Основний обробіток ґрунту під сою

Спосіб основного обробітку ґрунту залежить від таких основних факторів: ґрунтові й кліматичні умови, культура-попередник, видовий склад бур’янів тощо. Тому кожен виробничник обирає його на свій розсуд. Щодо цього є багато рекомендацій. Спираючись на них, можна розробити власну технологію основного обробітку ґрунту для конкретного випадку.

За різних фонів основного обробітку ґрунту не виявлено істотної різниці у кількості й масі бульбочок на одній рослині в одній фазі росту й розвитку за однакового способу сівби. Проте в разі плоскорізного основного обробітку ґрунту у фазі цвітіння та наливання бобів кількість бульбочок на одній рослині була більшою і становила відповідно 52,8 та 71,1 шт., тоді як за полицевого основного обробітку — 42,3 та 57,0 шт., за мілкого — 46,2 та 61,5 шт.

У всіх зонах важлива холодостійкість культури під час проростання насіння і появи сходів, аби сою можна було сіяти в більш ранні строки. Причому для скоростиглих сортів це важливіше, ніж для пізньостиглих, насіння яких формується вже в період зниження літніх температур. Відомо, що соя в різні фази розвитку по-різному реагує на знижені температури. Але для виробництва важливі такі сорти, які б мали цю властивість протягом усієї вегетації.

Запаси продуктивної вологи на початку вегетації, в основному, залежать від погодних умов осінньо-зимового періоду й агрофізичних властивостей ґрунту. Сприятливі умови для рослин сої створюються, лише коли щільність ґрунту є оптимальною і накопичується достатньо вологи у посівному шарі ґрунту.

Читайте також: Удобрення: рекомендації для сої

Значні відмінності впливу на орний шар спостерігали після чизельного обробітку, коли робочі органи агрегатів діють на ґрунт лише вертикально. У результаті такого обробітку утворюються вертикальні вузькі смуги, у яких більш інтенсивне кришення ґрунту чергується із незначним. При цьому між робочими органами формуються частково не розпушені смуги ґрунту у вигляді закритих гребенів. Аналіз структурного складу ґрунту показав, що найбільшу кількість агрономiчно цінної фракції (7–0,25 мм) у верхньому шарі 0–10 см створює оранка завдяки тому, що плуг виносить на поверхню найбільш структурований ґрунт із нижніх шарів.

На зораних ділянках у верхньому шарі (0–10 см) агрономiчно цінної фракції було 71,8%, при цьому спостерігали найменшу кількість брилистої фракції та пилу. Коефіцієнт структурності тут становив 2,56, тоді як за чизельного обробітку — 2,21. У шарі ґрунту 10–20 см агрономiчно цінної фракції було більше після оранки — 69,7%, а після чизельного обробітку — 67,5%. Коефіцієнт структурності за чизельного розпушування в шарі ґрунту 20–30 см дорівнював 2,06, після оранки — 2,21. Аналізуючи орний шар загалом, встановили, що найкращу структурну будову ґрунту створює оранка, тут коефіцієнт структурності був найвищим і сягав 2,36, а після чизельного обробітку — 2,08. Різні заходи основного обробітку не лише суттєво впливали на агрофізичні властивості ґрунту, а й спричинювали певні відмінності у накопиченні в ньому вологи. Запаси продуктивної вологи у верхньому (0–10 см) шарі ґрунту перед сівбою на ділянках із полицевим обробітком становили 13,6–14,0 мм, із чизельним — 11,3–12,0 мм. Різниця у запасах вологи пов’язана зі збільшенням пористості цього шару в результаті перемішування післяжнивних решток із ґрунтом. Запаси вологи у метровому шарі ґрунту після оранки становили 128–144 мм, після чизельного обробітку — 123–142 мм. Наприкінці вегетації запаси продуктивної вологи значно зменшувалися й у фазі повної стиглості після оранки вони становили 57 мм, після чизельного обробітку — 69 мм. Тобто за чизельного обробітку запаси продуктивної вологи використовуються більш раціонально.

Читайте також: Контроль хвороб і шкідників на сої

У зоні Лісостепу обробіток проводять диференційовано зважаючи на стан поля і погодні умови, що складаються. Як правило, він включає боронування та вирівнювання поля під кутом до напрямку оранки, внесення гербіцидів і передпосівну культивацію. Культивація, яку проводять у день сівби на глибину загортання насіння 3–4 см, запобігає пересиханню верхнього шару ґрунту, додатково його вирівнює, знищує проростки бур’янів, створює сприятливі умови для сівби сої. У роки з браком опадів, коли інтенсивно підсихає верхній шар ґрунту, потрібно користуватися комбінованими агрегатами, поєднуючи ґрунтообробні операції. У такому разі зменшується кількість обробітків ґрунту і скорочуються строки виконання робіт. У результаті менше пересихає верхній шар, і насіння лягає у вологий ґрунт. За дефіциту вологи у посівному шарі ґрунт прикочують до і після сівби, що сприяє підвищенню врожайності насіння на 0,11–0,26 т/га.

Микола Косолап, доцент кафедри землеробства та гербології НУБіП