Бактеріальні хвороби квасолі та їх профілактика

Значної шкоди квасолі завдають бактеріальні хвороби — бура бактеріальна плямистість, кутаста бактеріальна плямистість, дрібна коричнева плямистість, рожева плямистість, іржаво-бура плямистість, які суттєво знижують як продуктивність рослин, так і якість врожаю. Розвиток хвороб на рослинах призводить до зрідження посівів культури, випадання сходів, погіршення товарних і посівних якостей насіння, зменшення надземної маси рослин

Бура бактеріальна плямистість (бактеріальний опік)

Захворювання проявляється протягом вегетації рослин. Уражуються всі надземні органи. Найбільш характерними є ознаки хвороби на листках. Спочатку на них з’являються світло-жовті хлоротичні округлі дрібні плями. Згодом вони розростаються і стають великими, округлими, довгастими або неправильної форми і маслянистими, набувають бурого чи буро-коричневого забарвлення з жовтою облямівкою. Поступово листок жовтіє, відмирає і опадає.

Проявлення бурої бактеріальної плямистості на сходах (насіннєва інфекція)

На стеблах з’являються червонуваті з коричневим відтінком продовгуваті плями або смуги. На бобах плями дрібні, розпливчасті. Потім тканина квасолини набуває мокрого вигляду, плями збільшуються, заглиблюються і стають темно-маслянистими або іржасто-коричневими. На насінні утворюються жовтуваті, буруваті, іржасто-коричневі плями різної величини і форми, які ослизнюються у вологій камері. Якщо насіння уражується ще зеленим, то воно залишається недорозвинутим, зморшкуватим і щуплим. Часто інфекція в насіння проникає дифузно через судинну систему і насіннєвий рубчик.

Збудником хвороби є бактерія Xanthomonas axonopodis pv. phaseoli Vauterin et al. Під час вегетації рослин бактерії поширюються механічним шляхом. Інтенсивний розвиток хвороби спостерігається в сухе спекотне літо. Найбільшої шкоди квасолі хвороба завдає в районах недостатнього зволоження.

Основне джерело інфекції — неперегнилі уражені рештки і насіння, в оболонці якого бактерії можуть зберігати життєздатність до 4–7 років. Шкідливість бактеріозу полягає у випаданні сходів, в’яненні та відмиранні листків, стебел, недорозвиненості бобів, зниженні технологічних і насіннєвих якостей квасолі. Недобір урожаю квасолі сягає 20–35%.

Кутаста бактеріальна плямистість

Зовнішні ознаки хвороби виявляються на всіх надземних органах рослин. На листках квасолі утворюються дрібні червоно-коричневі кутасті маслянисті плями. Іноді хвороба проявляється у вигляді зональної хлоротичної плямистості (діаметр плям — 2–3 мм), які у вологу погоду вкриваються молочно-білим ексудатом бактерій. На стеблах хвороба проявляється у вигляді темних мокрих вдавлених смуг, часом темних плям, які інколи утворюють перехвати. На бобах спочатку утворюються вологі розпливчасті плями, які згодом підсихають і набувають маслянистого вигляду. У разі сильного розвитку бактерії уражують насіння, воно набуває жовто-бурого кольору і часто зморщується.

Читайте також: Технологія вирощування квасолі

Збудником хвороби є бактерія Pseudomonas savastanoi pv. phaseolicola Gardan et al. Під час вегетації бактерії поширюються механічним шляхом.

Основне джерело інфекції — неперегнилі уражені рештки і насіння. В ураженому насінні бактерії зберігаються до 3–5 років.

Дрібна коричнева плямистість

Поширене на квасолі захворювання. Виявляється у вигляді дуже дрібних світло-зелених плям спочатку з нижнього, а потім з верхнього боку листків. Згодом плями збільшуються, стають більш округлі, іноді набувають кутастої форми. Навколо плям з’являється жовта облямівка. Чергування здорових і уражених ділянок тканини листка створює враження мозаїки. Перед дозріванням квасолі уражені ділянки тканини зливаються, буріють, висихають і випадають. Маслянистість плям яскраво виражена на тлі всохлих листків.

На уражених стеблах з’яв­ляються буруваті смуги і виразки, такі стебла часто надламуються. Уражені рослини мають карликовий вигляд, слабке цвітіння, як правило, не утворюють бобів. Якщо ж боби утворюються, то на них з’являються рожево-жовті плями з коричневим кільцем або буро-малинові мокрі плями. Іноді спостерігається буро-червоне кільце із зеленим ореолом, але тоді центр плями коричневий. На сім’ядолях плями коричневі, уражені сім’ядолі швидко всихають.

Збудником хвороби є бактерія Xanthomonas campestris pv. phaseoli Dye. Патоген продукує токсини, які інгібують проростання насіння, стримують розвиток кореневої системи, надземних органів.

Джерелом ­інфекції є заражене насіння, рослин­ні залишки, ґрунт. Сильні­ше уражуються рослини на ранніх фазах розвитку. Листки нижнього ярусу уражуються слабкіше, ніж верхні. Шкідливість хвороби полягає в значному (до 4 ц/га) зниженні врожайності та втраті схожості насіння.

Бура бактеріальна плямистість (уражені дорослі рослини)

Рожева плямистість

Хвороба поширена повсюдно. Виявляється на листках і бобах у вигляді червоно-коричневих округлих, опуклих плям. Іноді плями дрібні, до 2 мм у діаметрі, неправильної форми, рожеві, опуклі, уражена тканина добре просвічується на світлі. Характерною діагностичною ознакою є те, що навколо плям облямівки відсутні. В бобах насіння не уражується.

Збудником хвороби є бактерії Pseudomonas vignae pv. leguminophila Burkholder. Поширюються бактерії краплями дощу, комахами, вітром. Зберігається патоген в неперегнилих рослинних рештках і ґрунті. Сильніше уражуються азіатські сорти квасолі. Шкідливість хвороби полягає в передчасному відмиранні листків і зниженні продуктивності рослин. Втрати врожаю в окремі роки становлять 2–3 ц/га.

Іржаво-бура плямистість (в’янення)

Захворювання характеризується в’яненням і загибеллю сходів, а також дорослих рослин. Рослини не ростуть, стають карликовими, у них спостерігається осипання листків, відмирання пагонів і надламування стебел. Іноді на листках з’являються темно-зелені або коричневі плями. Тканина в цих місцях засихає і розтріскується уздовж жилок листка. Контури плям нечіткі, складаються з острівців ураженої тканини. На уражених стеблах зовні помітні почервоніння, а на зрізі — коричневе кільце судин.

Збудником хвороби є бактерії Corynebacterium flaccumfaciens pv. flaccumfaciens Dowson. Патоген зберігається в насінні протягом чотирьох років. Підвищеною стійкістю до хвороби характеризуються сорти Отрада, Перлина, Щедра.

Шкідливість хвороби полягає у в’яненні та загибелі рослин, що призводить до зрідження посівів і зниження врожайності на 3–4 ц/га.

Захисні заходи

Для квасолі захисні заходи, в першу чергу, направлені на зменшення поширення і розвитку хвороб до економічно невідчутного рівня їх шкідливості. Найбільш радикальним, екологічно безпечним і економічно доцільним методом захисту квасолі є впровадження у виробництво високопродуктивних сортів, які характеризуються польовою стійкістю до хвороб, у тому числі і до бактеріальних. Серед районованих сортів груповою стійкістю до більшості захворювань характеризуються сорти Богема, Вердигон, Готика, Дар, Кларк, Царівна та ін.

Читайте також: Інтегрований захист сої

Важливим захисним заходом є дотримання сівозміни з висіванням квасолі на тому ж полі тільки через 4–5 років, а також вирощування культури після кращих попередників. Такими є озимі та ярі зернові колосові, картопля, цукрові буряки, кукурудза, льон-довгунець, які не мають спільних збудників захворювань. Насіннєві посіви повинні бути не ближче ніж 1 км від товарних. Дотримання сівозміни і просторової ізоляції є дієвим чинником у стримуванні розвитку бактеріальних хвороб квасолі.

Найкращими ґрунтами для квасолі є легкі за механічним складом чорноземи з нейтральною реакцією ґрунтового розчину (рН 6,5–7,5). На важких, кислих заболочених або надто легких піщаних ґрунтах рослини ростуть погано, сильно уражуються іржаво-бурою та бурою бактеріальною плямистостями, фузаріозом та кореневими гнилями.

Квасоля добре реагує на післядію органічних і мінеральних добрив, які вносилися під попередню культуру. Проте гній у нормі 15–20 т/га можна вносити безпосередньо під квасолю. Підвищує стійкість до хвороб збалансоване живлення рослин, тоді як внесення високих доз азоту спричиняє інтенсивне ураження рослин бактеріальними хворобами. З мікроелементів цій культурі необхідний молібден, особливо у ранні фази розвитку. Завдяки впливу молібдену підвищується стійкість рослин до бактеріальних хвороб, антракнозу, борошнистої роси, іржі, росте маса зернівок і урожайність насіння.

Насіння квасолі, уражене бурою бактеріальною плямистістю

Під час основного обробітку ґрунту під квасолю особливу увагу приділяють очищенню поля від бур’янів, накопиченню і збереженню вологи, що прискорює мінералізацію рослинних рештків і суттєво обмежує джерело первинної інфекції багатьох збудників бактеріальних та грибних хвороб.

Для сівби використовують кондиційне добре відсортоване насіння із схожістю не нижче 92–95%. Проти насіннєвої інфекції обов’язкове його протруєння біопрепаратом Агат 25-К, па (40 г/т). У день сівби насіння квасолі обробляють одним із дозволених біопрепаратів-інокулянтів: Нітрагін (нітрофікс), р. (200 мл/80–100 кг), Ризобофіт, р. (0,3–3,0 л/80–100 кг) та іншими дозволеними препаратами. Інокуляцію можна поєднувати із обробленням насіння мікро­елементами (молібденовокислий амоній, 0,4 кг/т, або молібдат натрію — 1,2 л/т) та регуляторами росту рослин.

Сівба квасолі в оптимальні строки (температура ґрунту на глибині загортання насіння 12–14 °С) суттєво знижує ризики ураження проростків і молодих рослин бактеріальними хворобами, кореневими гнилями. Сівба квасолі в непрогрітий ґрунт призводить до пліснявіння насіння, ураження проростків і сім’ядоль дрібною коричневою плямистістю, загибелі проростків. На полях пізніх строків сівби рослини більш інтенсивно уражуються бурою та кутастою бактеріальною плямистістю, антракнозом, борошнистою росою, вірусними хворобами.

Дотримання норми висіву і глибини загортання насіння в ґрунт. Зріджені посіви квасолі більш інтенсивно уражуються вірусними хворобами, а загущені — бактеріальними хворобами, кореневими гнилями, антракнозом, білою і сірою гнилями. У разі глибокого загортання насіння зростає ураженість насіння пліснявінням, а проростків — кореневими гнилями, фузаріозом.

Здоровий фітосанітарний стан посівів квасолі забезпечується застосуванням фунгіцидів. Проти грибних і бактеріальних хвороб посіви квасолі обприскують дозволеними біофунгіцидами Агат 25-К, па (30 г/га), Фітоцид, р. (0,5–0,6 л/га). Обробку рослин можна поєднувати з позакореневим підживленням рослин баковою сумішшю одним із добрив, біопрепарату Азотофіт, р (500 мл/га) і одним із дозволених регуляторів росту рослин.

Оптимальний строк збирання квасолі настає, коли на рослинах налічується 70–90% бобів із жовтим, зеленувато-жовтим або жовтувато-зеленим забарвленням, і насіння в них тверде. Запізнення збирання урожаю призводить до інтенсивного його ураження бактеріозами, білою і сірою гнилями, пліснявінням.

Вологість насіння під час обмолоту повинна бути в межах 16–18%. Оздоровлення свіжозібраного зерна від збудників більшості хвороб здійснюють шляхом якісного дороблення на токах (очищення, просушування зерна, повітряно-тепловий обігрів), доведення вологості насіння до 10–14%. Ці заходи суттєво зменшують втрати урожаю і зберігають його якість.

І. Л. Марков, канд. біол. н.,
професор НУБіП України