Захід України переходить на зрошення через зміну клімату

Ще донедавна саме́ словосполучення «зрошення на Тернопільщині» звучало б дивно: захід країни десятиліттями вважався територією, де води вистачає з неба. Тепер тут прокладають поливні системи — і не заради експерименту, а щоб не втратити врожай у найкритичніші тижні. Кліматична карта України зсувається швидше, ніж встигають змінюватися звички господарств.

Про це повідомила «Контінентал Фармерз Груп»; коментар операційного директора Костянтина Шитюка наводить Ліга.Бізнес.

На півдні Тернопільської області розпочали реалізацію інвестиційного проєкту зі зрошення. У межах першої черги в сезоні-2026 поливом охоплено 202 гектари, а вже наступного року площі планують збільшити більш ніж удвічі — до 420 гектарів. Капітальні витрати на створення системи становлять близько 2,5 тисячі доларів на гектар, тож ідеться про серйозні вкладення, а не про тимчасове рішення.

Причина, з якої великий західноукраїнський виробник узявся за іригацію, важливіша за самі цифри. Як пояснює операційний директор компанії Костянтин Шитюк, регіон завжди вважався зоною з достатнім зволоженням і рівномірним розподілом опадів упродовж року. Однак ситуація змінилася: останнім часом спостерігається різкий зсув природно-кліматичних зон, а ризики втрати врожаю через посуху в критичні фази розвитку рослин стали надто високими.

Небезпечна не сумарна посуха, а бездощів'я у критичну фазу

Саме тут ховається агрономічна суть проблеми. Для врожаю визначальна не річна сума опадів, а їхній розподіл: якщо вологи бракує в момент цвітіння, запилення чи наливу зерна, компенсувати це пізнішими дощами вже неможливо. Кукурудза, наприклад, найчутливіша до дефіциту води саме у фазі викидання волоті й формування зерна — кілька посушливих тижнів у цей період здатні зрізати врожайність на десятки відсотків навіть за загалом нормального сезону. Тому зрошення на заході запроваджують не для того, щоб «поливати завжди», а щоб мати можливість втрутитися у вирішальний момент.

Читайте також: Супер-Ель-Ніньйо 2026: ймовірність 81% і наслідки для врожаю

 Полив економічно виправданий насамперед на високомаржинальних культурах

Показово, з чого починають: перші поливні площі віддали під насіннєву кукурудзу, яку вирощують за контрактом із компанією-оригінатором. Це логіка, придатна й для менших господарств — інвестиція в іригацію окупається передусім на культурах із високою доданою вартістю: насінництві, овочах, ягодах, а не на масових зернових із низькою маржею. За вартості близько 2,5 тисячі доларів на гектар полив під звичайну товарну пшеницю навряд чи себе виправдає, а під насіннєвий чи овочевий напрям — цілком. Тож головний висновок для західних господарств не в тому, що всім терміново треба будувати іригацію, а в тому, що зона гарантованого зволоження перестала бути гарантованою — і планувати сівозміну та ризики тепер доводиться інакше, ніж десять років тому.