Експорт гороху зріс на 75%, та ринки звужуються

Поки великотоннажний експорт стоїть через блокаду портів, нішева бобова культура показує зростання, якого галузь давно не бачила. Проблема в тому, що паралельно з нарощуванням обсягів ключові покупці один за одним закривають двері — і цей розрив визначатиме економіку наступного сезону.

Україна експортує за кордон на 75 відсотків більше гороху, за 2025 рік реалізовано 180,5 тисячі тонн. Про це повідомив керівник аналітичної служби ІА «АПК-Інформ», технічний експерт ФАО України з питань ринків та торгівлі Андрій Купченко на конференції Grain Processing Forum 2026, пише AgroPortal.ua. Захід організувала спілка «Борошномелі України» разом із ФАО України в межах Agro Ukraine Week.

Зростання експорту спирається на реальне розширення виробництва. Якщо у сезоні 2023/24 в країні виробили 409 тисяч тонн гороху, то наступного — уже близько 480 тисяч. У 2025 році площі під культурою зросли одразу на чверть, до 270 тисяч гектарів, а намолот перевищив 610 тисяч тонн — це на 30 відсотків більше за торішній і найвищі темпи приросту серед усіх агрокультур.

Логістика працює на дрібнотоннажні культури

Причина, чому саме нішеві культури почуваються краще за зернові, лежить у площині перевезень. Горох відвантажують значно меншими партіями, ніж пшеницю чи кукурудзу, а отже, для нього доступні автомобільний і залізничний маршрути, які фізично не здатні прийняти обсяги великотоннажного зернового експорту.

Додає привабливості й агрономічний бік. Горох накопичує азот у ґрунті й вважається одним із найкращих попередників для пшениці, тож його введення в сівозміну працює одразу на два фронти — дає товарну продукцію й скорочує потребу в мінеральному живленні наступної культури.

Внутрішній ринок при цьому вузький: щороку в країні споживають близько 70–75 тисяч тонн гороху, тобто основна частина врожаю однаково має йти на експорт.

Ключові покупці закривають ринки

Ось тут і починається складніша частина картини, про яку варто знати перед плануванням наступного сезону.

У 2024 році Україна експортувала 378,6 тисячі тонн гороху на 115 мільйонів доларів, а основними покупцями були Туреччина, Індія та Італія. Проте вже в листопаді 2025 року уряд Індії повернув тридцятивідсоткове мито на імпорт жовтого гороху, скасувавши режим нульового мита для захисту власних фермерів. Відчутно скоротила закупівлі й Туреччина, яка в попередньому сезоні була головним імпортером.

Паралельно світовий ринок гороху виявився перенасиченим: надлишкові обсяги з основних країн-виробників пішли на ті самі напрями збуту, посиливши конкуренцію й тиск на ціну. Формально ситуацію мало б виправити відкриття китайського ринку, однак і там український горох стикається з жорсткою конкуренцією.

Саме тому Андрій Купченко окремо наголошує: питаннями лишаються якість, доступність і ціна продукції. Тобто саме по собі зростання обсягів не гарантує виробнику відповідного прибутку.

Що це означає для планування посівів

Практичний висновок виходить подвійним. З одного боку, культура зберігає переваги: попит існує, ціна за рік зросла на дев'ять відсотків до 325 доларів за тонну, а логістична гнучкість у нинішніх умовах коштує дорого.

З іншого — розраховувати на автоматичне повторення цьогорічного успіху не варто. Тим, хто планує розширювати площі, варто заздалегідь з'ясувати, куди саме піде врожай, і бажано мати попередні домовленості з переробником чи трейдером, а не покладатися на те, що покупець знайдеться сам.

Найбільші обсяги гороху дають господарства півдня та центру країни, тож саме там конкуренція за канали збуту буде найгострішою.