Нішева олійна, якої в Україні майже не сіють: кунжут
- Деталі
- Аграрні новини
- 250
Дрібне зерня, що прикрашає булочки й суші, у світі перетворилося на культуру з мільйонними обсягами й стабільним попитом. В Україні його теж вирощують — але буквально одиниці господарств, здебільшого на півдні. І парадокс у тому, що причина не в грошах: за віддачею кунжут випереджає звичні зернові, а площі під ним лишаються мізерними.
Кунжут, він же сезам, — одна з найдавніших олійних культур світу, яку вирощують уже тисячоліттями. Сьогодні світове виробництво перевищує шість мільйонів тонн на рік, а головними виробниками залишаються Судан, Індія, М'янма, Танзанія та Нігерія. Попит стабільно підтримують виробники тахіні, халви, азійських соусів і кунжутної олії, а сучасна гастрономія лише посилює інтерес до натуральних джерел білка й корисних жирів.
В Україні кунжут — рідкісний гість на полях. Його вирощують переважно на півдні, зокрема на Херсонщині, і невеликими площами: окремі господарства починають із дослідних ділянок у гектар-два й поступово нарощують до п'яти-шести. За оцінками аграріїв, рентабельність нішевих олійних помітно вища за традиційні зернові, а щодо кунжуту трапляються навіть згадки про віддачу в сотні відсотків — щоправда, це верхня оцінка окремих успішних господарств, а не гарантована норма.
Сіяти заважають не гроші, а брак досвіду й техніки
Якщо культура така приваблива за віддачею, логічне питання — чому її майже не сіють. Причина не економічна, а технологічна. По-перше, бракує досвіду вирощування: кунжут повільно розвивається на старті, потребує чистих від бур'янів полів і чутливий до умов сівби. По-друге, культуру висівають у травні, а слабкі опади цього місяця часто ускладнюють отримання дружних сходів. Додає складнощів і брак спеціальної збиральної техніки, хоча для малих площ це вирішується навіть ручним збором. Кунжут також сильно виснажує ґрунт і потребує тривалої перерви в сівозміні — повертати його на поле радять не раніше ніж через шість-сім років. Тобто ніша реальна й прибуткова, але вимагає підготовки — і саме тому лишається доступною тим, хто готовий вчитися культурі з нуля.
Матеріал підготовлено на основі фахових агрономічних джерел і світової статистики.
Редакція «Агрономія Сьогодні»