Вівчарство та козівництво починається не з пасовища, а з порядку в документах

Чому ідентифікація тварин — це базис сучасного фермерства

В Україні останніми роками дедалі помітніше відроджується інтерес до ДРХ, зокрема вівчарства та козівництва. Для когось це повернення до традиційних напрямків сільського господарства, для інших — нова бізнес-можливість у межах розвинутої аграрної економіки. У будь-якому випадку йдеться про галузь, яка поступово відновлюється і має значний потенціал для розвитку. Директор Агентства з ідентифікації і реєстрації тварин Петро Пешко розповів, що кладе початок сучасному підходу до розвитку цього перспективного сегменту тваринництва.

Петро Пешко, директор Агентства з ідентифікації і реєстрації тварин

Ідентифікація та реєстрація овець/кіз — наріжний камінь ферми

Зростає кількість невеликих фермерських господарств, люди уважніше підходять до вибору порід, інвестують у облаштування ферм, цікавляться сучасними технологіями утримання тварин. Не дивно, що фермери, які лише починають працювати з дрібною рогатою худобою, зазвичай цікавляться насамперед селекційними якостями поголів’я, кормами чи обладнанням. Проте не менш важливий та першочерговий крок у цій справі лежить дещо в іншій площині.

На питання, з чого починається сучасне вівчарство та козівництво, Петро Пешко дає відповідь, яка для багатьох може здатися несподіваною. «Вівчарство та козівництво починаються не з пасовища, а з порядку в документах», — наголошує фахівець.

На його переконання, саме система ідентифікації та реєстрації тварин формує фундамент сучасного тваринництва. Без неї галузь не може розвиватися ні в економічному, ні в ветеринарному, ні в експортному вимірах.

Механізм, який гарантує безпечність

На перший погляд ідентифікація може здаватися технічною деталлю або формальною вимогою держави. Насправді ж її значення значно ширше. Йдеться про один із ключових елементів системи безпеки харчових продуктів. Адже кожен споживач, купуючи молоко, сир чи м’ясо, хоче бути впевненим у якості та безпечності цих продуктів.

Саме для цього створено систему обліку тварин, яка дозволяє відстежувати походження продукції та контролювати епізоотичну ситуацію в країні. «Ідентифікація — це не бюрократична формальність, а механізм, який гарантує безпечність продуктів на столі споживача», — пояснює Петро Пешко.

Без такої системи неможливо ефективно реагувати на спалахи хвороб або контролювати переміщення тварин між господарствами. Облік поголів’я дозволяє ветеринарним службам швидко встановлювати походження тварини та запобігати поширенню небезпечних інфекцій.

Бирка — ключ до відкриття експортних ринків

Водночас значення ідентифікації виходить далеко за межі внутрішнього контролю. Сучасний світовий ринок продукції тваринництва працює за принципом повної простежуваності. Країни-імпортери хочуть бачити повну історію тварини — від моменту її народження до виробництва готового
продукту.

«Іноземний партнер хоче бачити історію тварини — від її народження до готового продукту. Без системи простежуваності двері на зовнішні ринки залишаються зачиненими», — зазначає керівник агентства.

Саме тому кожна зареєстрована тварина фактично працює не лише на конкретне господарство, а й на репутацію українського тваринництва. Прозора система обліку формує довіру до продукції країни на міжнародних ринках.

Повноцінна система обліку

Разом із тим у практичній роботі фермери часто стикаються з непорозуміннями щодо самої процедури ідентифікації. Найпоширеніша помилка полягає в тому, що власники вважають: достатньо просто прикріпити на вухо тварини бирку — і цього достатньо.

Насправді бирка є лише одним із елементів процедури. Відповідно до законодавства, тварина вважається ідентифікованою лише тоді, коли виконано три обов’язкові умови: на ній є бирка встановленого зразка, інформація про неї внесена до Єдиного державного реєстру тварин, а власник отримав реєстраційне свідоцтво.

«Бирка — це лише перший крок. Повноцінна ідентифікація — це бирка, запис у реєстрі та реєстраційне свідоцтво у власника», — підкреслює Петро Пешко. Лише поєднання цих трьох елементів створює повноцінний ланцюг обліку: фізичну ідентифікацію тварини, електронний запис у базі даних і документальне підтвердження.

Економічна цінність та переваги

Для самих фермерів така система має не лише контрольну, а й економічну цінність. Зареєстрована тварина фактично стає активом господарства. «Коли у власника є реєстраційне свідоцтво овець/кіз, тварина перестає бути просто худобою — вона стає облікованим активом його господарства», — говорить керівник агентства.

Офіційна реєстрація відкриває для власників цілу низку практичних можливостей. Насамперед це легальна реалізація продукції — молока, м’яса або племінних тварин. Робота на офіційному ринку означає стабільніші канали збуту та вищий рівень довіри з боку покупців.

Не менш важливою є мобільність тварин. Будь-яке переміщення — продаж, перевезення в інший регіон, участь у виставках або здача на забій — потребує ветеринарних супровідних документів. Отримати їх можна лише за умови, що тварина проідентифікована і зареєстрована.

Підтримка та страхування

Крім того, ідентифікація відкриває доступ до державних програм підтримки тваринництва. Сьогодні в Україні діють різні механізми дотацій і компенсацій — як на державному, так і на регіональному рівнях. Але ключовою умовою для участі в таких програмах є офіційний облік поголів’я, тобто ідентифікація і реєстрація тварин.

«Держава готова підтримувати тваринництво, але державна копійка любить облік. Без реєстрації тварин розраховувати на дотації неможливо», — наголошує Пешко.

Окремо варто згадати і про можливість страхування поголів’я. Для сучасного агробізнесу це важливий інструмент управління ризиками, який поступово стає стандартною практикою.

Сам процес ідентифікації є достатньо простим. Якщо ви утримуєте овець чи кіз, не зволікайте. Згідно вимог законодавства ідентифікацію потрібно провести до того, як тварині виповниться сім днів. Це золотий стандарт. Або ж, у будь-якому випадку, це треба зробити перед тим, як тварина покине ваше господарство

Для цього власнику достатньо звернутися до найближчої державної установи ветеринарної медицини — ветеринарного пункту, дільниці або районної лікарні. Саме там працюють фахівці, які представляють адміністратора Єдиного державного реєстру тварин на місцях і допомагають оформити всі необхідні документи.

У підсумку стає очевидним: сучасне вівчарство і козівництво починається не лише з пасовищ, кормів і племінної роботи. Воно починається з прозорих правил, відповідального обліку та чіткої системи ідентифікації — фундаменту, без якого неможливий розвиток цивілізованого тваринництва.