Впіймати вологу: альтернативні способи сівби озимого ріпаку

У липні місяці по всій території України розпочинаються жнива. Та поряд з цим агровиробники посилено готують ґрунтообробні агрегати, розкидачі та сівалки для того, аби вчасно та якісно посіяти озимий ріпак.

У багатьох ще в пам’яті посушливі умови сезону 2019/2020 років, коли далеко не у всіх господарствах вдалося отримати, навіть сходи цієї культури, не кажучи вже про хорошу врожайність. І це при тому, що озимий ріпак сам по собі є непростою культурою для вирощування.

Останніми роками, паралельно із вдосконаленням технологій вирощування озимого ріпаку, чітко окреслюються оптимальні тренди сівби та вирощування цієї культури. Останні безпосередньо залежать від забезпеченості грунтів та регіону загалом продуктивною вологою та розподіляються на більш чи менш інтенсивні підходи.

Так, у південних регіонах, попри останні зливи, очевидним є ризики недостатньої кількості вологи у грунті на період розвитку рослин в осінній період. Багато в чому аналогічні ризики присутні і в лісостеповій зоні України.

Тому, якщо вести мову про найбільш обережні стратегії сівби озимого ріпаку, то мова йде про використання переважно недорогого сортового посівного матеріалу із мінімальним застосуванням мінеральних добрив. З одного боку, якщо погодні умови складуться вдало, сортовий ріпак на такому фоні забезпечить дуже непогані результати. Натомість, якщо із вологою справи складуться кепсько і сходів майже не буде, агровиробник завжди може пересіяти поле озимою пшеницею, зазнавши мінімальних втрат.

Загалом для своєчасного проростання насіння ріпаку у грунті, необхідно аби земля містила достатньо вологи і була добре розпушеною. Насіння ріпаку дрібне, тому погано переносить безпосередній контакт із сухим грунтом та пожнивними рештками культури-попередника. Саме тому найкращим варіантом для підготовки поля під ріпак за наявності запасів вологи у грунтів є класична оранка або якісне рихлення.

Відповідно, якщо мова йде про класичну технологію сівби цієї культури, то оптимальним рішенням буде висів озимого ріпаку по парах у посушливому регіоні, або ж хороше роз рихлення грунту у регіоні, добре забезпеченому вологою.

Втім, шукати поля під паром в Україні – справа дуже довга та невдячна. Аналогічно як і знайти стабільний в плані забезпеченості вологою регіон у зоні степу чи лісостепу. Тому в хід нині ідуть інноваційні технологію обробітку грунту та сівби під озимий ріпак.

Останніми роками просто відмінно показують себе стріп-тільні технології вирощування ріпаку. Причому справа не стільки у перевагах смугового обробітку грунту, скільки у особливостях висіву насіння у стріп-тільних агрегатів.

Їх конструкція дає змогу буквально «вигрібати» більш вологу землю із нижніх шарів грунту, переміщуючи її в зону розташування насіння. Це забезпечує насінині можливість використати, навіть той мізерний запас вологи, який є грунті, і прорости. Додатковим позитивним чинником для проростання насіння є можливість припосівного внесення твердих чи рідких добрив, до складу яких входять найчастіше азот та фосфор.

Такий підхід майже завжди дає змогу гарантовано отримати сходи озимого ріпаку. Однак, звісно, що подальший розвиток рослин безпосередньо залежить від наявності опадів.

Тому якщо мова йде про вирощування озимого ріпаку у регіонах із нестійким зволоженням, ми радимо висівати цю культуру за можливості по парах, виділяючи для цього у середніх господарствах принаймні 100-150 га. Це дасть змогу оцінити реальні перспективи цієї культури за конкретних грунтово-кліматичних умов.

Також слід диференційовано підійти і до вибору посівного матеріалу. Частину площ варто відвести під сортовий ріпак, а на інших полях випробувати посухостійкі гібриди. Завдяки цьому можна буде зробити досить об’єктивні висновки.

Та, звісно ж, є сенс спробувати вирощувати озимий ріпак за одним із різновидів технології стріп-тілл, орендувавши для цього спеціалізований агрегат. Як свідчить досвід, багатьох десятків вітчизняних господарств, наразі цей напрямок є дуже і дуже перспективним.