Фактори та причини, що спричиняють втрати зерна

Серед основних причин втрат зерна під час збирання є несвоєчасне призначення початку й тривалості періоду збирання тієї чи іншої культури, незадовільне обслуговування збиральних агрегатів, що спричиняє тривалі простої техніки, нерівна поверхня поля, загущені або зріджені посіви, засміченість, конструктивні недоліки машин або їх окремих робочих органів, порушення оптимальних технологічних регулювань та ін.

Крім того, причинами втрат зерна під час збирання можуть бути: несвоєчасне проведення і «розтягування» строків збирання, відсутність на комбайнах відповідних пристроїв, оптимальних режимів їх експлуатації, регулювання робочих органів, що не відповідає стану хліба, який збирають, невідповідність технології збирання умовам збирання, низький рівень організації збиральних робіт, непідготовленість транспортних засобів для перевезення зерна від комбайна на тік та ін.

Крім прямих втрат зерна є й побічні, до яких належать зниження посівних і хлібопекарських якостей зерна, що може статися внаслідок його механічного пошкодження. За механічного пошкодження посилюється дихання, розвиток мікроорганізмів, кліщів та інших шкідників, що є однією з причин самозігрівання. Якщо ці причини своєчасно не усунути, зерно може повністю стати непридатним для використання. Найбільше пошкодження зерна під час збирання комбайнами відбувається на обмолоті. При післязбиральній обробці, зберіганні і висіванні сівалками механічне пошкодження, порівняно з обмолотом, незначне.

Отже, зменшення механічних пошкоджень зерна на обмолоті має таке ж господарське значення, як і запобігання прямим втратам. З метою своєчасного запобігання втратам слід визначити, з яких причин вони відбуваються та у якій послідовності, а також провести регулювання механізмів машин при збиранні, очищенні та сортуванні зерна.

Запобігання втратам урожаю за роботи жатки

За скошування хлібів у валки жатками відбуваються втрати зерна (в основному через вибивання зернин із колоса планками мотовила), зрізаного та не зрізаного колосся (внаслідок неякісної роботи різального апарата та подільників), щоб цього не сталося потрібно встановити оптимальну висоту зрізу стеблостою.

Дуже низькорослі та зріджені хліба слід збирати однофазним способом. На кам’янистих або вологих ґрунтах копіювання поверхні поля неможливе, тому башмаки на жатках установлюють на мінімальну висоту зрізу.

__________________________

Перестояний хліб скошують на мінімальній частоті обертання мотовила, а низькорослий — на збільшеній, щоб не допустити нагромадження зрізаної маси на пальцевому брусі жатки

__________________________

Для нормальної роботи жатки колова швидкість планок мотовила повинна перевищувати швидкість поступального руху агрегата в 1,2–2,0 рази. Перестояний хліб скошують на мінімальній частоті обертання мотовила, а низькорослий — на збільшеній, щоб не допустити нагромадження зрізаної маси на пальцевому брусі жатки.

Регулюючи мотовило по вертикалі, треба враховувати, що його планки повинні захоплювати рослини по центру маси стебла або дещо вище. За висоти стеблостою 80–120 см центр маси віддалений від верхівки колоса приблизно на 1/3 висоти стебла. Отже, мотовило по вертикалі встановлюють так, щоб планки захоплювали стебло на цій висоті й не вдаряли колосся. Залежно від соломистості культури зазор між спіралями й днищем жатки встановлюють в межах 6–35 мм.

Найменший зазор встановлюють на збиранні короткостеблових, зріджених хлібів. Найбільший зазор (35 мм) встановлюють на збиранні хлібів з великою масою. Змінюють його перестановкою шнека відносно корпуса жатки за допомогою натяжних гвинтів і плит.

Другий зазор встановлюють не більше як 10 мм. Це поліпшує транспортування маси до похилої камери та запобігає намотуванню її на шнек. Регулюють його переміщенням козирка.

Третій зазор можна змінювати в межах від 6 до 35 мм. Чим менше підходить хлібної маси до жатки, тим меншим має бути зазор між пальцями і днищем жатки й навпаки.

При збиранні вологих і забур’янених хлібів, щоб підвищити якість роботи жатки, необхідно насамперед правильно налагодити різальний апарат. На парових площах дозволяється перевищувати допустимі зазори в різальних елементах, а також між притискними лапками та ножем жатки.

Щоб максимально зменшити втрати зерна при скошуванні полеглих хлібів жатку слід обладнати стеблопідіймачами, що піднімають стебла до зрізування їх різальним апаратом:

• подільник жатки повинен відокремлювати стебла від стеблостою, при цьому не допускаються обривання колосся і приминання стебел;
• різальний апарат розміщують якомога нижче;
• збирати потрібно в найстисліші строки, оскільки запізнення із збиранням призводить до ще більшого його ускладнення.

Запобігання втратам врожаю при підбиранні валків

Значна кількість вирощеного зерна втрачається від осипання при запізненні або розтягуванні строків збирання (до 1,5–2,5 ц/га), внаслідок полягання на завершальних фазах розвитку рослин (20–25%), необмолоту та недомолоту окремих колосків (при необмолоті на 1 м² поля 4–5 колосків пшениці недобір зерна з 1 га становить 40–50 кг, а недомолот по одному зерну із кожного колоска на 1 га рівний 150–160 кг), при перевезенні від комбайна на тік або елеватор. За даними ФАО (Всесвітньої організації по продовольству і сільському господарству) втрати зерна в світі лише при зберіганні та переробці складають 6–10 %.

Для підбирання хлібної маси з валків промисловість випускає барабанні та полотняно-транспортерні підбирачі. Технологічна схема їх роботи однакова, але полотняно-транспортерний плавніше підбирає валок, тому втрати зрізаного колосся і вільного зерна порівняно невеликі. Їх доцільно застосовувати для валків з великою кількістю коротких стебел, оскільки втрати при цьому зменшуються в 1,5–2,0 рази, порівнюючи з барабанними підбирачами.

Втрати зерна за підбирачем тим менші, чим краще сформований валок і чим вище він підвішений на стерні. Добре сформованим вважають валок, ширина якого не перевищує 1,5 м, товщина 12–18 см, стебла укладені під кутом 10–25° до осі валка або з перехрещуванням у вигляді ялинки та мають довжину понад 35 см, колоски розміщені посередині валка і не торкаються ґрунту.

При рухові комбайна колова швидкість пальцевого механізму підбирача повинна в 1,4–2,0 рази перевищувати поступальний рух комбайна. Якщо швидкість пальців надмірна, вони розривають валок і зерно вимолочується з колосків на ґрунт. При недостатній швидкості хлібна маса валка нагромаджується перед підбирачем, що приводить до різкого зростання втрат.

Важливою умовою якісного підбирання валків є правильний напрямок руху комбайна. Валки, сформовані жаткою за один прохід, слід підбирати рухаючись в тому ж напрямку, що й жатка. Проте бувають випадки, коли погодні умови перешкоджають своєчасно підібрати валки. Тривале перебування їх на полі, особливо в дощову та вітряну погоду, призводить до просідання колосової частини на ґрунт. Частіше це трапляється з ячменем, підбирання якого за згаданою схемою супроводжується значними втратами. У цьому випадку рекомендується підбирати валки у протилежному напрямку.

Валки укладені один на один за один-два проходи при човниковому русі жатки, підбирають у напрямку укладання нижнього валка. Скошена хлібна маса повинна надходити до молотильного апарата комбайна колоссям вперед.

При підбиранні сухих валків, що перележали, колоски частково обмолочуються пальцями підбирача, зерно просипається між скатами на пальцевий брус. Для зменшення втрат по всій ширині підбирача встановлюють щиток з металевого листа, прогумованого паса чи дошки.

При підбиранні валків досить часто, втрачаються стебла через бокові щитки підбирача. Щоб запобігти цьому, їх нарощують стальними листами товщиною 2–3 мм, розводячи передні кінці.

Запобігання втратам зерна за молотаркою

Головними умовами роботи молотарки без втрат є:

• оптимальне завантаження;
• регулювання молотильного апарата, соломотряса та очистки відповідно до стану хлібостою, дотримання правил їх експлуатації;
• дообладнання комбайна нескладними пристроями;
• ущільнення місць стиків робочих органів.

Кількість механічно пошкодженого зерна різними комбайнами дуже коливається, що пояснюється конструктивними особливостями машин. Перед встановленням нового підбарабання потрібно напилком затупити краї планок до радіуса 1 мм, також затупити гострі виступи на бичах барабана. Прогин і спрацювання планок підбарабання не повинні перевищувати 1 мм по всій ширині молотарки.

__________________________

На роботу молотильного апарата дуже вливає правильний вибір частоти обертання барабана і регулювання зазорів між барабаном та підбарабанням

__________________________

На роботу молотильного апарата дуже вливає правильний вибір частоти обертання барабана і регулювання зазорів між барабаном та підбарабанням. Потрібно дотримуватись оптимальних значень регулювальних параметрів молотильного апарата для кожного типу комбайна окремо.

Аксіально-роторні молотильно-сепарувальні пристрої проводять обмолот хлібної маси з поздовжнім переміщенням її в молотильному апараті. Якість обмолоту залежить від зазору на виході між підбарабанням і ротором та частотою обертання останнього.

В аксіально-роторних молотарках менше (у 3–5 разів) травмується зерно. Процес сепарації зерна здійснюється в основному відцентровими силами, зумовленими обертанням ротора. Головним їхнім недоліком є енергоємність обмолоту зерна. Комбайн з аксіально-роторною молотаркою витрачає на 20–40 % більше пального на 1 т намолоченого зерна. Такі молотарки більш уразливі при потраплянні в них сторонніх предметів. Перевагою цих комбайнів є те, що виділення зерна в молотильно-сепараційному пристрої проходить більш інтенсивно ніж клавішних соломотрясах, а рівень втрат не перевищує заданого вихідними вимогами.

Вибір режиму роботи соломотряса

Молотильний апарат повністю не вимолочує зерно з хлібної маси, а лише 70–80% його надходить на очистку через підбарабання, 20–30- % подається разом із соломою на соломотряс. Останній легко реагує на найменші перевантаження, тому під час обмолоту треба уважно стежити за його роботою. Значні втрати зерна можуть бути при надходженні соломи суцільним шаром. Отже, соломотряс також обмежує пропускну здатність молотарки.

На втрати вільного зерна від невимолочування впливає стан клавіш соломотряса. Люфт у підшипниках клавіш соломотряса допускається 0,5–1,5 мм, нормальний зазор між клавішами повинен становити не менше 4 мм.

При збиранні високоврожайних хлібів, особливо з підвищеною вологістю, двигун комбайна працює з перевантаженням, внаслідок чого знижується частота обертання його колінчастого вала, а отже, і всіх робочих органів молотарки. При зменшенні частоти обертання привода соломотряса на 10–15 об./хв. втрати зерна збільшуються в 1,5–2,0 рази. На деяких соломотрясах над клавішами встановлюють ворушилки, або над задньою частиною клавіш встановлюють бітер-сепаратор. Це підвищує ефективність їх роботи. Ротаційні соломотряси також мають більш високу інтенсивність сепарації ніж клавішні.

Олег Гайденко, канд. тех. наук, учений секретар,
завідувач науково-технологічного відділу маркетингу
та наукового забезпечення трансферу інновацій ІСГС НААН,
ст. наук. співроб., дорадник з питань механізації
сільського господарства та економіки сільськогосподарського виробництва