Овочесховищ в Україні стане більше – фермери почали активне будівництво

В Україні активізувалось довгоочікуване будівництво овочесховищ. Щоправда будують не великі підприємства, а переважно малі та середні потужності, розповів Андрій Марущак, комерційний директор «Ван Дайк Технікс‎‎‎‎»‎‎, – компанії, яка спеціалізується на професійних рішеннях для зберігання овочів та переробки ягід, фруктів та овочів.

Наскільки цей процес сприятиме розвитку овочівництва та загалом аграрного сектору України, Андрій Марущак розповів у інтерв’ю журналістам SEEDS. Крім цього експерт поділився прогнозами цін на овочі «борщового набору» цього року та назвав кілька забутих українцями овочів, які могли б приносити прибутки фермерам.

Донедавна в Україні спостерігалась величезна проблема з овочесховищами, чи пожвавилось наразі їх будівництво?

Так, але переважно маленьких та середніх. Це непогано, але й не дуже добре. З точки зору розвитку місцевих громад, розвитку малого та середнього бізнесу це непогано. Але сховища – це далеко не все. Тут ми знову ж таки підходимо до наступного етапу – процесу переробки, якого в Україні немає.

Переробка – це основний драйвер агросектору, і там якраз потрібні великі потужності для зберігання. Я часто бував закордоном і маю можливість порівнювати з іншими країнами, в яких розпочиналася переробка. Там середні фермери і малі не одразу будували доволі великі сховища, все відбувалось поступово – з часом вони збільшували потужності для зберігання від 3 до 30 тисяч тонн зберігання для переробки, а потім ще більше.

Це все було про картоплю, тому, що в Україні будівництво овочесховищ для інших овочів, це не настільки перспективна річ. Для інших овочів такої масштабної переробки, як картоплі, у нас немає і не буде ще дуже довго.

Найперспективніша переробка картоплі, яку можна організувати зараз в Україні, – це картопля фрі, картопля на сухе картопляне пюре, картопля на чіпси це трохи інший бізнес. Чищена та готова картопля – це теж може стати доволі масштабним бізнесом.

Якщо ми говоримо про переробку цибулі – вона або мінімальна, (це її чистка), але тоді в цибулі терміни зберігання дуже невеликі, або максимальна, – заморозка, чи сушка. Про моркву та інші овочі ми навіть не говоритимемо.

Якщо говорити про овочі «борщового набору», треба просто подивитися до себе в тарілку з борщем. Ми бачимо там біля 50-60 відсотків картоплі. Капуста – 10%, 5% – морква, зовсім трохи бурячку. От і все. Приблизно в такому співвідношенні українці купуватимуть всі ці овочі.

Але чому не варто говорити про інші овочі?

На жаль, в Україні люди не звикли їсти овочі. У нас надзвичайно низьке споживання овочів, воно складає навіть менше 30% від рекомендованої ВОЗ. Хоча в Україні овочі ростуть всюди і дуже непогано.

Згідно світовим нормам щодня людина має з’їдати приблизно 600 грамів різноманітних овочів. Ми є споживаємо в кращому випадку 150-200. Якщо не помиляюсь, найбільше овочів у світі споживають голландці, – приблизно 550.

Ми не звикли їсти ніякі овочі, крім тих, що входять до так званого «борщового набору». Але ж у світі набагато більше овочів, ніж ми собі уявляємо. І всі вони не тільки можуть вже рости в Україні, вони тут вже давно вирощуються, просто немає їх належного споживання.

Люди не навчені. Люди не знають, що таке турнепс, люди не їдять пастернак, дуже мало споживають савойської капусти та інших її різновидів.

І це ніякі не іноземні овочі. Нещодавно разом з асоціацією картоплярів довелося побувати в Ірландії, там навіть в лютому місяці росте багато турнепсу і пастернаку. Наші фермери із зацікавленням на нього дивилися, хоча цей родич редьки колись дуже активно вирощувався в Україні, і дуже активно споживався. Смачний, поживний, корисний овоч. Але так історично склалося, що сьогодні ми про нього навіть вже не знаємо.

Якими б не були овочі, вони – це healthy food. Це здорова їжа, яка допомагає бути здоровими людям. На мою думку, недостатнє споживання healthy food, тобто овочів, є одим із факторів, який впливає на тривалість життя людей в Україні.

Чи знаєте ви забуті українцями овочі, які могли б непогано рости в нинішніх дивних кліматичних умовах?

Звичайно, їх є дуже багато. Всі вони можуть вирощуватися в нас в Україні. Але питання зовсім в іншому – хто їх буде їсти. Якщо ми зможемо виростити, наприклад, тисячу тон турнепсу, гадаю, що в Україні ми його не продамо. Люди про нього просто не знають. І його популяризація – це доволі довготривалий процес.

Як приклад, можна згадати аспарагус, про який ще років 15 тому мало хто чув і плутали його із спаржевою квасолею. Сьогодні цей овочі вже знаний в Україні, хоч він досі дорогий, його купують, і площі під спаржею щороку розширюються. Інший приклад – це батат. Люди про нього вже знають, його активно їдять і під ним також площі розширюються, не масово, не так, як у картоплі. Але прогрес помітний.

Я думаю, що так відбудеться і з іншими овочами, просто на це потрібен час, іноді десятки років. Якщо раніше люди не часто вживали у їжу броколі, сьогодні її споживання поступово зростає. Така ж ситуація спостерігається і з цвітною капустою.

Років 20 тому, коли я тільки починав працювати в цій галузі, у нас з Нідерландами був такий дуже цікавий пілотний проєкт, який називався Alternative Crops – альтернативні культури. Туди входили: броколі, брюссельська капуста, кольрабі, цвітна капуста, савойська капуста.

Під егідою голландців було висаджено не один гектар цих різноманітних культур. Але нічого з цього не вдалося. Продати вдалось лише дуже незначну частину врожаю. Але минуло 20 років, і тільки тепер люди знають і савойську капусту, і пекінську, і різноманітні броколі.

Повертаючись до теми овочесховищ, чи можна проаналізувати в яких регіонах їх будується більше?

В регіонах наразі цікаве розподілення. Переважно це Львівська, Хмельницька, Вінницька, Черкаська, Одеська, Дніпропетровська, Чернігівська області.

Раніше в нас всі знали, що цибуля – це південь – це Херсон. Але і в Фінляндії вирощують цибулю. І в Данії, і в Нідерландах вирощують цибулю. Колись була дешева логістика і вигідніше було купити цибулю по гривні, привезти до Львова і продати по дві. На той час логістичні затрати складали, умовно, 20 копійок, все інше – маржа. Для чого її було там вирощувати?

Це було до війни, але наразі логістика дуже сильно подорожчала. Просто космічно. Тепер везти цибульку за 800 чи за 400 кілометрів не так вигідно – вже треба рахувати, яка логістична складова на них. Можливо краще і вигідніше ту цибульку вже десь і на Тернопіллі виростити.

Кооперація — це ідеальна модель для українських фермерів, чи є інші, більш дієві різновиди співпраці аграріїв?

Нашим фермерам краще зрозуміти, що поки вони не зможуть формувати товарні партії та виконувати довгострокові контракти, до тих пір нічого не буде. Насправді кооперація надзвичайно дієва. Однак об’єднуватися, так як це було за радянських часів, не можна. Така кооперація не працює.

Наші фермери чомусь думають так: Петро, Василь і Іван організували кооператив, Петро став керувати, і робить все для себе. Так не працює взагалі. Потрібно так: зібралися Петро, Василь та Іван, і найняли Миколу Федоровича всім цим керувати. Микола Федорович – це незалежний підрядний організатор, управляючий, в якого є чіткі вимоги по КПА. За час його роботи ані Іван, чи Петро та Василь не мають права будь-що йому сказати і керувати ним.

І лише після того, коли закінчується сезон, всі вирішують, чи виконав Микола Федорович (підрядна організація) свою функцію, бо за це йому платять великі гроші. Якщо вдалося збільшити прибутковість, нарости базу клієнтів, знайти додаткові можливості для заробітку, – з працюємо далі. Але якщо ні, – вибираємо іншого. Не свого брата, свата і так далі, а абсолютно незаангажовану людину. Це працює у всьому світі.

В Нідерландах, на приклад, працюють кооперативи, в яких є по 1,5-3 тисячі людей. Всі вони мають невеликі ділянки по два, три, чи шість гектарів. У нас таких називають дрібними фермерами, але об’єднавшись вони складають вже цілком реальну силу. А ще мають чимало переваг.

В кооперативі вони вже можуть, централізовано купувати різноманітні добрива великими партіями, а ціна на них тоді значно менша. Те саме відбувається з технікою. Вони вже не купують кожен для себе трактор, скажімо, у 25 кінських сил, а беруть собі два, три трактора по 200 кінських сил. Ця техніка по черзі обробляє всі поля учасників кооперативу.

Зібравши врожай вони можуть сформувати товарну партію і заключити договір з будь-якою мережею, з будь-яким покупцем, навіть закордоном, і виконати цей договір.

Якщо брати за приклад ту ж Ірландію, там фермерські кооперативи фасують, миють, чистять овочі. Переробка – це наступний крок. Переважно на переробку потрапляють некондиційні овочі. З пошкодженої картоплі, на приклад, виробляють крохмаль. Для такої переробки підходить навіть картопляна шкаралупа. Ніби невеликі потужності і дрібне виробництво, але це вже подальший розвиток.

Економічно доцільно було б побудувати завод з переробки, об’єднати біля себе, наприклад, п’ять десятків фермерів та забезпечувати їм безперебійну роботу. Саме так роблять на сьогоднішній день наші відомі виробники чіпсів компанія Чипси Люкс, і «Клуб чіпсів».

Найкраща переробка в Україні, – це великий завод, який може переробляти, наприклад, 50-100 тисяч тонн продукції за рік. А це практично 1000-2000 гектарів картоплі її може вирощувати, наприклад, 20 фермерів по 60 гектар чи 50 фермерів по 40 га.

Звичайно, що великі фермери можуть і самі побудувати переробні заводи, але затрати колосальні. Якщо взяти, наприклад, завод з переробки картоплі на фрі, він коштуватиме приблизно, від 50 мільйонів євро.

Я бачив чимало успішних прикладів. У Європі побудовано багато переробних заводів по виробництву картоплі фрі. Сучасні, потужні, обладнані за останнім словом техніки. Всі вони працюють і об’єднують сотні фермерів.

Однак, якщо у нас є переробка, то завод повинен працювати хоча б 10 місяців в році, а краще 12. Фермери, які є навколо нього, повинні йому безперешкодно поставити продукцію протягом року і щодня. А де вони її візьмуть, як немає сховищі?

Чи можна наразі спрогнозувати цьогорічні ціни на овочі «борщового набору»?

Цього року ціни на картоплю будуть низькі. Згідно з даними Української Асоціації картоплярів, збільшилося виробництво картоплі в деяких господарствах в два рази, тобто плюс 100 відсотків.

Однак цін, до яких ми звикли, коли картопля по 5 гривень, – їх вже не буде. Картопля вже ніколи не буде такою дешевою, але я думаю, що 10 гривень за кілограм – таку картоплю ми зможемо побачити. Але тільки на початку сезону – жовтні.

Щодо капусти, можливо, тут ми зможемо побачити навіть перевиробництво. Дуже багатьох фермерів надихнули космічні ціни на капусту минулого сезону. А вирощувати і масштабувати її не дуже складно.

 

Пише seeds.org.ua.