Весняне закриття вологи та створення оптимальних умов для сівби ярих культур

Незабаром у південних регіонах України фермери розпочнуть виводити техніку в поле і не тільки розкидачі міндобрив для азотного підживлення озимих культур. У хід підуть різноманітні легкі борони для закриття вологи та механічного обробітку верхнього шару ґрунту з метою насичення його атмосферним азотом і боротьби з паростками бур’янів

Адже рання весна — пора надзвичайно непередбачувана щодо погодних умов. Потепління може прийти так стрімко, що сіяти соняшник на Півдні доведеться у надранні строки, щоб максимально використати вологу із ґрунту. Тому вже сьогодні варто розробити оптимальну стратегію підготовки полів до сівби.

Поготів, що доволі велика сукупна кількість осінніх і зимових опадів обіцяє дуже непогані перспективи для розвитку сходів рослин. Волога нібито є у достатній кількості, навіть у степових регіонах України, і вкрай важливо її ефективно використати.

Як вже зазначалося, ключове завдання весняної підготовки ґрунту до сівби — збереження вологи та повне знищення бур’янів. Річ у тім, що за високих весняних температур у поєднанні з вітром, залежно від щільності та глибини орного шару, відбувається різка втрата вологи. Відповідно, зруйнувати ґрунтові капіляри та припинити підтягування вологи до поверхні допомагає розпушування ґрунту.

Коли вміст вологи знижується до рівня вологості розриву капілярних зв’язків, подальше її випаровування відбувається внаслідок дифузії пари, зменшити яку можна ущільненням ґрунту. В такому разі для закриття вологи та її збереження на поверхні ґрунту створюється пухкий мульчувальний шар (глибина 4–5 см) з одночасним вирівнюванням поверхні, найчастіше за допомогою кільчасто-шпорових котків.

Читайте також: Система mini-till: перспективи мінімального обробітку

Здійснюючи весняне закриття вологи потрібно враховувати, що надто раннє боронування дає негативний результат — ґрунт із високою вологістю не розпушується, а «маститься», тріскається і висушується ще сильніше. Запізнюватися з боронуванням теж не можна — з кожного гектара незаборонованої ріллі у вітряну погоду випаровується до 50 т води на добу. Тому обов’язковим є закриття вологи на всіх посівах озимих культур і на полях, призначених під висів ярих культур.

Вибір знарядь для закриття вологи залежатиме від способу основного обробітку та стану поверхні ґрунту. На полях, де багато соломи й потужна стерня, застосовують голчасті борони або голчасто-роторні культиватори. На відвальному зябі та полях, де мало стерні — важкі зубні борони. Товщина пухкого (мульчувального) шару ґрунту має становити 4–5 см. Закриваючи вологу, треба прагнути до того, щоб у посушливу погоду верхній шар ґрунту був сухим, а під ним — добре зволожений шар ґрунту.

Якщо поле пройшло осінній глибокий обробіток, то навесні спостерігається підвищена пухкість ґрунту внаслідок великої глибинності. В такому разі корисно після закриття вологи здійснити прикочування поверхні поля кільчасто-шпоровими котками, що покращує структуру верхнього орного шару й знижує втрати вологи від випаровування. Натомість без прикочування орний шар ґрунту продуває вітер і швидко висушує його. Після ретельного закриття вологи в посушливих умовах не рекомендуються додаткові обробітки включно аж до сівби, бо будь-який додатковий механічний обробіток спричинить додаткові втрати вологи.

Ще одним важливим аспектом закриття вологи є боротьба з бур’янами. Чимало бур’янів сходять за сприятливих умов ще восени. Якась частина з них гине взимку, проте інші успішно перезимовують і дають навесні сходи, що з’являються раніше через низьку температуру проростання. Якісне розпушування ґрунту навесні дає змогу знищити їх більшу частину, бо молоді, слабо вкорінені паростки, легко знищуються навіть при боронуванні. Цю саму мету має і передпосівна культивація. Вона допомагає боротися з бур’янами, покращити структуру та вирівняти верхній шар ґрунту, створюючи сприятливі умови для проростання насіння культурних рослин. До того ж глибина передпосівного обробітку має відповідати глибині загортання насіння. Вкрай небажаним є глибокий передпосівний обробіток, бо він висушує весь розпушений шар ґрунту й знижує польову схожість насіння.

Передпосівне застосування різноманітних зубових і ротаційних борін, а також прохід ними по посівах озимих культур взагалі є надзвичайно корисним заходом для майбутньої врожайності культур. Це не лише дає змогу закрити вологу, покращити структуру ґрунту та знищити паростки бур’янів, а й наситити ґрунт атмосферним дармовим азотом. Деякі моделі ротаційних борін конструктивно спеціально розраховані на підвищення ефективності цього.

Також, якщо часовий розрив між обробітком верхнього шару ґрунту та безпосередньо сівбою є невеликим, можна загорнути швидкорозчинні азотні добрива на кшталт аміачної селітри у верхній шар ґрунту. Це забезпечить швидкий доступ насіння, що проростає, до доступного азоту і дасть змогу відмовитися від унесення поживних гранул припосівним способом. Остання функція є далеко не у всіх посівних агрегатах і до того ж певним чином знижує продуктивність сівби.

Читайте також: Не орати — нова філософія землеробства

Зазначимо також, що застосування легких спеціалізованих борін на сходах озимих культур дає змогу розпушити ґрунт у міжряддях, а отже, покращити умови вегетації рослин ранньої весни. До того ж посіви озимини дуже корисно буквально вичесати після зими, видаливши різноманітні пророслі бур’яни, відмерлі частини рослин великі фрагменти стерні, у яких можуть ховатися шкідники й патогени.

Серед сучасних агрегатів уже безпосередньо для передпосівного обробітку ґрунту краще застосовувати спеціальні передпосівні культиватори. Натомість не рекомендується застосовувати дискові лущильники та дискатори. Такий обробіток сильніше висушує і розпорошує ґрунт. Як свідчить досвід, після передпосівного обробітку ґрунту лущильником уже за кілька годин втрати вологи в 10-сантиметровому шарі ґрунту удвічі вищі, ніж у разі застосування передпосівних культиваторів. Однак, незважаючи на ці недоліки, дискові знаряддя можуть бути доречним на полях із великою кількістю злісних бур’янів, де передпосівний обробіток ґрунту слід здійснювати з максимальним кутом атаки.

Та звісно ж, щоб уникнути непродуктивних втрат вологи, передпосівний обробіток ґрунту й сівбу слід проводити нерозривно, слід у слід. З цією метою потрібно чітко розрахувати робочу ширину, швидкість і реальну продуктивність як трактора з ґрунтообробним агрегатом, так і сівалки.

Василь Черкас