Біодинамічне землеробство: на поміч виснаженим ґрунтам

Основою біодинамічного методу є «оздоровлення» ґрунту пришвидшеними темпами, навіть коли порівняти з біоорганічним землеробством.

В останні десятиріччя в країнах Західної Європи, Австралії широкого розмаху набуло біодинамічне землеробство. Воно виникло як зворотна реакція на деградацію ґрунтів — їх дегуміфікацію, переущільнення, забруднення сільськогосподарської продукції всілякими шкідливими речовинами, погіршення якості питної води та здоров’я людей.

Біодинамічне землеробство є одним із найстаріших методів ведення сільського господарства. Його започаткував Рудольф Штайнер ще 1924 року.

Біодинамічна система землеробства передбачає відтворення родючості ґрунтів в агроекосистемі, відновлення саморегуляції ґрунту і його здатності знешкоджувати токсичні речовини, збудників хвороб, шкідників. Через відновлення родючості й здорового екологічного стану ґрунту передбачається отримувати екологічно стійкі неуражені хворобами рослини й тварини, що сприятиме отриманню екологічно безпечних харчових продуктів і відновленню здоров’я людей.

Пришвидшене відновлення родючості досягається шляхом реалізації одного з головних постулатів — обов’язкове удобрення не самих рослин, а власне ґрунту, для чого застосовують спеціально приготовлені компости з гною. У виготовленні компостів, а також для підживлення рослин використовують гомеопатичні препарати.

Читайте також: Солома, післяжнивні рештки та сидерати — елементи біологізації агротехнологій

Мета біодинамічного господарювання — створення й підтримання максимально замкненого біологічного колообігу речовин та енергії у господарстві, гармонійних відносин у системі «ґрунт — рослина — тварина — людина». Добрива — тільки органічні, що походять від тварин. З цією метою передбачено утримання строго регламентовану кількість худоби на одиницю площі сільськогосподарських угідь для забезпечення ґрунту і рослин потрібною кількістю органічної речовини й елементів живлення. Наприклад, у Швейцарії ця кількість становить
1,6 голіви великої рогатої худоби на 1 га землі. Дозволяється також додавання розмеленого кам’яного борошна (добрива з природних покладів сировини).

Земля розглядається не як товар, не лише як чинник виробництва, а й як творіння природи. Для підтримання нормальних умов функціонування ґрунту насамперед слід створити оптимальні умови для його мікрофлори.

Про високу ґрунтовідновлювальну ефективність біодинамічного землеробства свідчать результати досліджень, проведених у тривалому стаціонарному досліді на бурому лісовому важко-суглинковому ґрунті поблизу швейцарського міста Базеля (таблиця).

Таблиця. Ґрунтовідновлювальна ефективність біодинамічного землеробства

Застосування біодинамічного землеробства навіть протягом 7–8 років підвищило вміст вуглецю органічної речовини ґрунту на 0,18% проти традиційної органо-мінеральної системи. Застосування органо-біологічної системи теж значно поступалося біодинамічній. Біо­динамічне землеробство сприяло також збагаченню ґрунту на азот, розчинний кальцій, що допомагає відновленню природної структурності ґрунту. Зростають усі показники, що характеризують «живу речовину ґрунту». Загальна біомаса мікроорганізмів підвищилась на 36,0%, порівнюючи з традиційною, і на 14,2% проти біоорганічної системи землеробства, активність каталази — відповідно у 1,37 і 1,12 раза. Кількість дощових черв’яків зросла на варіантах біодинамічного й органо-біологічного землеробства на 48,9–66,2%.

Біогенність ґрунту, вміст актиноміцетів і стрептоміцетів визначають здатність ґрунту до гумусоутворення. Якщо ґрунт містить 2% і більше цих мікроорганізмів від загальної їх кількості, то нагромадження гумусу незадовільне, якщо 5% — відбувається достатнє його утворення.

Читайте також: Як перейти на органічне землеробство

У веденні біодинамічного господарювання велику роль відводять удобренню ґрунту компостами й особливій техніці їх приготування. Згідно з даними Е. Пфайффера (1994), за компостування органічних добрив слід дотримуватися таких принципів:

• гній має розкластися до стану «гумусу», в ньому не має бути гнильного запаху;
• не має бути надмірної вологості й освітлення, має бути достатнє надходження кисню; залишки вологи відводять дренажними канавами, викопаними навколо купи гною, що компостується;
• підготовлену частину компосту заввишки 1,2 м, площею 2–4 м² обов’язково вкривають шаром ґрунту завтовшки 6 см (у разі глинистих малогумусних ґрунтів вдвічі тоншим шаром);
• спрямування процесів розкладання, ферментації та гуміфікації у бажаному напрямі обробкою рослинними гомеопатичними препаратами (ромашка, валеріана, кропива, кульбаба й ін.). До того ж кількість бактерій зростає у десятки разів, інтенсивно працюють дощові черв’яки, перетворюючи гній на чорно-коричневу, збагачену гумусовими речовинами масу;
• якість гною залежить від якості корму худоби. Найкращий гній тоді, коли худобу годують грубими кормами, коли вона живиться травою на пасовищі або сіном, висівками, соломою бобових тощо;
• дуже сирий гній слід зневоднити дренажем, а дуже суха купа, навпаки, потребує зволоження;
• коли перегнивання відбувається нормально, утворюється достатня кількість грибів (актиноміцетів і стрептоміцетів), вони спричинюють утворення на поверхні гною сірого нальоту.

Дуже важливо, щоб гній був не глибоко загорнений у ґрунт, бо треба, щоб він перетворився на гумус, а це такий біологічний процес, що потребує повітря, активної живої речовини, вологи. Краще загортати в шар 4–20 см, а нижче розташований шар слід глибоко розпушувати. Потрібно намагатися так проводити обробіток, щоб він не порушував природну капілярність ґрунту.

Біодинамічне землеробство має багато спільного з органо-біологічним, тому що переслідує ту саму мету — відновлення родючості деградованих ґрунтів, отримання безпечної для здоров’я людей екологічно чистої продукції, охорону й збереження навколишнього середовища, створення гармонійних відносин між людиною й природою. Це реалізується через відновлення природної саморегуляції агроекосистем і відтворення родючості та здорового екологічного середовища ґрунтової системи. Обидві системи передбачають використання тільки механічних, біологічних і агротехнічних заходів боротьби з бур’янами, хворобами та шкідниками. Застосовують, наприклад, як засіб захисту рослин екстракт зі стебел хвоща польового.

Особливостями біогеодинамічного господарювання є ще й такі:

• застосування гомеопатичних препаратів, приготовлених із коров’яку і розмеленого гірського кришталю. Гумусовий препарат активізує біологічні процеси в ґрунті, препарат із кришталю зміцнює рослини, підвищує стійкість проти хвороб, інтенсифікує фотосинтез і асиміляцію;
• технологічні операції (сівба, догляд за посівами, обробіток ґрунту, збирання врожаю), а також приготування компостів проводять з урахуванням не лише природних (тобто земних), а й космічних чинників — розташування небесних світил, бо вони взаємопов’язані;
• захист рослин також забезпечується стимулюванням природних захисних функцій у рослинах, посиленням їх стійкості, відновленням саморегуляції екосистеми, стимулюванням розвитку корисних живих організмів, які знешкоджують паразитів.

Таким чином, запровадження біодинамічного землеробства може бути ефективним засобом боротьби з деградацією ґрунтового покриву, важливим інструментом охорони ґрунтів. Упровадження його має і низку проблем, перша з яких — можливе зменшення врожайності культур приблизно на 20%. Проте не слід забувати, що деякий недобір врожаю компенсується поліпшенням якості продукції, збереженням ґрунтів, відтворенням здорового навколишнього середовища, поліпшенням якості підґрунтової й питної води, здоров’я людей.

На нашу думку, зменшення врожайності можна уникнути, якщо поєднати біодинамічне землеробство з ґрунтозахисними технологіями безполицевого вирощування культур із розширеним відтворенням родючості ґрунтів.

У біодинамічному землеробстві дуже важливо дотримуватися принципу Е. Пфайффера, який він назвав «законом гумусу». Згідно з цим принципом, якщо ґрунт містить 2,5–3% колоїдного гумусу у верхньому шарі (оптимальна його потужність 100 см), то цей ґрунт створює оптимальні умови для рослин.

Однак, щоб підтримати вміст гумусу на рівні 3%, він повинен також містити певну кількість органічної речовини, що є джерелом утворення гумусу черв’яками та мікроорганізмам. Цей уміст органічної речовини різний і залежить від клімату (в посушливих умовах — 5–6, у вологіших — 10–12%).

Олександр Цилюрик, д-р с.-г. наук
Дніпровський державний аграрно-економічний університет