Сучасне удобрення кукурудзи

Забезпечити зростання обсягів виробництва зерна кукурудзи навіть за високої потенційної родючості ґрунтів неможливо без розроблення і впровадження науково обґрунтованої системи удобрення.

Першим фактором, на який потрібно зважати під час вирощування кукурудзи в сучасних умовах ведення землеробства, є вища потреба цієї культури у мінеральних добривах порівняно з іншими зерновими. Зокрема, у науковій літературі фігурує їх орієнтовна норма для забезпечення врожайності не менше ніж 10 т/га зерна кукурудзи — на рівні N_150–200P_60–90K_100–150. А за комерційними пропозиціями для отримання врожаю 7 т/га слід внести азоту понад 200 кг/га. За науковими даними, залежно від сортових і ґрунтово-кліматичних особливостей, що впливають на врожайність зерна кукурудзи, вміст поживних речовин в 1 т основної продукції та відповідній кількості стебел і листя становить 22–32 кг азоту, 8–14 кг фосфору та 18–25 кг калію.

Коли краще підживлювати кукурудзу

Близько 90% загальної кількості спожитих елементів кукурудза поглинає до настання фази молочної стиглості, тобто майже протягом усього періоду вегетації. Причому забезпеченість азотом є ключовим фактором підвищення врожайності, позаяк цей елемент впливає на формування як вегетативної біомаси, так і генеративних органів (качанів) культури. На початку вегетації рослини засвоюють його 3–5%, що певною мірою зумовлено низькими весняними температурами, які гальмують цей процес. Починаючи з фази утворення шести-восьми листків інтенсивність поглинання азоту посилюється. У діапазоні онтогенезу від восьми листків до фази засихання квіткових стовпчиків («волосся») на качанах культура засвоює близько 85% загальної кількості азоту (причому найінтенсивніший процес поглинання відзначають за 10–20 діб до викидання волотей).

Читайте також: Живлення кукурудзи: агрономічний досвід останнього десятиріччя

Розробляючи систему удобрення, планують агротехнічні заходи, за яких вноситимуть те чи інше мінеральне добриво. Традиційно відрізняють:

• основне внесення, що проводять до початку сівби, щоб забезпечити рослини елементами живлення на весь період вегетації;
• припосівне — спрямоване на забезпечення потреб рослин елементами живлення в перші фази онтогенезу;
• підживлення — задля усунення дефіциту елементів живлення у критичні фази росту і розвитку рослин.

Безводний аміак — як альтернатива

Безводний аміак рекомендують застосовувати в основне внесення від ранньої весни у передпосівну культивацію (але не раніше ніж за п’ять днів до висівання культури, що зумовлено токсичністю аміаку, тимчасовим підлужуванням і повільною його дифузією у ґрунті) до пізньої осені під зяблеву оранку для удобрення усіх культур, а також для підживлення просапних. Обов’язкова умова — зважати на гранулометричний склад ґрунту і його вологість.

Класичні агрохімічні рекомендації передбачають вносити безводний аміак на ґрунтах легкого гранулометричного складу на глибину 16–18 см, на важких ґрунтах — на 14–16 см за оптимального вмісту вологи. Його внесення у пересохлий або, навпаки, перезволожений ґрунт зумовлює істотні втрати через випаровування аміаку в атмосферу. В умовах сьогодення як альтернативу суцільному внесенню мінеральних добрив рекомендують застосовувати їх локально. Це не лише позитивно впливає на продуктивність культур, а й більш вигідно економічно. Особливістю безводного аміаку є те, що вносити його в ґрунт можна лише локально — у стрічки через певну відстань відповідно до ширини розташування аплікаторів (інжекторів).

Чи можна удобрювати кукурудзу безводним аміаком і яким буде ефект? Численні польові дослідження і практичний досвід передових господарств свідчать, що застосування безводного аміаку є альтернативою твердим азотним добривам і має всі перспективи як ефективний агроприйом удобрення рослин кукурудзи. За результатами досліджень впливу виду і доз азотних добрив на врожайність кукурудзи на зерно на чорноземах звичайних у Молдові встановили, що прибавка врожаю від внесення безводного аміаку, порівняно із внесенням аналогічної дози аміачної селітри, дорівнює від 4 ц/га за дози N₁₈₀ до 8,5 ц/га за N₁₂₀.

Під час виробничих випробувань щодо внесення безводного аміаку з осені в дозі 246 кг/га N на фоні діамофоски (N₂₀P₅₂K₅₂) на чорноземі типовому отримали врожайність 10,49 т/га.

Раніше проведені дослідження засвідчили, що за внесення 60–120 кг д. р./га безводного аміаку, порівняно з удобренням аналогічною дозою аміачної селітри, прибавка врожаю кукурудзи на зерно більша на 0,40–0,85 т/га. У дослідах О. В. Скарги застосування безводного аміаку у дозі 60 кг/га д. р. азоту за впливом на врожайність дорівнює внесенню 60 кг/га аміачної селітри, а прибавка зерна у посушливий рік, залежно від гібрида кукурудзи, може становити 0,55–0,91 т/га.

Читайте також: «Інструмент» застосування гербіцидів на кукурудзі

У припосівне внесення безводний аміак зазвичай не застосовують, адже це висококонцентроване добриво, що справляє токсичний ефект за безпосереднього контакту з рослиною чи насінням.

Окрім того, ефективним є також рядкове підживлення кукурудзи безводним аміаком у ранні строки (у фазі три-п’ять листків).

Усю норму фосфорних і калійних добрив необхідно внести восени під оранку. Нині ринок мінеральних добрив достатньо великий. Основними видами добрив, що їх використовують для основного удобрення кукурудзи і які користуються широкою популярністю, є діамофоска (N₁₀P₂₆K₂₆), нітроамофоска (N₁₆P₁₆K₁₆), амофос (N₁₂P₅₂), сульфоамофос (N₂₀P₂₀S₁₆), суперфосфат (Р_14–32) і різні види тукосумішей, у загальній формулі яких переважають фосфор і калій. Формули для внесення тукосумішей обчислюють зважаючи на агрохімічні дані для кожного конкретного поля під заплановану врожайність культури.

Олександр Черняховський