Як виростити 4 тонни соняшнику на 10 кг фосфору

Чому цільове внесення рідких добрив набуває дедалі більшої популярності

 В сільському господарстві існують речі, котрі на перший погляд здаються малоймовірними. При цьому досягнуті вагомі результати завдяки впровадженню нових технологій ми оцінюємо дуже і дуже стримано. Велика «заслуга» у цьому – діяльність деяких продавців «диво-засобів», котрі свого часу буквально закидали ринок різноманітними стимуляторами росту та супердобривами, обіцяючи фермерам неабияку прибавку до врожайності.

Натомість реальні, досягнуті впродовж років копіткої праці та експериментів відмінні результати, часто лишаються в тіні. Сьогодні ми хочемо розповісти якраз про такий успішний досвід із вирощування озимої пшениці, соняшнику та інших сільгоспкультур.

Господарство «Колос» розташоване у Олександрійському районі Кропивницької області. Звісна річ, що це доволі посушливий регіон, у якому отримувати стабільно високі врожаї дуже непросто. І тим більш, оптимізувати витратну частину вирощування сільгоспкультур.

Декілька років тому керівництво господарства прийняло рішення про впровадження нових агротехнологій. Мова йшла як про технології обробітку ґрунту, так і мінерального живлення рослин. Не вдаючись в нюанси, зазначимо, що зрештою було прийняте рішення на користь елементів технології стрип-тілл у поєднанні із лущенням стерні та глибоким рихленням із обов’язковим цільовим внесенням рідких добрив.

В даному разі ми вжили нетрадиційний термін «цільове внесення» добрив, маючи на увазі те, що у «Колосі» фактично відмовилися від застосування мінеральних добрив розкидним способом, звівши до мінімуму застосування гранул. Натомість широко використовуються розчини поживних речовин як для припосівного внесення, так і листових обробок.

Ось, як скажімо, виглядає технологія мінерального живлення соняшнику. Річ у тім, що у господарстві переконалися, що за перманентного дефіциту вологи в ґрунті, немає сенсу розкидати центнери NPK по полю. Діюча речовина у їх складі і без того важкодоступна для кореневої системи рослин, а якщо вологи бракує, то ці гранули просто заляжуть мертвим вантажем в ґрунті.

Замість цього тут практикується технологія точного внесення рідких добрив водночас із висівом насіння соняшнику. При цьому норма витрати рідини становить 40 л/га. До складу цієї стартової суміші входять азот та фосфор у кількості 8:24, а також цинк. Тобто, фактично для мінерального живлення 1 гектара соняшнику використовується 10 кг фосфору та 3,5 кг азоту. При цьому основне внесення мінеральних добрив взагалі не здійснювалося.

За даними 2019 року середня врожайність соняшнику у ТОВ «Колос» становила 38 ц/га, а на окремих полях цей показник досягав 40-45 ц/га.

В чому тут річ?  Передусім, в господарстві вже багато років поспіль турбуються про підвищення родючості ґрунтів, продумано працюючи із пожнивними рештками та сівозміною. Це дає свої результати. Але при цьому надзвичайно тонко продумано стартове живлення рослин.

Рідке добриво вноситься на глибину від 5 до 10 см, створюючи довкола насінини поживне середовище із відразу доступними елементами живлення. Поєднання азоту, фосфору та цинку дає змогу гармонійно розвивати наземну частину рослини і особливо кореневу, оскільки фосфор та цинк відповідають передусім за останнє завдання. Відповідно, до настання спеки посіви встигають сформувати потужну кореневу систему, що посилює їх стійкість до несприятливих умов вегетації, а також збільшує зону живлення в нижніх шарах ґрунту.

Виходить, що хоча у фактичних значеннях мінеральне живлення соняшник отримує в рази менше у порівнянні із традиційною для регіону технологією, але використовує він його на усі 100%. Ясна річ, це позитивно відображається на врожайності. Скільки б не зібрали соняшнику, але витрати на вирощування апріорі будуть нижчими.

Так, на мінеральне живлення соняшнику за умови використання рідких добрив у «Колосі» таким чином витратили 400 грн. За підрахунками менеджменту господарства, якби вносили, наприклад, амофос у мінімальній нормі 50 кг/га, то витратили б принаймні удвічі більше.

Цікаво, що у господарстві самостійно готують рідкі добрива, придбавши з цією метою спеціальну установку. Завдяки цьому можна приготувати відповідну суміш практично будь-яку культуру.

Це яскраво проявляється перш за все на озимій пшениці, якої у тому ж сезоні-2019 зібрали майже 82 ц/га на коло! Технологія вирощування цієї культури тут більш складна та витратна і передбачає як застосування рідких стартових добрив, так і листові підживлення складними коктейлями із мікроелементів та органічних стимуляторів. Тим не менш, результати такого підходу є очевидними – таку врожайність на коло непросто отримати навіть на Західній Україні, не кажучи вже про посушливу Кропивницьку область.

Очевидно, що таке цільове застосування стартових рідких добрив має сенс і великі перспективи у вітчизняному рослинництві. Адже таким чином навіть за гострого дефіциту вологи, ми гарантовано забезпечуємо сходи рослин необхідним «будівельним матеріалом», який вони точно засвоять. Як бачимо, це забезпечує такі додаткові переваги як можливість зниження норми внесення діючої речовини.