Регенеративне землеробство: глобальний тренд і виклики в Україні

Сільське господарство — це фактично головна складова економіки України. Навіть виходячи із суто економічних міркувань, реальна турбота про землю має бути покладена в основу аграрних практик. Рішенням може стати регенеративне землеробство, яке ставить за мету не просто експлуатувати й підтримувати, а й активно відновлювати природні ресурси. Це вже стало світовим трендом. І, попри всі виклики часу, такий підхід є особливо актуальним для наших господарств

Регенеративна революція

В деяких експертних колах регенеративне сільське господарство вже називають маяком надії в аграрному ландшафті й покладають на нього грандіозні сподівання. Мовляв, цей революційний підхід до виробництва харчових продуктів не лише трансформує сільськогосподарські практики — він змінює цілі екосистеми, обіцяючи сталі економічні вигоди для фермерів у всьому світі.

Справді, регенеративне землеробство (Regen Ag) нині в тренді. Воно розглядається як відповідь на численні екологічні проблеми: деградацію ґрунтів, брак вологи, втрату біо­різноманіття та зміну клімату. Втім, хоча «регенеративне» стало новим модним словом, багато з його методів не є чимось небаченим раніше — їх у тому чи іншому вигляді використовували протягом багатьох тисячоліть. Наразі осмислення традиційних практик і залучення сучасних технологій дозволяє зосередитись на здоров’ї ґрунту, підвищенні біорізноманіття та ефективному керуванні водними ресурсами.

_______________________

Регенеративний підхід сприяє оздоровленню екосистем, підвищенню стійкості до кліматичних змін і тривалій продуктивності

_______________________

На відміну від класичних інтенсивних методів, які часто виснажують землю, регенеративний підхід сприяє оздоровленню екосистем, підвищенню стійкості до кліматичних змін і тривалій продуктивності. Цей підхід набуває популярності у світі й має значний потенціал для України, хоча його поширення стикається з певними труднощами.

Принципові підходи

Регенеративне землеробство базується на кількох основних принципах: мінімальному порушенні природної структури ґрунту, постійному його вкритті рослинами чи органічними залишками, підтримці біорізноманіття та інтеграції тваринництва в господарський цикл. Також останнім часом акцентують на підтриманні живих кореневих систем протягом року. Це сприяє захопленню та секвестрації вуглецю, покращенню здоров’я ґрунту.

Такі підходи дозволяють уникати деградації ґрунтів, утрати поживних речовин і надмірної залежності від хімічних добрив. То й же no-till чи інші системи безплужного обробітку значною мірою зберігають природну структуру ґрунту в рамках агроценозу. Покривні культури та мульчування захищають ґрунт від ерозії, покращують водний баланс тощо.

Загалом прибічники регенеративного землеробства наголошують, що це реальна альтернатива, яка поєднує екологічну стійкість з економічною вигодою. В ідеалі тут працюють суспільний запит, регулятивні стимули та, найголовніше, закономірний інтерес фермерів до зниження витрат на ресурси за одночасного підвищення врожайності.

Економічні стимули

Економічне зростання у цьому сегменті тут досить стрімке. За оцінками MarketsandMarkets, 2022 року глобальний ринок регенеративного сільського господарства становив 8,7 млрд доларів США, а до 2027 року він може зрости до 16,8 млрд, демонструючи щорічний приріст у 14%. Цей ріст насамперед у країнах із розвинутою економікою підживлюється попитом на екологічно чисті продукти, корпоративними стратегіями сталого розвитку й державними програмами підтримки.

Серед лідерів у цьому сегменті варто зазначити США та Канаду, де є високий споживацький запит, відповідні регулятивні заходи й значні інвестиції в сталі сільськогосподарські технології. Європа йде слідом з такими країнами, як Франція, Німеччина та Велика Британія, які впроваджують досить жорстку політику для просування регенеративного землеробства. Зокрема, Європейська зелена угода та стратегія «Від ферми до виделки» настійливо заохочує перехід до більш сталих сільськогосподарських систем.

Не стоять осторонь і регіони, що розвиваються. Такі країни, як Індія, Бразилія й Аргентина дедалі більше застосовують практики регенеративного землеробства для боротьби з деградацією ґрунтів і підвищення продовольчої безпеки.

Рідні терени

Україна має величезний сільськогосподарський потенціал завдяки своїм родючим чорноземам. Проте інтенсивне землеробство вже призвело до значних проблем: за даними ФАО ООН, 2021 року 5–6 млн гектарів українських ґрунтів уважали деградованими. Регенеративне землеробство може стати рішенням, допомагаючи відновити ці землі, підвищити їхню продуктивність і стійкість до підвищення кліматичних викликів.

В Україні вже досить значно поширено ініціативи з упровадження регенеративних методів. Деякі господарства досить успішно експериментують з безплужним обробітком, залученням покривних культур у сівозміні тощо. Переваги, — як для аграріїв, так і країни, — начебто, очевидні: здоровіші ґрунти означають стабільніші врожаї, а секвестрація вуглецю може відкрити доступ до міжнародних ринків вуглецевих кредитів. Крім того, регенеративне землеробство може знизити залежність від дорогих добрив, що особливо актуально в умовах сьогодення.

Тут важливим є також впровадження елементів точного землеробства, яке теж набуває поширення в Україні. Це дозволяє оптимізувати регенеративні практики та вивести їх на сучасний рівень, мінімізувати залежність від природних ризиків.

Уважається, що за класичної організації сільського господарства врожай на 80% залежить від природних умов. Проте за впровадження регенеративних підходів (no-till, strip-till тощо) і систем точного землеробства вплив погоди й кліматичних викликів на ефективність рослинництва зведено до 20%. Решта припадає на технологічні й управлінські рішення.

Камені спотикання

Однак назвати безхмарними перспективи регенеративного землеробства у світі та в Україні, зокрема, складно. Зрозуміло, що багато фермерів звикли до перевірених підходів — і не готові зайвий раз ризикувати, навіть якщо нові практики обіцяють довгострокові вигоди. Однак тут питання не лише в браку знань чи бажання, а в більш приземлених речах.

_______________________

Перехід до регенеративних практик може вимагати інвестицій у нове обладнання, насіння для покривних культур чи тимчасового зниження врожайності на початковому етапі (який може затягнутися на роки й роки)

_______________________

Насамперед це фінансові бар’єри. Перехід до регенеративних практик може вимагати інвестицій у нове обладнання, насіння для покривних культур чи тимчасового зниження врожайності на початковому етапі (який може затягнутися на роки й роки). Для малих і середніх господарств в Україні це часто непосильний тягар без зовнішньої підтримки, тих самих субсидій чи кредитів. На що в нинішніх умовах розраховувати не доводиться.

Ще одна проблема — відсутність чітких стандартів і сертифікації. Якщо органічне землеробство має чіткі критерії, то регенеративне ще не має чіткого визначення. Тобто відповідні практики у цій сфері не мають загальноприйнятих стандартів сертифікації. Як зазначають експерти, різні органи сертифікації в різних країнах над цим працюють, але консенсус і понині є недосяжним. Це ускладнює просування Regen Ag на глобальному ринку та підвищенню довіри з боку споживачів, залученню інвестицій.

Окрім того, нинішні сільськогосподарські ланцюги постачання оптимізовано для традиційного виробництва. Перебудова цих мереж для підтримки регенеративних продуктів вимагає значних інвестицій і координації.

Іван Кандул