Чим загрожує аномальна перезимівля озимим зерновим культурам

Аномально теплі зими — це вже, мабуть, не випадковість, а нова норма. Адже перебіг глобальних кліматичних процесів, вочевидь, цьому сприяє. Та хоча українських агровиробників теплою погодою в грудні чи січні вже не дуже здивувати, все одно це має низку серйозних викликів для озимих зернових культур. Особливо, якщо врахувати подальшу непередбачуваність цієї поки що м’якої зими

Стриманий оптимізм

Начебто безпосередньої загрози посівам озимих наразі не спостерігається. Проте фахівці традиційно застерігають, що існують ризики втрати врожайності та навіть повної загибелі низки культур через теплу зиму за відсутності чи занизьких обсягів снігу. «Такий температурний режим не вніс істотних змін у стан перезимівлі озимих культур, проте ризики зниження їхньої зимостійкості не лише є, а й значною мірою посилюються», — зазначають у профільному міністерстві.

Лютий покаже

І тут головне питання в тому, як нас порадують лютий і березень, тобто чи вдасться завершити зиму без різких температурних перепадів? Можливі заморозки без формування захисного снігового покриву можуть призвести до серйозного погіршення стану посівів. Окрім того, відсутність снігу призводить до зменшення запасів вологи та посилює ризики ґрунтової посухи навесні.

Проблема в тому, що озимі культури в масі своїй зовсім не готові до можливих температурних викликів, про формування морозо- та зимостійкості й не йдеться. Ще на початку січня науковці застерігали, що характерний і бажаний для зими стан спокою рослин так і не настав.

Натомість у південних областях та меншою мірою в центральних спостерігається слабка вегетація, яка супроводжується витратою цукрів — що не покривається фотосинтезом за браку сонячних днів. Та навіть в інших регіонах можливе відновлення вегетаційних процесів за подальшого тривалого потепління. Науковці пояснюють, що результатом цього є надмірне виснаження рослин, наповнення водою їхніх тканин, що становить загрозу їх пошкодження в результаті різкого зниження температури.

Слабка зимостійкість

Такі рослини фактично не мають навіть мінімально необхідної зимостійкості. Зимостійкість — це комплексна характеристика, на яку істотно впливає низка чинників навколишнього середовища (температура, сніговий покрив, родючість ґрунту, здуття ґрунту або обмерзання). Також свою роль відіграють біотичні чинники, такі як вплив хвороб або пошкодження комахами. Зрозуміло, що здатність витримувати тривалий вплив низьких температур може істотно відрізнятися між сортами. Проте навіть стійкі сорти мають належним чином увійти в зиму, щоб продемонструвати свої найкращі якості.

Відсутність гарту

За умов аномальної зими практично всі сорти будуть уразливими до пошкоджень від заморозків і вимерзання, коли раптом повернуться холоди. Адже загартування сортів озимої пшениці та ячменю наростає поступово після появи сходів — і мірою зниження температури з переходом сезону до зими холодостійкість підвищується. А накопичений запас цукрів ефективно використовується. Натомість аномальна тепла зима, особливо коли їй передувала довга тепла осінь, збиває цей природний механізм з відповідними ризиками для перезимівлі. Європейські фермери кажуть, що найсерйозніші пошкодження посівів від перезимівлі зазвичай слідують за найтеплішими зимами. В Німеччині навіть із давніх-давен поширено прислів’я: «Якщо зима буде теплою, селянин буде бідний».

Раптовий сніг

Загалом сира і волога погода сприяє вимоканню і випріванню рослин. Основними чинниками тут є висока температура ґрунту на глибині вузла кущіння та значний рівень опадів. Якщо на відносно тривалий час установиться високий сніговий покрив за температури ґрунту близько нуля та вище, це призведе до підвищення інтенсивності дихання і витрачання поживних речовин. Ослаблені й перезволожені рослини, опинившись під снігом за відсутності світла та фотосинтезу, можуть вичерпати запаси тих самих цукрів до критичної межі.

Інфекційні виклики

Найчастіше умови для випрівання створюються в другій половині зими, коли рослини все більше піддаються ураженню грибними хворобами. І загалом тепла погода створює ідеальні умови для розвитку інфекцій озимої пшениці й інших зернових колосових. До того ж ще восени фахівці спостерігали високий рівень уражень посівів такими патогенами, як борошниста роса, септоріоз та інші плямистості, види іржі.

Сніговий збудник

За певних умов серйозною загрозою може стати снігова пліснява / тифульоз. Можливе випадання снігу на непромерзлий ґрунт, значна висота снігового покриву та його тривалість можуть спричинити інтенсивне ураження посівів цими патогенами, які прекрасно почуваються та розвиваються в умовах м’якої зими. Тифульоз може уражати всі злакові, призводячи до загибелі рослин через відмирання вузла кущення. А в частково уражених рослин спостерігається суттєве зниження кущення, що загрожує істотним недобором урожаю.

Прикореневі загрози

Та найпершу увагу фахівці радять звернути на кореневі й прикореневі гнилі. Залежно від збудників розрізняють звичайну, фузаріозну, церкоспорельозну та офіобольозну та інші кореневі гнилі. Переважання того чи іншого патогену залежить від кліматичних умов й агротехнологічних заходів.

Патогенні гриби зберігають життєздатність у ґрунті кілька років, а джерелами первинної інфекції є насіння, ґрунт і рослинні рештки. Тому в посівах озимої пшениці з високим і щільним стеблостоєм, у полях із нульовим чи мінімальним обробітком ґрунту існує підвищений ризик розвитку прикореневих гнилей. Фахівці зазначають, що незалежно від погоди навесні в густому і щільному посіві з нерозкладеними інфікованими рослинними рештками завжди будуть розвиватися гриби, що спричиняють ураження прикореневої частини рослин.

Їх вид і кількість можуть різнитися залежно від конкретного поля та погодних умов. Скажімо, волога прохолодна весна створює оптимальні умови для зараження озимої пшениці церкоспорельозною прикореневою гниллю, яка за сильного поширення здатна привести до вилягання пшениці.

Ранній захист

У будь-якому разі слід урахувати, що м’яка зима — це обов’язково потужний запас інфекції як у ґрунті, так і на рослинних рештках. Уже наприкінці лютого, коли збережуться тепло та висока вологість ґрунту / повітря, для розвитку гнилей та інших збудників можуть скластися вкрай сприятливі умови. Тож до раннього та посиленого фунгіцидного захисту, коли для цього складуться більш-менш оптимальні умови, варто готуватися заздалегідь.

Степан Коцький