Ціни на пшеницю впали з 10 до 4,5 тисячі за тонну

Шість тонн з гектара замість звичних п'яти, на окремих полях сім. Торік після приморозків було дві з половиною. Врожай, який мав закрити торішні втрати, приніс господарству мінус — і причина не в полі.

Цьогорічний урожай пшениці у ФГ «Реїнці» на Миколаївщині виявився вдалим за врожайністю: у середньому 6 тонн з гектара проти звичних 5, а на окремих полях до 7 тонн, йдеться в матеріалі Kurkul.com. Для порівняння, торік після весняних приморозків у фазі колосіння господарство зібрало лише 2,5–3 тонни — таких показників, за словами фермерів, не було за всю практику господарювання.

Проте хороший урожай зустрівся з обвалом ціни. До масованих обстрілів портів трейдери у Вознесенську пропонували близько 10 тис. грн за тонну пшениці з ПДВ. Після ударів ціна впала до 7 тис. грн, а готівкою з поля зараз дають лише 4–4,5 тис. грн за тонну.

Витрати на гектар не змінилися

Далі починається арифметика, яку не змінює жодна врожайність. Витрати на гектар у господарстві становлять близько 30 тис. грн, і вони були понесені ще до того, як стало відомо, за скільки вдасться продати.

За врожайності 5 тонн з гектара й ціни 4 тис. грн за тонну виторг ледь покриває оренду та інші витрати.

«Це мінус навіть при доброму врожаї», — констатує співвласник господарства Ярослав Мудрий.

Показово, що навіть кращий результат ситуацію не рятує: 6 тонн за готівкової ціни 4,5 тис. грн дають 27 тис. грн з гектара — тобто менше за самі витрати. Різниця між доброю і поганою врожайністю в такій ціновій рамці визначає лише глибину збитку.

Стратегія — не продавати взагалі

Рішення, яке ухвалили в господарстві, полягає у відмові від продажу. Весь урожай наразі відправляють на зберігання.

За словами фермера, це не спроба заробити на очікуванні, а свідома ринкова позиція.

«Кладіть у склади. Створюйте дефіцит, тоді буде попит і ціна підніметься. Якщо всі й далі везтимуть — ціна тільки впаде», — каже Мудрий.

Логіка тут проста: за нинішньої пропозиції покупець диктує умови, бо зерно везуть усі одночасно й немає куди дівати. Утримання врожаю на складах теоретично здатне змінити це співвідношення.

Проте така стратегія має власну ціну й доступна не всім. Вона вимагає власних потужностей зберігання або грошей на оплату елеватора, а також фінансової подушки, щоб дотягнути до осінньої посівної без виторг від пшениці. Господарства, які брали кредити під урожай або мають зобов'язання перед пайовиками у визначені строки, такого простору для маневру не мають.