Система nо-till: основні принципи і підходи

В умовах посухи та, зважаючи на інші проблеми, що виникають у галузі сільського господарства, вітчизняні фермери все частіше переходять на систему no-till.

Основними принципами у вирощуванні сільськогосподарських культур за цією системою є:

• тривале нульове або мінімальне порушення ґрунтового покриву (тобто пряма або суцільна сівба культур);
• постійна наявність на поверхні шару органічної речовини, тобто рослинних решток або покривних культур;
• диверсифіковані сівозміни у разі обробітку однорічних культур або суміші культур, включно з бобовими, у вирощуванні багаторічних культур.

Перевагами системи є:

• економія ресурсів (пального, добрив, витрат праці, часу, запасних частин, зниження амортизаційних витрат);
• підвищення рентабельності сільського господарства (підвищення віддачі від вкладених у виробництво грошових ресурсів);
• збереження й відновлення родючого шару ґрунту (поліпшення його хімічних, фізичних і біологічних якостей, збільшення вмісту органічної речовини в ґрунті);
• зменшення або усунення ерозії ґрунту (немає потреби витрачати додаткові кошти на усунення цієї проблеми);
• екологічне керування бур’янами в посівах (керування бур’янами за допомогою правильно складених сівозмін, термінів сівби, сидератів);
• підвищення зволоженості ґрунту (шляхом повнішого накопичення і затримання вологи в ґрунті);
• зниження залежності врожаю від погодних умов. За нинішньої організації сільського господарства врожай на 80% залежить від природи. У системі no-till вплив погоди й клімату на • ефективність рослинництва зведено до 20%. Інші 80% доводяться на технології й керування в сільському господарстві, об’єднані в одну систему;
• збільшення врожайності культур (оскільки структура ґрунту постійно покращується, з часом застосування технології no-till дозволяє отримувати вищу врожайність, ніж за традиційної технології);
• поліпшення якості зерна (відновлюється родючий шар ґрунту, нагромаджуються поживні речовини, що призводить до поліпшення якості зерна);
• агрокультура — створення культурою взаємодії з довкіллям.

Недоліки системи:

• систему не можна застосовувати на перезволожених або заболочених ґрунтах;
• складність і суворе дотримання агрокультури. Сівозміни, види та норми застосування хімікатів та ін. потрібно підбирати індивідуально до конкретного господарства з урахуванням клімату, • ґрунту, притаманних для зони бур’янів, шкідників та інших чинників;
• нерівні ділянки поверхні поля потрібно вирівнювати для рівномірного розподілення насіння сівалкою;
• система призводить до нагромадження патогенів і шкідників у верхньому шарі ґрунту, через що потребує додаткового активного хімічного захисту.

Система strip-till — альтернатива системі no-till, за якої обробляють тільки вузьку смугу сівби (15–25 см) з утворенням невеликого гребеня. За цих умов близько третини поля — необроблена. Це дозволяє скоротити витрати на обробіток ґрунту у 2–3 рази. В основному її використовують під просапні культури (кукурудзу, соняшник, буряки), а також під сою. Причому сівбу можна проводити звичайними (не стерньовими) сівалками в оброблені смуги.

Систему strip-till можна застосовувати за традиційного або мінімального обробітку ґрунту. Наприклад, восени застосовують неглибоке суцільне дискування ґрунту (на 5–6 см), а навесні — смуговий обробіток ґрунту на глибину 15–25 см з одночасним унесенням добрив і сівбою.

Сформований гребінь обробітку ґрунту швидше прогрівається та просихає, що дозволяє проводити сівбу в більш ранні строки. Особливо актуально в умовах, коли техніка не може зайти через перезволожений і достатньо не прогрітий ґрунт. Ця система є вирішальним чинником для північних зон, у яких кукурудзу та соняшник не вирощують.

Читайте також: Не орати — нова філософія землеробства

Важливою перевагою системи є те, що разом із розпушуванням можна вносити добрива під насіння на глибину 20–30 см або навіть у двох рівнях різні добрива, щоб під час росту рослини досягали першого рівня через 15 днів, а другого — через 45 днів. Завдяки цьому рослини мають змогу отримувати підживлення тоді, коли воно особливо потрібне, в період активного росту та формування врожаю. Також рослини формують потужну кореневу систему.

Система mini-till базується на зменшенні глибини та кількості механічних обробітків ґрунту. Передбачає застосування плоскорізних ґрунтообробних знарядь і сприяє раціональному використанню опадів, особливо в посушливих районах, зменшенню мінералізації гумусу, зниженню енерговитрат, що забезпечує високий ґрунтозахисний ефект від водної та вітрової ерозії. За цих умов збільшується продуктивність праці завдяки застосуванню широкозахватних машин і засобів, унаслідок чого зростає мобільність технологічних операцій: скорочується чинник часу.

Мінімальна технологія обробітку ґрунту, заснована на використанні комбінованих машин, що позитивно відбивається на зниженні енергетичних витрат унаслідок зменшення кількості та глибини обробітку, поєднує механічні операції та внесення хімікатів в одному агрегаті. Це обробіток, сівба, внесення добрив і гербіцидів.

Юрій Мащенко, завідувач науково-технологічного відділу збереження
родючості ґрунтів ІСГС НААН, к. с.-г. н., експерт-дорадник з питань рослинництва;
Ігор Семеняка, директор, завідувач лабораторії землеробства ІСГС НААН, к. с.-г. н.,
експерт-дорадник з питань рослинництва, менеджменту, агробізнесу та економічних питань;
Олег Гайденко, вчений секретар, завідувач відділу маркетингу та наукового забезпечення
трансферу інновацій ІСГС НААН, к. т. н., с. н. с., дорадник з питань механізації
сільського господарства та економіки сільськогосподарського виробництва.