6 т/га зерна сорго з кожного гектара споживає 140–160 кг азоту, 50–60 кг фосфору і 150–180 кг калію. Більшість ґрунтів соргосійних регіонів здатні забезпечувати лише половину потрібних елементів живлення, тому решту — треба поповнювати добривами.

Кількість добрив, що потрібні для отримання запланованої врожайності, розраховують на основі агрохімічного аналізу ґрунту для кожного конкретного поля. В середньому для південного Степу України доза добрив становить N_60-90Р₆₀. Найдоцільніше вносити всю зазначену дозу з осені під оранку (крім полів на схилах до 5–8°). Якщо з осені добрива не були внесені, то їх вносять весною під культивацію, під час сівби та в підживлення. Слід пам’ятати, що весняне внесення мінеральних добрив менш ефективне через швидке пересихання верхнього шару ґрунту і неможливість використання їх кореневою системою рослин.

Установлено, що азотно-фосфорні добрива, внесені збоку і глибше від насіння, позитивно впливають на його проростання, збільшуючи польову схожість на 10–12%. Особливо позитивно впливають на польову схожість насіння повні дози мінеральних добрив за внесення їх на глибину 8–10 см перед сівбою — вони збільшують активність ферменту каталази, виступаючи як стимулятори ростових процесів у насінні.

Сорго дуже чутливе до органічних добрив, особливо в поєднанні їх із мінеральними. Як показали дослідження, за внесення восени під оранку 10–20 т гною, а також N₁₀Р₁₀ (розташовуючи їх глибше і збоку від насіння) весною під час сівби, прибавка врожаю зерна сорго становила 0,4 т/га, а в окремі роки — до 1 т/га. Загалом добрива не лише підвищують урожайність, а й покращують якість продукції (збільшується вміст протеїну, жиру, зерна в кормовій масі, а також сухої речовини й кормових одиниць).

Шкідники сорго

Рослини сорго слабко пошкоджують шкідники. Суттєвої шкоди їм завдають тільки злакові попелиці, дротяники й підгризаючі совки.

Найпоширенішою й нійшкідливішою на Півдні Україні є листкова злакова попелиця, що завдає великої шкоди сорговим посівам: подовжується період достигання, збільшується кількість неозернених колосків у волоті, спостерігається щуплість зерна.

До профілактичних заходів боротьби з попелицею належать усі агротехнічні прийоми, що посилюють інтенсивність росту рослин, до винищувальних — знищення восени падалиці зернових злаків і злакових бур’янів, лущення стерні, глибока зяблева оранка. За масової появи попелиць, особливо в ранні фази розвитку рослин, посіви обприскують БІ-58 новий, 40% к. е. з нормою витрати препарату 0,7–1,0 л/га. Досить ефективним є біологічний метод (випускання на посіви семикрапкового сонечка з розрахунку 20–30 тис. особин на гектар). Одна личинка сонечка з’їдає за добу близько 200 личинок попелиць. Велике значення в боротьбі з попелицями відіграє створення сортів і гібридів, стійких до цього шкідника. Це найефективніший напрям, який є доцільним не лише економічно, а екологічно.

Дротяники та несправжні дротяники виїдають зародки висіяного насіння сорго, підгризають коріння молодих рослин і пошкоджують вузли кущення. За наявності в ґрунті великої кількості дротяників і несправжніх дротяників слід застосовувати як агротехнічні, так і хімічні заходи боротьби. З агротехнічних заходів — дотримання сівозмін, зяблева оранка, обробіток ґрунту в міжряддях, особливо в період перетворення на лялечку личинок коваликів. Для боротьби з личинками насіння обробляють протруйниками: космос 500, т. к. с, 2,0, круізер 350 FS т. к. с., 6 л/т.

Підгризаючі совки пошкоджують кореневу систему рослин. Пошкоджені рослини всихають або схиляються до землі й можуть далі вегетувати завдяки поодиноким корінцям. Полеглі рослини вже не підіймаються. Гусениці підгризаючих совок пошкоджують також листки й стебла молодих рослин. За даними Генічеської дослідної станції, в середньому за 2 роки пошкодженість посівів сорго зернового цими шкідниками залежно від сортів становила 4,7–41,7%, а цукрового — 13,3–36,7%. Для запобігання пошкодження рослин підгризаючими совками треба тримати посіви чистими від бур’янів. Якщо на посівах з’явилися гусениці підгризаючих совок, що на початку свого розвитку цілодобово селяться й живляться на бур’янах, їх можна знищити обприскуванням дозволеними інсектицидами.

Хвороби сорго

Про стійкість сорго проти грибних хвороб повідомляє багато дослідників. Проте часто зернові, цукрові та віничні сорти, а також гібриди сорго, уражуються найпоширенішою в Степу України хворобою — сажкою.

Летюча сажка уражує сорго, кукурудзу, зрідка і суданську траву. В уражених рослин замість нормальної волоті з’являється маса спор, які спочатку вкриті сіруватою оболонкою, потім вона тріскається, а спори розлітаються. Летюча сажка уражує на волоті не лише зерно, а й плівки та інші її частини.

Тверда (зернова) сажка уражає тільки зав’язі квіток сорго. Плівки та решта частин волоті лишаються не ураженими. Уражене зерно має вигляд подовжених брудно-сірих мішечків, які легко роздавлюються, і замість ендосперму маємо чорну масу — спори сажки.

З профілактичних заходів боротьби із сажковими хворобами сорго рекомендується насамперед заготовляти насіння, не уражене спорами сажки, а також вирощувати сорти й гібриди сорго, стійкі до цієї хвороби; з агротехнічних — велике значення мають правильне дотримання сівозмін, глибоке заорювання післяжнивних решток, унесення добрив, сівба високоякісним насінням, уникнення змішування врожаю здорового зерна із зерном, ураженим цією хворобою; з винищувальних заходів — найбільше значення має знезараження насіння перед сівбою хімічними засобами. З цією метою проводять протруєння насіння суспензією препарату вітавакс 200 з. п. (5 л/т води + 2л/т препарату), максим 0,25 FS т. к. с. (8 л/т води + 1 л/т препарату).

За надто ранніх строків сівби та в роки з холодною затяжною весною спостерігається пліснявіння насіння, що призводить до значного зрідження посівів. У боротьбі з цією хворобою застосовують профілактичні заходи: запобігання травмуванню насіння шляхом ретельного регулювання збиральних машин, негайне очищення й досушування зерна до 13% вологості, сівба в прогрітий до +14…+15 °С ґрунт. Обов’язковим заходом є протруєння насіння проти патогенної мікрофлори та ґрунтових шкідників, особливо для голозерних сортів і гібридів, що не містять в оболонці таніну.

Підвищення адаптивності рослин до впливу несприятливих погодних умов у період «сівба — сходи» і формування оптимальної густоти рослин забезпечуються проведенням передпосівної інкрустації насіння та встановленням страхових надбавок до норм висіву: для насіння першого класу — 40%, другого — 60 і третього — 80%. В умовах значного коливання запасів вологи в посівному шарі ґрунту найбільш стабільний позитивний ефект спостерігається за інкрустації насіння перед сівбою препаратами типу тігам.

До хвороб коренів і стебел належать коренева і стеблова гнилі. Зовнішні її симптоми — легке скручування листків і підсихання їх кінчиків. За сильного ураження гинуть молоді рослини. Уражені корені й основа стебла набувають темно-коричневого або бурого забарвлення. В результаті розм’якшення серцевини стебла відбувається полягання й відмирання рослин. Для боротьби із цими хворобами слід дотримуватись сівозмін, своєчасно заорювати післяжнивні рештки, вирощувати стійкі сорти й гібриди сорго, вчасно проводили заходи знищення шкідників.

Олександр Цилюрик, д-р с.-г. наук Дніпровський державний 
аграрно-економічний університет, завідувач кафедри рослинництва