Кормові добавки: пробіотики, пребіотики  та дріжджі у відгодівлі свиней

Кормові добавки - це непоживні інгредієнти корму, які потрібні свиням. За відсутності в раціоні кормових добавок симптомів дефіциту не буде. Однак вони можуть збільшити виробництво та прибутковість за відповідних обставин.

Кормові добавки для тварин - пробіотики або мікроби прямого згодовування для покращення здоров’я кишечника пропонувалося протягом багатьох років. Фактично, пробіотики використовувалися з тих пір, як люди їли ферментовані продукти.

Пробіотики традиційно визначаються як життєздатні мікроорганізми, які мають сприятливий ефект у профілактиці та лікуванні специфічних патологічних станів при попаданні всередовище. Свині мають різноманітну кишкову мікрофлору, яка містить понад 400 видів бактерій; причому бактеріальні клітини перевищують кількість клітин господаря в 10 разів.

 Однією зі стратегій запобігання колонізації шлунково-кишкового тракту патогенними бактеріями є включення DFM у раціони свиней. FDA визначає мікроорганізми прямого згодовування як «джерело живих (життєздатних) природних мікроорганізмів.

Загалом ці мікроорганізми можна згрупувати в три категорії:

1. бактерії, що виробляють молочну кислоту (тобто ентерококи, стрептококи та лактобацили).
2. бактерії роду bacillus, які утворюють спори.
3. дріжджі сахароміцети.

Загалом рекомендується включати мікроорганізми в раціон на рівні від 204 до 205 колонієутворюючих одиниць (КУО) на кілограм корму. Існує занепокоєння щодо життєздатності цих мікроорганізмів після обробки кормом, особливо після гранулювання. Безумовно, бактерії, що утворюють спори, здатні витримувати високі температури гранулювання, але багато інших мікроорганізмів можуть бути більш чутливими до тепла.

Мікробні мікроорганізми прямого харчування опосередковано впливають на всі кишкові системи, популяції кишкових мікробів, епітеліальну оболонку, пов’язану з кишечником лімфоїдну тканину та нейроендокринні системи. Через складність кишечника індивідуальні варіації тварин щодо включення мікробів прямого годування можуть бути правилом, а не винятком.

Пребіотики

Термін «пребіотик» вперше був введений Гібсоном і Роберфроідом (1995) і отримав формальне визначення «незасвоюваного харчового інгредієнта, який благотворно впливає на організм-господаря шляхом вибіркової стимуляції росту та/або активності одного або обмеженої кількості бактерій у товстій кишці, які можуть покращити здоров’я господаря».

Це означає додавання певного кормового субстрату, який сприятиме росту певних бактерій або групи бактерій, сприятливих для здоров’я та нормального функціонування травної системи господаря. Незасвоювані вуглеводи включають неперетравлювані олігосахариди, некрохмальні полісахариди та стійкі крохмалі. Усі ці неперетравлювані вуглеводи стійкі до травлення ферментами ссавців, проте гідролізуються бактеріями в тонкій, сліпій і товстій кишці.