Аграріям розказали як запобігти крадіжкам зерна під час жнив

Свого часу ще Остап Вишня написав безсмертний твір про «усушку» та «утруску». Мовляв, куди не кинь, не буває такого, щоб десь з невідомих науці причин не поменшало чогось цінного. Ця проблема не втрачає актуальності і сьогодні. Тим більш, якщо йде мова про зерно, особливо ж про кукурудзу чи соняшник, цінники на які можуть піднятися до небес.

Найбільш сприятливий період для «усушки» та «утруски» зерна – жнива. Це коли літають полем та дорогами усі: і комбайни, і зерновози, і бункери-перевантажувачі і відповідальні та не дуже працівники. Хіба у тій гарячці за усім встежиш? Тут один комбайн застряг, інший відсипає зерно в машину, ще одна машина виїжджає із поля, третя – невідомо де, оскільки ще 15 хвилин тому мала бути на току… А скоро дощ і треба встигнути будь-за-що зачистити поле.

Тому, даруйте, завжди із недовірою сприймаються запевнення аграріїв, що, мовляв, зерно у нас ніхто не краде, бо як тільки-но когось зловимо, то ми…

Ну, по-перше, це ще зловити треба, а люди у нас беручкі та винахідливі, в тому числі у всьому, що стосується власної кишені. По-друге, окремий епізод із крадіжкою зерна – це одне, проте відповідальні за перевезення та прийомку зерна особи цілком можуть створити міні-синдикат всередині господарства та поставити «усушку» та «утруску» на потік. Найчастіше так і робиться: один відсипає зерно, а другий його покриває.

В тому разі, якщо власник господарства щось таки підозрює, то найчастіше він іде найпростішим і доволі витратним шляхом, посилюючи охорону на елеваторі та нагляд в полі за машинами. Це ніби логічно, але як стверджують знаючі люди, згодом доведеться ще наймати охорону, котра буде стежити за охороною. Це якщо метикуваті «кроти» знайшли гарну діру в системі та цуплять зерно десятками тонн. В такому разі вони можуть і поділитися, а людська натура слабка.

Тому найліпше довірити таку відповідальну місію електроніці. Тій нічого, окрім електроживлення не потрібно. Відверто кажучи, далеко не всі аграрії хочуть витрачати гроші на розумні системи, але, як свідчить досвід, вони окуповують свою вартість буквально за один сезон.

Перш за все мова про датчики врожайності та зважування зібраної маси зерна. Це вже дає змогу розуміти загальний обсяг врожаю, який був намолочений на полі. В тому разі, якщо сукупна цифра не співпаде із наявною на таку, то вже можна буде зробити висновок, що тут щось нечисто.

Далі не зайвими будуть системи позиціонування кожної машини, що бере участь в процесі – від комбайнів до зерновозів. В такому разі можна буде виявити, що пару разі комбайн чомусь поїхав розвантажуватися аж на другий кінець лісосмуги із незрозумілих причин. Чи що зерновоз дорогою до току зробив незрозумілий гак.

Для того, щоб комбайнер бува не помилився вантажівкою, у яку потрібно вивантажити зерно, та не пересипав його випадково кумові, вельми корисною буде система розпізнавання «свій-чужий». Тобто, електроніка дозволить висипати зерно із комбайна не куди заманеться, а лише в зерновоз, обладнаний датчиком із відповідним сигналом.

Окрема проблема – як запобігти крадіжкам зерна дорогою. Адже водію «Камаза» нічого не вартує зробити зупинку буквально на одну хвилину побіля кущів, та зсипати буквально пару центнерів соняшнику. Ніхто й не помітить. В крайньому разі можна буде списати на «усушку» та «утруску». Зупинишся так разів 8-10 – і маєш тисяч 40-50 гривень, так би мовити, на рівному місці. В принципі можна навіть і не зупинятися, просто рухатися зі швидкістю 5-10 км/год, а команда однодумців, яка вискочить із кущів, усе зробить на ходу.  

Фермери намагаються запобігти таким крадіжкам, наглухо тентуючи верхи бортів чи ще якимись механічними способами, але хто схоче вкрасти, той це обов’язково зробить. Тут можливі два основні способи вирішення проблеми. Перший – супутникове стеження за машиною із фіксацією зупинок та швидкості на кожному відрізку шляху. Це доволі ефективно, але проблему вирішує не повністю. Водій завжди може сказати, що, мовляв, виходив до вітру чи спустило колесо, буксував у грязюці тощо.

Другий – встановлення міні-камери, яка робить знімки затентованого верху вантажівки раз на 20-30 секунд. При намаганні накинути на камеру якусь ганчірку відразу ж спрацьовує сигналізація і система відправляє відповідну інформацію власнику. Мовляв, тут щось не теє відбувається…

Допоможуть датчики і безпосередньо на току під час прийомки, зважування та вивантаження зерна. Можливостей для зловживання там безліч. Доводилося чути і про те, як із току нібито розвантажившись виїжджали повні машини зерна.

Ну, і зрештою, дуже важливо покласти обслуговування усієї цієї електроніки та контроль на окрему спеціалізовану фірму. Доводилося чути, що в одному із господарств, де стояли суперпросунуті фірмові датчики врожайності, місцеві умільці примудрилися прошити їх так, що електроніка показувала на 2-3 ц/га менше.