Як перейти на органічне землеробство

Коли з урожаєм у ґрунті зменшується кількість поживних речовин, людина намагається компенсувати їх мінеральними добривами. Проте ґрунти й далі погіршуються, бо за внесення тільки мінеральних добрив у ґрунті послаблюється енергетика ґрунтоутворення органічної речовини. Якість продукції далеко не завжди є безпечною для здоров’я людей.

За визначенням FАО, проблемі виробництва екологічно чистих харчових продуктів відведено друге місце після ядерного роззброєння.

У природі відтворення родючості щорічно здійснюється в кінці вегетації відмерлими рештками лучних трав. Людина намагається покращити родючість унесенням додатково мінеральних добрив. Мінеральні добрива — це солі одновалентних катіонів: NН₄, К+, Nа+. Взаємодіючи з ґрунтовим вбирним комплексом, витісняючи Са₂+ і Мg₂+, одновалентні катіони диспергують гумусові речовини, що починають «стікати» по профілю ґрунту і легко піддаються розкладанню мікроорганізмами. Для компенсації активності одновалентних катіонів потрібні свіжа органічна речовина, тобто треба вносити вищі норми органічних добрив.

Чим вищі коефіцієнти біологізації, тим вищі й коефіцієнти гуміфікації органічних добрив, а отже, і швидше досягається розширене відтворення родючості ґрунту. На певному відрізку часу інтенсивна хімізація може підвищити врожайність сільськогосподарських культур і валові збори сільськогосподарської продукції. Проте її наслідки швидко дадуть знати про себе погіршенням агрофізичних й інших властивостей ґрунту, а згодом і зниженням урожайності.

Зазвичай норми органічних добрив перераховують на гній, але ними можуть бути різноманітні компости, торф, сапропель, сидерати й нетоварна частина врожаю: солома, стебла, бадилля тощо. Одна тонна соломи й інших пожнивних решток із компенсацією азотного браку внесенням 10 кг діючої речовини азоту за своєю дією та післядією на врожай і нагромадження гумусу еквівалентна 5 т напівперепрілого гною.

Читайте також: Короткоротаційні сівозміни: відчутний результат

Для переходу на бездефіцитний баланс гумусу в Україні гною бракує, але за використання нетоварної частини врожаю такий перехід можливий.

За співвідношення, більшого ніж 1 : 15, відбувається хімізація землеробства, за вищого — біологізація.

Наприклад, у Нідерландах уносять на 1 га ріллі дуже високі норми мінеральних добрив, але в них не настає деградації ґрунту, завдяки тому що крім 817 кг/га діючої речовини мінеральних добрив уносять 75,7 т/га органічних добрив, що і дозволяє отримувати 74,4 ц/га зернових культур. Співвідношення органічних і мінеральних добрив становить 1 : 11 т/кг діючої речовини, тобто коефіцієнт біологізації дорівнює 0,091, що відповідає дуже інтенсивному рівню біологізації землеробства.

Біологічне землеробство розробляють учені різних країн уже протягом двох-трьох десятиріч. Воно ґрунтується на використанні у землеробстві природних біологічних законів. З тим поступово зменшується інтенсивність заходів хімізації, або вони усуваються зовсім.

Учені-агрохіміки й спеціалісти із захисту рослин уважають, що хімізація підвищила ефективність землеробства на 25–30% і що відмова від неї за переходу до біологічного землеробства призводить до 25%-го зниження врожайності сільськогосподарських культур. Це можливо, якщо сільськогосподарське виробництво вести за застарілими принципами, заходами, технологіями. Проте існують інші наукові принципи, нові заходи й технології, що дозволяють у період переходу на біологічне землеробство не лише не знизити врожайність, а й істотно підвищити її проти нинішнього рівня.

Технологія органічного біологічного землеробства передбачає важливі землеробські рішення, а саме:

• Залишення нетоварної частини врожаю на полі (солома хлібних злаків, стебла кукурудзи, соняшнику й інших культур), використання сидератів і гною для відтворення родючості та захисту ґрунтів від ерозії.
• Застосування мілкого та напівпарового обробітку ґрунту на 50% ріллі, поступова відмова від пестицидів. Застосування біологічних, механічних способів боротьби з бур’янами, шкідниками та хворобами.

Основними питаннями переходу на біологічне землеробство є організація розширеного відтворення гумусу як інтегрального показника потенційної родючості ґрунтів. Тоді відмова від засобів хімізації не лише не знизить урожайності сільськогосподарських культур, а й може підвищити її.

Читайте також: Сидерати - замість добрив, гербіцидів та обробітку грунту

Розширене відтворення гумусу можливе за внесення певних для різних зон норм органічних добрив на фоні обробітку ґрунту без обертання скиби. Для степової зони України це не менше як 6–10 т/га гною, лісостепової зони — 10–14, для Полісся — 14–18 т/га. За полицевого обробітку ґрунту ці норми є умовою переходу на бездефіцитний баланс гумусу, а за безполицевого — на його розширене відтворення, тому що підвищуються коефіцієнти гуміфікації органічних добрив і решток.

Біологізація землеробства виникає на певному рівні соціально-економічних умов. Вона зміцнює економічну стабільність землеробства, робить його менш залежним від чинників деградації ґрунтового покриву. Вона оберігає природу і людей від хімічного впливу антропогенезу. Без неї знижується імунітет людей до різних захворювань. Вона запобігає порушенню генофонду населення. Наукове осмислення та практичне застосування біологічного землеробства слід проводити, виходячи з таких концептуальних положень:

• Різко збільшити норми внесення органічних добрив, щоб вийти на розширене відтворення гумусу, а отже, і потенційної родючості ґрунту. Крім того, як органічне добриво слід використовувати нетоварну частину врожаю, а також сидеральні культури.
• Норми внесення мінеральних добрив треба увідповіднити до норм органічних добрив, щоб вони відповідали співвідношенню 1 : 5 т/кг діючої речовини. Синтетичні азотні добрива можна використовувати тільки для компенсації азотного браку за внесення соломи як органічного добрива. Тоді їх швидко поглинають мікроорганізми, і вони перетворюються на біологічний азот. • Фосфорні та калійні добрива доцільніше застосовувати у формі сиромелених мінералів (фосфоритне борошно, сильвініт тощо).
• За високого рівня біологізації може виникнути брак деяких мікроелементів. Слід зазначити, яких саме, і компенсувати брак.
• Слід відмовитися від пестицидів. Захист рослин від бур’янів треба здійснювати профілактикою або механічними методами, а від хвороб і шкідників — профілактикою й біологічними методами.
• У біологічному землеробстві слід застосовувати енерго- і вологоощадні ґрунтозахисні способи обробітку ґрунту без обертання скиби та з мульчуванням поверхні.

Ґрунтозахисне біологічне землеробство треба вести на фоні контурно-меліоративної організації території, яка сприяє формуванню екологічно стійких агроландшафтів із виробництвом екологічно чистої сільськогосподарської продукції.

Олександр Цилюрик, д-р с.-г. наук
Дніпровський державний аграрно-економічний університет