Що варто врахувати у вирощуванні твердих сортів пшениці

Україна здавна славиться своїми хліборобськими традиціями. Та за нинішніх умов прибутковість вирощування пшениці, ясна річ, лишає бажати кращого. Багато господарств змушені робити різкий крен у бік олійних культур тощо, але деякі віднаходять рішення в преміальній хліборобській ніші — вирощуванні твердої пшениці. Вона приваблює кращою ціновою кон’юнктурою та високим експортним потенціалом

Починаючи ще з другої половини XIX сторіччя, майже у всьому світі потужно домінують м’які сорти пшениці, хоча так було далеко не завжди. Вчені пояснюють це стрімкою індустріалізацією ринків, які віддавали перевагу м’якій пшениці через придатніші характеристики її клейковини для промислового виробництва масових сортів хліба.

Також свою роль відіграли певні агрономічні розбіжності цих різновидів пшениці. Зокрема, розповсюдження пшениці в регіонах зі складнішими умовами виробництва вимагало від сортів високої холодостійкості, зимостійкості або пластичності щодо ґрунтових умов. М’яка пшениця (завдяки підвищеній мінливості й адаптивності, що забезпечується її d-геномом) у результаті стала більш конкурентоспроможною. За різними оцінками наразі на тверду пшеницю припадає всього 60–70 млн гектарів посівних площ у світі. Серед країн — виробників зерна твердої пшениці лідирують Італія, США і Канада. Також Північна Африка виробляє сукупно близько 6 млн тонн. Основними споживачами й імпортерами є країни Європи, Близького та Середнього Сходу.

Загалом види пшениці, маючи спільні риси, мають також низку розбіжностей. Серед них зазначають:

Морфологічні розбіжності

У твердих сортів стебло заповнене нещільною паренхімою, а зерно — дрібне.
У м’яких сортів зерно більше, а стебло порожнисте;

Умови вирощування

М’яку пшеницю традиційно вирощують у регіонах із досить високим рівнем опадів. Тверду пшеницю вирощують на територіях із сухішим кліматом, зокрема в степовій зоні — в Казахстані, Канаді та Північній Америці;

Склад зерна

Зерно твердої пшениці відрізняється підвищеною склоподібністю ендосперму (70–90%) і високоякісною клейковиною. Уміст білка варіює від 13 до 23%. Алейроновий шар зерна багатий на водорозчинні вітаміни В1, В2 і особливо РР, а також містить вітаміни В6, Е, А і бета-каротин;

Характеристики борошна

Борошно з твердих сортів містить багато клейковини з твердими й дрібними крохмальними крупинками, вимагає багато води для замішування тіста. З такої пшениці виробляють макаронній вироби й крупи. Мука з м’якого зерна має більші та м’які крохмальні крупинки, менше клейковини й вимагає менше води. Така пшениця підходить для приготування пишного тіста.

Також борошно пшениці твердих сортів / дурум містить багато активних мікроелементів — селену, йоду, міді, калію, кальцію, хрому; вітамінів: Е, З, В5, D, Р, каротину тощо. Тверда пшениця також відрізняється від м’якої вищим умістом білка, його поживною цінністю, високим відношенням гліадину й глютену. Це забезпечує не лише високу технологічність макаронного чи круп’яного виробництва, а й вищу засвоюваність білка. Тому з твердих сортів виробляють високоякісну пасту / макарони, хліб, а також різні крупи, такі як манна, булгур і кускус.

Щодо специфіки вирощування твердих сортів пшениці, то фахівці вказують на деякі важливі нюанси.

Кліматичні умови. Тверді сорти люблять сухе повітря й спеку влітку — за таких умов утворюється більше клейковини;

Сівозміна. Сівбу твердої пшениці бажано проводити по парах для отримання найвищих урожаїв. Інші попередники — соняшник, кукурудза на зерно, озима пшениця, багаторічні трави, зернобобові, просапні культури — тією чи іншою мірою є менш сприятливими для реалізації потенціалу твердих сортів.

Норма висіву. Тверда пшениця має низьку схильність до кущення. Тому зазвичай норми оптимальні висіву приблизно на 25–30% більше, ніж у м’якої.

Строки сівби. Якщо м’яку сіють рано, то тверду трохи пізніше, оскільки яровизація твердих сортів відбувається за вищих денних температур.

Система живлення. Фахівці зазначають, що у твердої ярої пшениці винесення азоту на 15% вище, ніж у м’якої. І недостатнє азотне живлення може критично позначитися на якості.

Захист посівів. Система захисту від шкідників і хвороб практично аналогічна захисту м’якої пшениці. І переконання в тому, що тверді сорти пшениці значно менше уражаються патогенами, може серйозно підвести господарство. Відтак фунгіцидний захист у зв’язку з ризиком для вирощування й отримання якісного врожаю має вирішальне значення. Зокрема, контроль фузаріозу рекомендується здійснювати шляхом обробки відповідними фунгіцидами на початку цвітіння. За вологих погодних умов кількість обробок може бути збільшена.

Збирання. Технологія збирання твердої пшениці аналогічна виробництву м’яких сортів, але перша вимогливіша до термінів збирання. Навіть тижневе перестоювання понад оптимальний період обмолоту загрожує падінням склоподібності зерна, що значно ускладнює подальшу його реалізацію. Окрім того, починати збирати тверду пшеницю потрібно за вологості зерна 17–15%, щоб мінімізувати його травмування. Також при обмолоті обороти барабана слід регулювати так, щоб не пошкодити склоподібну зернівку.

Очищення та ­зберігання. Рекомендується підійти до отриманого врожаю твердої пшениці з особливою ретельністю. Слід урахувати більш крихку склоподібну структуру зерна твердих сортів, щоб максимально уникнути його травмування в процесі очищення від домішок і транспортування.

Преміальна ніша. Уважається, що за однакових погодних умов і живленні врожайність твердої пшениці буде дещо нижчою від м’якої пшениці. Проте сучасні сорти мають реальний потенціал продуктивності на рівні 80–90 ц/га. А якщо врахувати вищу ціну (і дуже суттєво вищу при поставках за кордон) на зерно твердих сортів і величезний експортний потенціал, то ця преміальна пшенична ніша як мінімум варта уваги українських аграріїв.

Іван Кандул