В Україні люди не поспішають продавати свої земельні ділянки

Гарячі обговорення теми ринку земель у суспільстві притихли. І це не дивно, для багатьох актуальніше інше — платіжки за тепло, хвиля ковіду, ціна на газ… І все ж час від часу хтось та й повертається до того, що далі буде з нашими чорноземами.

Говорити про помітний вплив на економіку не те що країни, а й області чи навіть будь-якого окремо взятого села поки що ранувато. Як повідомив заступник голови Хмельницької ОДА Володимир Білик, в області понад 1,5 мільйона гектарів сільськогосподарських угідь. Так от за договорами купівлі-продажу трохи більш як за три місяці відчужено земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 3528 гектарів.

Багато це чи мало? Як подивитись.

За офіційними даними, загалом в країні на той час було зареєстровано понад 28 тисяч правочинів щодо відчуження сільськогосподарських земель. Під ці операції потрапило більш як 70 тисяч гектарів. У Хмельницькій області укладено 2203 договори — вісім відсотків від усіх договорів по країні.

Для рейтингу області це непогано. Але загалом цифра не така вже й велика.

“Статистика демонструє, що люди не поспішають продавати свої ділянки, позбуватись права на них, — прокоментував Володимир Білик. — Адже земля завжди була тим товаром, що з часом зростає в ціні. Очевидно, люди вбачають для себе перспективу в тому, щоб самим працювати на своїх наділах або здавати в оренду за ціною, яка з часом так само може зростати”.

Підрахунки від дядька

Хмельниччина зустріла ринок земель із середньою вартістю для продажу гектара у 39,6 тисячі гривень. А от середня ціна за оренду становить чотири тисячі гривень. Причому дехто з орендарів платить і більше. Якщо припустити, що оренда і надалі дорожчатиме, як це відбувалось досі, то виходить: за п’ять — сім років можна заробити стільки ж, як на продажу. Але ж при цьому ще й земля залишиться в розпорядженні селянина. Тож вигоди у тому, щоб якнайшвидше позбутись свого наділу, немає. До продажу власників підштовхує хіба що крайня скрута. А переважна більшість поки що в очікуванні.

Чи справдяться сподівання селян на те, що гектар чорнозему перетвориться на золото, сказати важко. Наразі й потужні аграрні холдинги, які господарюють на тисячах гектарів, в очікуванні.

Про те, щоб прикупити кілька гектарів, могли б подумати фермери…

Сподівання фермерів

За великим рахунком, подібні земельні реформи якраз і затіваються заради невеликих землевласників, котрі самі трудяться на своїх гектарах. На Хмельниччині зафіксовано 1119 фермерських господарств, і вони мали би бути рушієм земельних змін. Але майже всі кажуть, що не можуть конкурувати з великими компаніями. Попри те, що влада намагається підтримувати дрібних агровиробників.

“Держава передбачила низку програм підтримки молодих фермерів та новостворених фермерських господарств, — запевняє Володимир Білик. — Цьогоріч у державному бюджеті для сільгоспвиробників передбачено 4,5 мільярда гривень підтримки на розвиток садівництва, тваринництва, картоплярства тощо. Тільки на часткову компенсацію за придбану техніку вітчизняного виробництва виділено мільярд гривень. А навесні уряд спростив механізм надання фінансової підтримки фермерським господарствам, позбавивши їх низки непотрібних бюрократичних вимог. Частина тих коштів передбачена і для нашої області”.

Це так. Але навіть підтримка не дає фермерові тієї фінансової впевненості, яка дала б йому змогу інвестувати зароблене у купівлю землі. Поки що заледве вистачає на підтримання виробничих процесів. І хоч як би привабливо звучала пропозиція стати власником чорноземів, фермер не готовий «закопувати» свої капітали в землю.

Джерело: golos.com.ua