Чинники й причини, що призводять до втрати зерна

Одним із важливих резервів збільшення валового збору зерна є мінімізація його втрат. Серед основних причин втрат зерна під час збирання є несвоєчасне призначення початку й тривалості збирання тієї чи іншої культури, незадовільне обслуговування збиральних агрегатів, яке призводить до тривалих простоїв техніки, нерівна поверхня поля, загущені або зріджені посіви, засміченість, конструктивні недоліки машин або їх окремих робочих органів, порушення оптимальних технологічних регулювань тощо.

Крім прямих втрат зерна є й побічні, до яких належать зниження посівних і хлібопекарських якостей зерна, що може статися внаслідок його механічного пошкодження. За механічного пошкодження посилюється дихання, розвиток мікроорганізмів, кліщів та інших шкідників, що є однією з причин самозігрівання. Якщо ці причини своєчасно не усунути, зерно може повністю стати непридатним для використання. Найбільше пошкодження зерна під час збирання комбайнами відбувається на обмолоті. Під час післязбиральної обробки, впродовж зберігання та під час висіву сівалками механічне пошкодження, порівнюючи з обмолотом, незначне.

Отже, зменшення механічних пошкоджень зерна під час обмолоту має таке саме господарське значення, як і запобігання прямим втратам. З метою своєчасного запобігання втратам слід визначити, з яких причин вони відбуваються та у якій послідовності, а також відрегулювати механізми машин на збиранні, очищенні та сортуванні зерна.

Запобігання втратам урожаю під час роботи жатки

Під час скошування хлібів у валки жатками відбуваються втрати зерна (в основному через вибивання зернин із колоса планками мотовила), зрізаного й не зрізаного колосся (внаслідок неякісної роботи різального апарата та подільників). Щоб цього не сталося, потрібно встановити оптимальну висоту зрізування стеблостою.

Дуже низькорослі та зріджені хліба слід збирати однофазним способом. На кам’янистих або вологих ґрунтах копіювання поверхні поля неможливе, тому башмаки на жатках встановлюють на мінімальну висоту зрізу.

Для нормальної роботи жатки колова швидкість планок мотовила має перевищувати швидкість поступального руху агрегата в 1,2–2 рази. Перестояний хліб скошують на мінімальній частоті обертання мотовила, а низькорослий — на збільшеній, щоб не допустити нагромадження зрізаної маси на пальцевому брусі жатки.

______________________

Перестояний хліб скошують на мінімальній частоті обертання мотовила, а низькорослий — на збільшеній, щоб не допустити нагромадження зрізаної маси на пальцевому брусі жатки

______________________

Регулюючи мотовило по вертикалі, треба враховувати, що його планки повинні захоплювати рослини по центру маси стебла або дещо вище. За висоти стеблостою 80–120 см центр маси віддалений від верхівки колоса приблизно на третину висоти стебла. Отже, мотовило по вертикалі встановлюють так, щоб планки захоплювали стебло на цій висоті й не вдаряли колосся.

Найменший зазор установлюють за збирання короткостеблових, зріджених хлібів. Найбільший зазор (35 мм) встановлюють у разі збирання хлібів із великою масою. Змінюють його перестановкою шнека до корпусу жатки за допомогою натяжних гвинтів і плит.

Другий зазор установлюють не більше як 10 мм. Це поліпшує транспортування маси до похилої камери й запобігає намотуванню її на шнек. Регулюють його переміщенням козирка.

Третій зазор можна змінювати в межах від 6 до 35 мм. Чим менше підходить хлібної маси до жатки, тим меншим має бути зазор між пальцями та днищем жатки й навпаки.

За збирання вологих і забур’янених хлібів, щоб підвищити якість роботи жатки, треба насамперед правильно налагодити різальний апарат. На парових площах дозволяється перевищувати допустимі зазори в різальних елементах, а також між притискними лапками й ножем жатки.

Щоб максимально зменшити втрати зерна під час скошування полеглих хлібів, жатку слід обладнати стеблопідіймачами, що підіймають стебла до зрізування їх різальним апаратом:

подільник жатки має відокремлювати стебла від стебло­­стою — не допускаються обривання колосся і приминання стебел;
різальний апарат розміщують якомога нижче;
збирати потрібно в найстисліші строки, оскільки запізнення зі збиранням призводить до ще більшого його ускладнення.

Запобігання втратам урожаю при підбиранні валків

Значна кількість вирощеного зерна втрачається від осипання за запізнення або розтягування строків збирання (до 1,5–2,5 ц/га) внаслідок полягання на завершальних фазах розвитку рослин (20–25%), необмолоту та недомолоту окремих колосків (за не обмолоту — на 1 м² поля 4–5 колосків пшениці недобір зерна з 1 га становить 40–50 кг, а недомолот по одному зерну з кожного колоска на 1 га — 150–160 кг), при перевезенні від комбайна на тік або елеватор.

Для підбирання хлібної маси з валків промисловість випускає барабанні та полотняно-транспортерні підбирачі. Технологічна схема їх роботи однакова, але полотняно-транспортерний плавніше підбирає валок, тому втрати зрізаного колосся і вільного зерна порівняно невеликі. Їх доцільно застосовувати для валків із великою кількістю коротких стебел, оскільки втрати зменшуються в 1,5–2 рази, порівнюючи з барабанними підбирачами.

______________________

Втрати зерна за підбирачем тим менші, чим краще сформовано валок і чим вище його підвішено на стерні

______________________

Втрати зерна за підбирачем тим менші, чим краще сформовано валок і чим вище його підвішено на стерні. Добре сформованим уважають валок, ширина якого не перевищує 1,5 м, товщина 12–18 см, стебла укладено під кутом 10–25 ° до осі валка або з перехрещуванням у вигляді ялинки й мають довжину понад 35 см, колоски розміщено посередині валка і не торкаються ґрунту.

При рухові комбайна колова швидкість пальцевого механізму підбирача повинна в 1,4–2 рази перевищувати поступальний рух комбайна. Якщо швидкість пальців надмірна, вони розривають валок, і зерно вимолочується з колосків на ґрунт. За недостатньої швидкості хлібна маса валка нагромаджується перед підбирачем, що призводить до різкого збільшення втрат.

Важливою умовою якісного підбирання валків є правильний напрямок руху комбайна. Валки, сформовані жаткою за один прохід, слід підбирати, рухаючись в тому самому напрямку, що й жатка. Проте трапляється, коли погодні умови перешкоджають своєчасно підібрати валки. Тривале перебування їх на полі, особливо в дощовиту й вітряну погоду, призводить до просідання колосової частини на ґрунт.

Олег Гайденко, канд. техн. наук, ст. наук. співроб.,
учений секретар, завідувач науково-технологічного
відділу маркетингу та наукового забезпечення трансферу
інновацій ІСГС НААН, дорадник з питань механізації
сільського господарства та економіки сільськогосподарського виробництва