Сочевиця: цінність культури

Одна із зернобобових культур, що заслуговує на особливу увагу, має охопити значущі площі на українських ланах — ідеться про сочевицю

У природі відомо близько 10 її видів, але культивують лише сочевицю звичайну, Lens culinaris. Своє походження культура веде з гірських масивів Південно-Західної Азії в епоху неоліту. Багато стародавніх народів уважали її лікарською рослиною, яка особливо допомагала лікувати кишкові та нервові хвороби.

Спочатку культура охоплювала значні площі в Середземноморських країнах, потім поширилась на інші європейські країни. В XI–XII століттях її спочатку вирощували в монастирях, зокрема в Київсько-Печерській лаврі. Особливо виручала сочевиця в період тривалих постів, за що її харчові якості об’єктивно оцінили монахи.

Ураховуючи комплекс позитивних ознак, посівні площі та валові збори сочевиці у світі постійно зростають. За площею посіву та врожайністю вона посідає серед зернобобових культур 5-те місце, але за динамікою нарощування виробництва насіння у XXI сторіччі вийшла на 3-є місце після вігни та нуту. Важливо зазначити також помітне збільшення середньої врожайності насіння з 8,7 ц/га у 2000 році до 10,4–11,7 ц/га у 2014–2018 роках. А в окремих країнах спостерігали справжній сочевичний «бум». Наприклад, у Канаді у 2000 році нею засіяли 688 тис. гектарів, а у 2018 році — вже 1,5 млн гектарів, тобто площа збільшилась більш ніж у 2 рази. У США посіви за цей період розширилися з 86 до 290 тис. гектарів, тобто зросли у 3,4 раза. А в Казахстані на рівні уряду ухвалено спеціальний проєкт з упровадження сочевиці в аграрний сектор, у результаті реалізації якого її посіви мають досягти 300 тис. гектарів, тоді як у 2000 році вони становили всього 20 тис.

_______________________

Для України дуже цінним є досвід Канади, де сочевицю почали вирощувати в кінці минулого сторіччя у степовій зоні

_______________________

Для України дуже цінним є досвід Канади, де сочевицю почали вирощувати в кінці минулого сторіччя у степовій зоні (провінції Саскачеван й Альберта). У 1975 році нею вперше засіяли всього 400 га, а потім площі почали стрімко зростати, і ця країна за короткий період стала головним виробником і експортером сочевиці у світі. Урожайність в останні роки становить 14–16 ц/га. В останні десятиліття структура аграрного ринку тут сильно змінилась. Починаючи з перших років XXI сторіччя, на нього почала поступати значна кількість канадської сочевиці. Такий прорив був зумовлений тим, що в кінці минулого сторіччя сільське господарство цієї країни виявилось у кризі внаслідок перевиробництва зерна пшениці. Була розроблена нова аграрна програма, основу якої становила диверсифікація виробництва сільськогосподарської продукції. Серед альтернативних культур, які були запропоновані для вирощування, сочевиця виявилась найкращою. Більше як 90% її посівів — у провінції Саскачеван, де середня кількість опадів становить 350–400 мм. У 2016 році з провінції Саскачеван вартість експорту сочевиці перевищила 2 млрд доларів, з яких 1,4 млрд — за червону і 600 млн — за зелену.

За умов України значну цінність являють канадські сортозразки, що виділяються високою насіннєвою продуктивністю, високорослістю, посухостійкістю, підвищеним прикріпленням нижніх бобів від поверхні ґрунту. Таку ситуацію можливо пояснити тим, що селекційна робота з цією культурою тут на дуже високому рівні. Канада зробила гігантський крок у комплексній науковій роботі із сочевицею, а саме — тут створили високопродуктивні сорти, розробили й упровадили у виробництво інтенсивну технологію вирощування, зокрема й вологоощадну. Завдяки цьому ця країна стала світовим лідером як з виробництва товарного насіння, так і його експорту.

Крім канадських сортів у нашій країні значну популярність має вітчизняний сорт Лінза, який виведено на Красноградській дослідній станції Інституту зернових культур Національної академії аграрних наук (м. Дніпро). Рекомендований для вирощування у степовій і лісостеповій зонах країни. Середньостиглий сорт, тривалість вегетаційного періоду 75–80 діб. Рослини прямі, добре кущаться, заввишки 50–55 см. Насіння плоске, світло-зелене, монотонне. Уміст білка в насінні — до 27%. Маса 1000 насінин — 60–70 г. Харчові якості — відмінні. Боби плоскі, ромбічної форми, завдовжки 17–18 мм і завширшки 9–10 мм. У бобі міститься одна або дві насінини. Середня врожайність — 17,5 ц/га. У 2018–2021 рр. до державного реєстру було внесено ще низку сортів, однак у виробництві вони практично відсутні.

В’ячеслав Січкар, д-р біол. наук, професор
Селекційно-генетичний інститут — Національний
центр насіннєзнавства та сортовивчення