Наукові співробітники Інституту зернових культур провели низку польових експериментів з метою вивчення агротехнічної ефективності різних систем удобрення ячменю ярого за застосування полицевих і безполицевих знарядь. Висвітлено питання, пов’язані з реакцією культури на післядію гною, оптимізацією мінерального живлення рослин, особливостями внесення туків за технології no-till
Які елементи точного землеробства дають змогу отримати реальний економічний ефект у вирощуванні кукурудзи
Ситуація з погодними умовами навесні протягом останніх п’яти років досить непередбачувана: то заливає дощами доволі тривалий період, і техніка не встигає вийти в поле, щоб вчасно обробити посіви сільгоспкультур, зокрема кукурудзи, як, наприклад, відбулося навесні 2020 року, то спостерігається майже повна відсутність опадів від сівби до 5-го листка кукурудзи, як було у 2018–2019 роках. У першому випадку, коли є надмірна волога, з одного боку, ускладнено вчасне внесення ґрунтових гербіцидів, а з іншого — за великої кількості вологи в ґрунті ґрунтові гербіциди «перепрацьовують», що разом із низькими температурами призводить до пошкодження самої культури на початкових етапах її розвитку. У другому випадку, коли опадів недостатньо, ґрунтові гербіциди часто недопрацьовують, і це надалі потребуватиме кількаразової обробки післясходовими гербіцидами. Таким чином, маючи непередбачувані погодні умови, багато хто з господарників починає для себе обирати чисто післясходовий захист кукурудзи. Однак і тут не все так просто.
Ефективне та інноваційне аграрне виробництво являє собою динамічний процес складної взаємодії різноманітних чинників внутрішнього і зовнішнього середовища, який у сучасних умовах економічного розвитку галузі потребують різноманітних прогнозних оцінок, і зокрема, в питаннях формування продовольчої безпеки держави, поліпшення економічної діяльності сільськогосподарських підприємств та їх техніко-технологічного забезпечення. Тому для сільгоспвиробників важливо знати очікувані показники собівартості виробництва зерна за різних рівнів урожайності та цінах на ресурси.
До 2050 року для потреб людства треба буде виробляти на 50% більше продовольства через зростання чисельності населення планети та зміни раціону (ФАО, 2017). Передбачається, що попит буде забезпечено внаслідок сталого розвитку сільського господарства, важливою складовою якого є інтегрована система захисту посівів, адаптація культур до чинників навколишнього середовища, підбір і створення високопродуктивних сортів і гібридів, адаптованих до конкретних ґрунтово-кліматичних умов.
Кукурудза — цариця не лише полів, а й ферм. Адже ця культура є основним джерелом поживних речовин у раціонах ВРХ. Зростання прибутковості молочного скотарства напряму залежить від сучасної кормової бази. Провідним рішенням у цій сфері стали гібриди кукурудзи LG Animal Nutrition®. І започаткована компанією «Лімагрейн Україна» акція «Антикризовий силос» має сприяти кращому забезпеченню українських господарств високоякісним раціоном для ВРХ.
2022 рік, на превеликий жаль, можна упевнено назвати сезон недозбираних кукурудзи і соняшнику. Нині експерти називають різні дані щодо обсягів цих культур, котрі ще лишилися в полі. Найбільш песимістичні оцінки свідчать про 40% незібраної кукурудзи та 20% соняшнику.
Станом на початок листопада в Україні залишаються незібраними великі масиви кукурудзи. До вже традиційних організаційних проблем, спричинених нестачею збиральної і логістичної техніки, цьогоріч додалися наслідки рашистського вторгнення. Окрім того – несприятливі погодні умови у вересні та на початку жовтня, котрі унеможливили нормальний початок збирання врожаю.
Кукурудза традиційно потребує високих норм внесення азоту. Навесні у регіонах із достатнім зволоженням технологія вирощування цієї культури передбачає застосування 300–400 кг/га селітри, карбаміду, КАС або ж інших азотовмісних добрив. Проте очевидно, що за нинішніх економічних реалій абсолютній більшості фермерів це не по кишені. В такому разі слід уважніше придивитися до особливостей споживання азоту королевою полів.
Цьогоріч кукурудза вочевидь не перебуває у фаворі українських фермерів. Саме за рахунок цієї культури було розширено площі під ярою пшеницею та соєю, що цілком логічно. Адже королева полів потребує високих витрат пального на збирання та сушіння зерна й, окрім того, утруднює і без того натягнуту, як струна, логістику воєнного часу.
