Догляд за посівами

Догляд за посівами слід розпочинати відразу ж після сходів озимини, систематично проводити обстеження посівів з метою виявлення пошкодження рослин шкідниками та хворобами

Восени від сходів до кущіння посіви озимих зернових культур заселяють і пошкоджують злакові мухи, цикадки, попелиці, хлібна жужелиця, озима совка. Ранні посіви, а при теплій осені і посіви оптимальних строків, потребують захисту в осінній період.

На початку масового заселення шкідниками в період «сходи — початок кущіння» проводять крайове або суцільне обприскування одним з інсектицидів, ураховуючи спектр дії.

Економічні пороги шкідливості: злакові мухи — 40–50 мух на 100 помахів сачком (личинками пошкоджено 6–10% рослин), личинки хлібної жужелиці (1–2 екз./м²), гусениці совок (2–3 екз./м²), цикадки (120–150 екз./м²), злакові попелиці (50–100 екз./м²).

За результатами досліджень, проведеними у 2014–2016 рр. в Кіровоградській ДСГДС НААН, установлено, що захист рослин пшениці озимої від шкідників у фазі 1–2 листки сприяв істотному зростанню врожайності від 0,20 до 0,28 т/га за сівби 10 і 17 вересня.

Восени проводять обстеження посівів і за виявлення мишоподібних гризунів (3 і більше колоній на 1 га) застосовують принади Роденфос (3 г в нору), Шторм (1–2 брикети в колонію), Бродісан, а. р. (3 г в нору), Бактероденцид (2 г в нору). Принади, що були з’їдені, відновлюють через 7–10 днів.

Для контролю за станом перезимівлі озимини в установленому порядку відбирають моноліти або проби для відрощування рослин.

Актуальність цього заходу набуває особливого значення в несприятливі за метеорологічними умовами роки, коли спостерігається часткова або повна загибель (2003 рік) посівів озимої пшениці, що потребує підсівання або пересівання цих площ.

Догляд за посівами озимини у ранньовесняний період має базуватись на врахуванні стану рослин, який значною мірою залежить від строків відновлення вегетації та погодних умов у цей період. Саме вони можуть виступити вкрай негативним чинником у разі пізнього відновлення через різке зменшення рівня життєздатності рослин. Середньобагаторічними показниками відновлення вегетації озимої пшениці у Кіровоградській області вважається початок третьої декади березня.

За ймовірного затримання відновлення вегетації озимих зернових культур особливо велике значення має інформація щодо життєздатності рослин на кожному окремо взятому полі. Адже дані про життєздатність рослин, отримані на одних посівах, можуть виявитись недостатніми для прогнозування стану інших посівів.

________________________

У системі агротехнічних заходів особлива роль належить різним підживленням рослин озимої пшениці та озимого ячменю мінеральними добривами. Найвища ефективність досягається за підживлення азотними добривами

________________________

У системі агротехнічних заходів особлива роль належить різним підживленням рослин озимої пшениці та озимого ячменю мінеральними добривами. Найвища ефективність досягається за підживлення азотними добривами. На сьогодні ситуація з мінеральним живленням ґрунтів Кіровоградської області так змінилася, що потребує перегляду системи удобрення сільськогосподарських культур. За даними Кіровоградського центру «Обл­держродючість», більшість посівів озимини відчуває дефіцит азотного живлення як в осінній, так і у весняно-літній періоди росту та розвитку.

Традиційні підходи до підживлення посівів озимої пшениці азотними добривами можуть мати низьку ефективність і навіть зумовити втрати врожаю та зниження рентабельності їх використання.

Прикореневе підживлення аміачною селітрою по мерзлоталому ґрунту в дозі N35 в середньому за 2019–2020 рр. досліджень сприяло збільшенню в середньому врожайності пшениці озимої по попереднику чорний пар на 0,85 т/га, умовно чистого доходу — на 5336 грн/га, по попереднику соя — на 0,65 т/га і 3828 грн/га, а ячменю озимого після сої — на 0,43 т/га та 2595 грн/га відповідно.

За прикореневого підживлення пшениці озимої по мерзлоталому ґрунту різними видами й дозами азотних добрив в умовах 2021–2023 рр. дослід­жень найвища урожайність (6,46 т/га) була отримана за підживлення карбамідом у дозі N30 із сульфатом амонію N15, прибавка до контролю становила 0,98 т/га, або 17,88%.

Класична система підживлення озимої пшениці в ранньовесняний період передбачає підживлення слаборозвинутих посівів після гірших попередників по мерзлоталому ґрунту, а потім використання прикореневого підживлення у кінці фази кущіння. Нормально розвинуті посіви незалежно від попередників пропонувалося підживити прикореневим способом у середині або ж наприкінці фази весняного кущіння.

Однак ці рекомендації були розроблені з урахуванням певної системи удобрення пшениці озимої та всіх сільськогосподарських культур у сівозміні. Вони виявилися ефективними за умови, що на кожен гектар ріллі вносили від 80 до 110 кг/га елементів мінерального живлення й існування паритету цін на мінеральні добрива та сільськогосподарську продукцію.

На сьогодні внаслідок зміни наведених вище чинників і особливо умов мінерального живлення рослин все більшої актуальності набувають методи діагностики. Вони дозволяють визначити норму використання азотних добрив і розробити схему підживлення посівів озимої пшениці, в першу чергу, залежно від умов мінерального живлення. Такий підхід на перше місце у системі ранньовесняних підживлень ставить не попередник, а стан розвитку рослин і наявність доступних елементів живлення у ґрунті.

Ефективність азотних добрив у системі ранньовесняних підживлень залежить від строків і способів їх унесення. Дія азоту в ті чи інші фази росту й розвитку рослин озимої пшениці абсолютно різна. Чим раніше проводиться ранньовесняне підживлення — тим більшими є сподівання на підвищення врожайності, а чим пізніше — тим імовірніше поліпшення якісних показників зерна.

Надто важливе значення належить нормі використання азотних добрив. Існує кілька підходів щодо їх визначення. Найширше застосовують метод за рекомендаціями науково-дослідних установ. Норма внесення встановлюється на основі проведення польових досліджень. Головний недолік його полягає в тому, що він не враховує реального різноманіття ґрунтової родючості та вмісту основних елементів живлення у ґрунті того чи іншого підприємства і є середньозваженою величиною. В одних випадках ця норма буде завищеною, а в інших, навпаки, заниженою.

Другий метод базується на визначенні вмісту доступного азоту в ґрунті та розрахунку його потреби на заплановану врожайність. Його головна перевага в тому, що розрахована норма внесення азоту буде відображенням реального стану родючості того чи іншого поля. Але абсолютно не враховується стан розвитку рослин озимої пшениці на початку ранньовесняного періоду та фітоценотичні зміни в посівах озимини протягом весняно-літнього періоду.

Ми пропонуємо інший підхід до визначення норми використання азотних добрив у ранньовесняних підживленнях. Суть у тому, що норма внесення азотних добрив розраховується за показниками винесення азоту однією тонною зерна та відповідною кількістю соломи з обов’язковим урахуванням запасів азоту в ґрунті й головне — стану розвитку рослин у ранньовесняний період. Результати наукових досліджень свідчать, а практика сільськогосподарського виробництва переконує, що сподіватися на однакову врожайність посівів зі щільністю стеблостою 1100–1300 стебел і 350–500 стебел майже неможливо. Тому фізіологічні потреби таких посівів в азотному живленні різні. Внесення однієї й тієї самої норми азоту для перших посівів може виявитися недостатньою, а для других надто великою, що вкрай неприпустимо за нинішніх економічних умов господарювання.

Таким чином, для визначення норми використання азотних добрив необхідно мати інформацію про наявність азоту в ґрунті й оцінити стан розвитку рослин пшениці озимої на кожному полі. Стан розвитку рослин потрібен для прогнозування можливого рівня врожайності. Оцінивши реально цей показник, на кожному полі можна розрахувати загальні потреби азотного живлення рослин за показниками винесення одиницею продукції та відповідною кількістю соломи. Норма внесення азоту буде рівнятися різниці між розрахованими нами потребами рослин на формування певного рівня врожаю та наявністю його у ґрунті.

Такий підхід дозволяє диференційовано підійти до кожного окремого поля і чітко засвідчує, що навіть для сільськогосподарських підприємств з невеликими посівними площами озимини не може бути однакової норми. Це забезпечує найвищу ефективність використання мінеральних добрив і, що головне, може наблизити умови азотного живлення до фізіологічних потреб рослин.

Стан розвитку рослин і запаси азоту в ґрунті того чи іншого поля становлять основу для визначення строків, способів і послідовності проведення підживлення різних полів. Ці чинники, звичайно, будуть залежати від строку відновлення вегетації. Насамперед потрібно підживити ті посіви, які найбільше потребують додаткового азотного живлення. Посіви, які добре або ж середньо забезпечені азотом і мають добрий стан свого розвитку, підживлюють пізніше. Тому в таких посівах намагаються стимулювати не процеси кущіння, а збільшення продуктивності колоса.

Назар Умрихін, завідувач науково-технологічного
відділу рослинництва ІСГС НААН, к. с.-г. н.,
експерт-дорадник з питань рослинництва
Олег Гайденко, канд. техн. наук, старш. наук. співроб.,
учений секретар, завідувач науково-технологічного
відділу маркетингу та наукового забезпечення трансферу
інновацій ІСГС НААН, дорадник з питань механізації
сільського господарства та економіки сільськогосподарського виробництва