Що обов’язково слід урахувати в посівній озимих зернових культур

Посівна — вона і у Європі посівна. Ясна річ, європейські хлібороби працюють під мирним небом, у них інша фінансово-економічна ситуація та можливості. Однак щодо агрономічних викликів, то вони багато в чому схожі. То ж українським агровиробникам можуть бути цікавими досвід і підходи своїх колег. Особливо, що стосується, наприклад, таких країн, як Польща, де погодно-кліматичні умови місцями досить схожі

На погоду вже традиційно нарікають не лише в Україні, а й у Європі. А ті ж посіви озимих зернових далеко не завжди тішать око господаря. Ослаблений стан рослин і відставання в рості, слабкі, недружні сходи, пошкодження хворобами та шкідниками — на жаль, це досить звична картина на осінніх ланах. Звичайно, можна ремствувати на погодні умови — і в цьому буде немала частина правди. Та чи завжди й в усьому винна погода і зміни клімату?

Погода — не вирок

Глобальне потепління, нестабільність клімату та мінливість погодних умов дуже великі. Практично кожен рік може піднести сюрпризи — як правило, малоприємні для агровиробництва. Спека і брак продуктивної вологи у весняно-літній період позначаються на врожайності та якості зерна. А умови осінньої посівної кампанії не завжди дозволяють вчасно та якісно здійснити всі необхідні агротехнічні заходи.

Усе так. І європейські фахівці постійно констатують очевидне — аграрії повинні навчитися працювати в умовах непевності й постійних викликів, щоб ймовірні несприятливі погодні умови якомога менше позначались на стані посівів, на формуванні врожаю та його ґатунку.

Зарадити тут можуть творчі й інноваційні підходи, сучасні технології, що невпинно розвиваються й надають агровиробникам нові можливості. Однак вони мають базуватися на фундаментальних засадах правильної агротехніки. Як мінімум слід уникати грубих агротехнологічних помилок під час сівби тих самих озимих зернових культур.

Як не дивись, погода погодою, але на кількість і якість урожаю не менш істотно впливають агротехнічні чинники. Помилки, припущені під час підготовки ґрунту під сівбу і під час самої сівби озимих зернових, неодмінно відіграють негативну роль упродовж вегетації та формування врожайності.

Відштовхуючись від землі

Багато європейських виробників наголошують: усе починається з ґрунту. Його правильна підготовка є першим кроком до успіху та високих урожаїв. На відміну від України, де рекомендована глибина висіву зазвичай становить 3–5 см, польські агрономи воліють висівати на глибину 2–3 см. Для важчих і багатих гумусом й поживними речовинами ґрунтах сівбу озимих зернових, відповідно, проводять на меншу глибину. А на легких збіднених ґрунтах, відповідно, висівають глибше.

Зазначається, що занадто мало глибина висіву може призвести до того, що насіння не проросте через дефіцит вологи або може бути пошкоджене під час гербіцидних обробок, погано пройде перезимівлю. Своєю чергою, за надто глибокого висіву насінина довше проростає, витрачає забагато енергії росту для формування паростка. Наслідком може бути нерозвинута коренева система, зріджені й нерівномірні сходи, погане кущення тощо.

Волога й технології

Насіннєвий матеріал має потрапити на шар ґрунту, який злегка ущільнений. Адже в такому субстраті відновлюється структура капілярних судин, завдяки яким вода просочується з глибших шарів ґрунту. Саме наявність такої доступної вологи завдяки правильній структурі на глибині залягання насіння має вирішальне значення для проростання зернових культур у разі настання посухи.

Зрозуміло, що обмежувати втрати продуктивної вологи в ґрунті — завдання першочергової ваги. Тому європейські виробники все більше схиляються до різних вологоощадних технологій. А от щодо традиційної обробки плугом, то все більше фахівців вказують на її недоліки й можливі негативні наслідки. Щонайменше рекомендують сіяти буквально відразу після оранки, щоб зменшити втрати води з ґрунту.

З огляду на терміни

Також, як правило, не варто чекати від неба погоди та максимально затягувати посівну. Навіть у разі досить несприятливих погодних умов саме правильно підібраний час виходу в поле забезпечує сильні та рівномірні сходи рослин, краще засвоєння поживних речовин і більшу стійкість до стресових чинників під час пізніших етапів вегетації. В результаті це гарантує оптимальне входження в зиму: в ідеалі — у фазу 4–5 листків.

Частина господарств вибирає більш ранні терміни сівби, щоб встигнути обробити всі площі. Особливо це стосується великих господарств. Проте тут слід ураховувати, що в разі тривалої теплої осені існує загроза переростання рослин, поширення низки хвороб і шкідників. Конкуренція з боку бур’янів за теплої погоди та достатніх опадів теж посилено зростає. Тому гостро актуальними стають потужні системи захисту.

Проте несприятливі погодні умови часом унеможливлюють належну підготовку ґрунту для сівби. Та відкладати терміни посівної в очікуванні опадів — неможливо. Що занадто пізно, то не здраво. До того ж слід урахувати, що навіть відстрочені — в межах розумного — терміни сівби мають суттєві ризики. Зокрема, це скорочений вегетаційний період і небезпека входження в зиму в критичну фазу розвитку за ослабленої кореневої системи й імунітету, меншому запасі поживних речовин тощо.

Коли густо — буде пусто

Зосередитися слід на оптимальній густоті посіву. Європейським агровиробникам радять не захоплюватися великими нормами висіву. Адже це негативно позначається на доступі до сонячної енергії через загущення, посилює ризик поширення хвороб, підсилює конкуренцію між рослинами за вологу й поживні речовини. Також норма посіву залежить від терміну сівби — якщо він пізніший від оптимального, то норма висіву зростає на 10–20% або навіть більше. Також це залежить від сорту й умов вирощування. Наприклад, на легких і бідних на поживні речовини ділянках, слабкому агрофоні слід урахувати, що тут варто дотримуватися меншої норми висіву. Бо на такому полі немає достатнього потенціалу для інтенсивного розвитку рослин, поготів, коли складуться несприятливі погодні умови. Тож фермерам радять не витрачати марно насіннєвий матеріал і не створювати додаткових проблем для вегетації культури.

Баланс живлення

Велике значення має оптимальна система живлення. Зокрема, базове удобрення обов’язково треба зробити восени. Акцент — на багатокомпонентних добривах насамперед із достатнім умістом фосфору й калію (за відносно невеликих доз азоту), а також магнію та сірки.

Дев’ять помилок ­фермера

Загалом фахівці радять європейським фермерам не цуратися інновацій, але все ж не забувати про дотримання базової агротехніки. Серед основних помилок, яких допускаються тамтешні господарства, називають:

• погано підготовлений ґрунт для сівби;
• кисла реакція ґрунтів (нехтування вапнуванням тощо);
• занадто густа сівба;
• використання недостатньо якісного посівного матеріалу;
• неякісна передпосівна обробка насіння;
• недотримання термінів сівби;
• незбалансоване базове добриво;
• відсутність осінньої гербіцидної обробки;
• недостатній контроль поширення хвороб і шкідників.

Іван Кандул