Кукурудза і точне землеробство

Які елементи точного землеробства дають змогу отримати реальний економічний ефект у вирощуванні кукурудзи

Цьогоріч кукурудзу складно назвати, як це було в попередні роки, однією з найприбутковіших культур для українських агровиробників. Насамперед тому, що врожай кукурудзи нині найскладніше продати, а поготів за прийнятною ціною. Адже за тонну «золотого» колись зерна нині можуть запропонувати і 2000 гривень…

Поговоримо про те, що саме кукурудза є еталонною культурою для застосування рішень точного землеробства. Саме вона забезпечує найвищий економічний ефект від їх застосування, про що ми поговоримо нижче. Адже навіть за таких складних часів більшість українських аграріїв і далі розвивають власні технології вирощування, незважаючи ні на що.

Чому ж кукурудза така зручна для роботи з точними рішеннями?

Цьому є певні резони. По-перше, з кукурудзою, як із просапною культурою з чітко визначеними міжряддями та ретельно прорахованою кількістю насінин, набагато простіше працювати. Та й ефективність того чи іншого агрозаходу по ній завжди чітко простежується.

По-друге, інтенсивна технологія вирощування кукурудзи потребує зазвичай використання елітного дорогого насіння, дієвих брендових препаратів і великої кількості мінеральних добрив. Себто значних витрат, скорочення яких принаймні на 5% одразу помітно відбивається на собівартості кожної тонни зерна. І, ясна річ, зростання врожайності цієї культури на ті ж таки 5% означають вельми приємний відчутний фінансовий виграш для агровиробника. Адже йдеться про принаймні 5–7 додаткових центнерів на кожному із сотень чи навіть тисяч гектарів. Це добрі гроші.

Ми не говоритимемо про багаторічне накопичення даних, складання карт урожайності, вегетаційні індекси й інші важливі для точного землеробства речі, які, однак, належать уже до вищого пілотажу в точних технологіях. Радше поговоримо спочатку про елементарні речі, завдяки яким будь-яке господарство здатне непогано покращити рентабельність вирощування королеви полів.

Ясна річ, не на рівному місті. І якщо ми хочемо вирощувати кукурудзу за всіма правилами точного землеробства, то мусимо мати сучасну сівалку з можливістю вимкнення секцій і хороший трактор з автопілотом.

Читайте також: На що слід звернути увагу, обираючи технології вирощування кукурудзи у новому сезоні

Автопілот, до того ж бажано не просте підкермовування, а система з електромотором, що працює за точними координатами, дає змогу забути про похибки під час руху трактора та розворотів. Сівалка йде як треба, унеможливлює перекриття чи ймовірні перекоси, себто вплив людського чинника чи несприятливі умови роботи. Це підвищує продуктивність праці й забезпечує найголовніше — якість виконання посівних операцій.

«Нафарширований» у такий спосіб трактор ідеально поєднується із сучасною сівалкою, оснащеною системою вимкнення секцій. В ідеалі — здатною провадити диференційований висів. Перша і найпростіша функція дає змогу уникнути перекриттів, повторних проходів, а також дозволяє нормально відсіятися на краях поля. Відповідно, йдеться про економію посівного матеріалу.

Переваги диференційованого висіву саме на кукурудзі починаються з об’єктивного зонування полів у господарстві. Не будемо розповідати про необхідність провадити ретельні аналізи ґрунтів за купою показників, починаючи з умісту елементів живлення і завершуючи рівнем pH та електрокондуктивності. Так само як і про карти врожайності, що складаються за допомогою зернозбиральних комбайнів, обладнаних спеціальними датчиками; про вегетаційні індекси та чимало інших споріднених чинників.

Наголосимо тільки на тому, що більш-менш об’єктивно поділити власні поля на різні ділянки за показником родючості може будь-який власник чи агроном. Там — улоговина і ближче до води, а тут — сухіше узвишшя, і більше шкодять суховії тощо. Тут чорноземи, хоч на хліб намащуй, а тут раптом — піски.

Відповідно, кожне поле можна або лишити так, як є за умови його однорідності, а можна поділити навіть на три-чотири ділянки. І на кожну із цих ділянок виставити власну норму висіву насіння — від умовних 55 тис. насінин до 75–80 тис. Якщо раніше ми задавали усереднену норму, скажімо, 70 тис. насінин, і мали в одному місці перебір із рослинами, а в іншому, навпаки, недобирали врожай, то тут маємо змогу заощадити вже досить багато на посівному матеріалі кукурудзи й припосівних добривах, витиснувши максимум із найкращих ділянок. А це вже дуже добрі гроші.

Не слід забувати й про такі неабиякі переваги точного землеробства під час сівби кукурудзи, як можливість чітко працювати із широкозахватними посівними комплексами на високих швидкостях. Якщо ми пускаємо в поле 24-рядну сівалку, яка мусить рухатися до того ж ще й не по ідеальному рельєфу поля, то цілком розуміємо всі ризики такого підходу. Десь якийсь сошник не впишеться в загальну конфігурацію, інший закоркується, там — підуть «двійники»… Загалом ніби непогано, однак втрати неминучі. Точна навігація руху разом із ретельним контролем висіву дадуть змогу контролювати процес, уникаючи просівів, перекриттів й інших проблемних явищ.

Ігор Коваленко