Як вибрати трактор у категорії 400+ кінських сил

Поготів інтерес агровиробників зростає і до машин наступного сегмента потужності. Річ у тім, що вимоги до продуктивності та якості виконання польових операцій постійно підвищуються, що не в останню чергу пояснюється погодними умовами та появою на ринку складніших ґрунтообробних і посівних агрегатів. Нерівний рельєф поверхні полів також вимагає уваги. Тому додаткові 50–60 кінських сил не будуть зайвими. Поготів, що сучасні технології дають змогу витрачати в роботі таких тракторів не на багато більше пального.

Практично всі сучасні трактори в сегменті потужності понад 400 к. с. — це не просто робочі конячки, а високотехнологічні машини, оснащені комплексом інтелектуальних систем. Тут кожен виробник прагне довести, що саме його трактор стане найвигіднішим рішенням для майбутнього власника. Тому на перший план виходять поняття «вартість володіння машиною» та «строки її окупності». Звісно, що у цих всіх підрахунках є чимало надуманого, але факт є факт: майже непомітне голим оком зростання продуктивності роботи, можливість виконувати польові операції точніше і якісніше, а також економія пального, дають змогу виходити на дуже непогані фінансові результати наприкінці сезону. Звісно ж, якщо йдеться про ефективну експлуатацію трактора разом із причіпними агрегатами та належне їх обслуговування.

Відповідно, розпочинати вибір такого трактора варто не так із конкретної моделі, як із реального оцінювання якості роботи дилера у конкретному регіоні. Річ у тім, що порівнювати, у якого виробника трактори кращі, а у якого гірші — справа дуже непевна. Практично всі сучасні машини, а надто в такому солідному сегменті, як 400+ к. с., мають чудові робочі характеристики та надійність. Тому, якщо фермер — не фанат якогось конкретного бренду, а просто хоче придбати хороший флагманський трактор для свого господарства, то ліпше таки спочатку придивитися до дилерів. Адже поняття надійності роботи трактора безпосередньо залежить від ефективності роботи дилера. Заводський брак на такому рівні — явище надто рідкісне, і надовго зупинитися посеред поля в розпал сезонних робіт трактор може фактично тільки у двох випадках.

Перший — це неналежна експлуатація трактора в господарстві, спричинена людським чинником. Хороший дилер може і повинен запобігати таким неприємним ситуаціям, відповідно підготувавши технічний персонал покупця та постійно стежачи за технічним станом машини, зокрема і дистанційно.

Другий випадок — це власне вже неякісна робота сервісної компанії, спричинена прорахунками в організації роботи, тим таки людським чинником чи просто переоцінкою своїх можливостей. Якщо люди продають щороку на 50% більше тракторів, ніж реально в змозі нормально обслужити, то рано чи пізно це виллється в сервісний колапс по регіону, коли аграрії можуть тижнями чекати на інженерів, а трактор у розпал посівної нерухомо стирчить у полі…

Тому, якщо якась модель трактора вам дуже припала до душі, але на відстані двох-трьох годин їзди немає сервісної компанії чи, скажімо, сервісної компанії із хорошою репутацією, то ліпше тричі подумати, ніж перераховувати кошти. У крайньому разі можна укласти угоду з тим дилером, у якості роботи якого ви упевнені, й обговорити якісь особливі умови обслуговування.

Це важливо, бо, як ми вже згадували, усі трактори, потужністю понад 400 к. с. оснащено інтелектуальними технологіями, які виробники пропонують не просто так, а тому, що це дає змогу аграрію працювати ефективніше. Тут майже нормою стає вже наявність автоматичної чи автоматизованої трансмісії, що дає змогу відмовитися від перемикання передач у полі й працювати без розриву потоку потужності. Автоматизуються розвороти на краях поля, вимкнення диференціала, електроніка вираховує оптимальну швидкість роботи, необхідну потужність і мінімальну витрату пального… Просто кажучи, це дає змогу звести до мінімуму вже неодноразово нами згадуваний людський чинник і покласти ключові моменти на «плечі» комп’ютерного розуму.

Відповідно, не варто остерігатися таких рішень. Так, частина фермерів уважають автоматичні трансмісії на тракторах дуже ненадійним рішенням, хоча спокійно собі ганяють на власних позашляховиках із автоматичними коробками передач. Насправді, принаймні якщо говорити про трактори, а не автомобілі, то ступінь надійності автоматичної інтелектуальної трансмісії аніскільки не нижчий, як порівнювати з механікою. Як мінімум упродовж якихось реальних строків експлуатації — шість, сім, вісім років інтенсивної роботи. Адже у більшості господарств після цього купують уже новішу модель.

Василь Черкас