Що допоможе ефективно вивести соняшник із температурного стресу

Липень видався не на жарт лютим. Такого надзвичайно високого рівня середніх добових температур важко й пригадати. Аномальна спека вже стала причиною загибелі посівів низки культур, особливо в південних регіонах. До того ж багато рослин, що витримали тепловий стрес, перебувають у пригніченому стані. Це стосується й відносно стійкого до посушливих умов соняшнику. Тому для багатьох господарств украй важливо допомогти культурі відновити й оптимізувати ростові процеси

Сонячний виклик для соняшнику

Соняшник, кукурудза, соя… На багатьох полях у різних регіонах спостерігається їх пригнічення, масове в’янення рослин. Часом це призводить до повної загибелі посівів, зокрема на Півдні країни. Фахівці зазначають, що навіть на відносно благополучних площах через аномально швидке накопичення ефективного тепла скорочуються міжфазні періоди розвитку рослин. Наслідком може стати передчасне завершення вегетаційного періоду та зниження продуктивності.

Соняшник — теплолюбна рослина, що характеризується кращою стійкістю до посушливих умов. Насамперед завдяки дуже сильно розвиненій кореневій системі — стрижневий корінь у ґрунті з хорошою структурою може проникати на глибину до 3 м і навіть більше. Однак ця коренева система має ще розвинутися, тож аномально високі температури впродовж уразливих етапів розвитку можуть суттєво позначитися на формуванні врожаю, його кількості та якості. Зазвичай на формування тонни кондиційного насіння соняшнику потрібно 1600 т води, або 160 мм вологи. Проте внаслідок фізіологічних особливостей приблизно 25% потрібної вологи рослина соняшнику споживає на стадіях від сходів до зірочки, ще 50% — від зірочки до кінця цвітіння, а ще 25% — до фази повного дозрівання. Найважливішим щодо вологозабезпечення є проміжок між фазами від утворення бруньок і до цвітіння, яка триває близько 40 днів. Для нормального розвитку рослини мінімально необхідний рівень опадів становить до 350–400 мм.

Наразі соняшник перебуває в умовах потужного температурного стресу. І не тільки. Раптові опади за аномальної спеки часто супроводжуються грозами, шквальним вітром і градом. У західних та північних областях це місцями призвело до вилягання посівів, градобою, різкого погіршення фітосанітарної ситуації в посівах. Тож соняшник потребує посиленого підтримання його регенеративного потенціалу.

Живлення для виживання

Насамперед це стосується системи живлення, адже добре відомо, що брак потрібних макро- та мікроелементів і сам по собі негативно позначається на закладенні та формуванні генеративних органів рослини. Особливо це спостерігається в несприятливих температурних умовах і за інших стресових чинників. А позакореневе удобрення тим же фосфором підвищує стійкість до посухи, покращує формування й наливання сім’янок, уміст олії в насінні. Калій, своєю чергою, допомагає ефективніше утримувати й використовувати вологу, оптимізує транспірацію в рослині.

Соняшник вимогливий до мікроелементів і за нормального перебігу вегетації. Порівнюючи зі злаковими культурами, він потребує у 8–10 разів більше мікроелементів, зокрема сірки, бору, молібдену, цинку, заліза, міді. Фахівці зазначають, що якісне мікроелементне живлення є умовою належного перебігу фізіологічно-ростових процесів, формування генеративних органів, запилення, наливання насіння й збільшення олійності. І, звичайно, стійкості до різних спостресових ризиків.

__________________________

Некореневе підживлення в найкритичніші періоди розвитку рослини допоможе забезпечити її макро- і мікроелементами, водночас мінімізуючи вплив стресових чинників, виводячи з пригніченого стану

__________________________

Основну поживу для росту соняшник отримує з ґрунту, де містяться розчинні мінеральні сполуки. Якщо запас елементів живлення в ґрунті низький, то ця обставина спонукає рослину споживати ще більше рідини. А оптимізація листкового живлення знижує поглинання вологи, пришвидшує набирання сухої речовини, коли поживні елементи легкодоступні.

Тобто некореневе підживлення в найкритичніші періоди розвитку рослини допоможе забезпечити її макро- і мікроелементами, водночас мінімізуючи вплив стресових чинників, виводячи з пригніченого стану. Тут бажано давати не одноразові потужні дози мікродобрив, а забезпечити регулярне збалансоване внесення в оптимальній кількості.

Антистресанти на часі

Окрім оптимізації живлення варто звернути увагу й на спеціалізовані антистресові препарати. Наприклад, на поширені на ринку різні гумінові продукти. Уважається, що це фактично перші антистресанти з вираженою активністю. Точний механізм антистресової дії гуматів досі вважається дискусійним, але очевидна ефективність підтверджена тривалою практикою їх застосування.

Фахівці зазначають: в екстремальних умовах вирощування гумінові сполуки підсилюють захисні механізми рослин. Крім того, що особливо важливо за наявної ситуації, однією з особливостей гумінових кислот є їх здатність до утримання вологи та покращення її засвоєння. Вчені пояснюють цей ефект водневими сполуками, які утворюються між молекулами води й сполуками гуматів, а також адсорбованими в них іонами металів. У результаті знижується випаровування вологи рослинами і підвищується їх стійкість до температурних стресів. Окрім того, покращується засвоєння культурою таких основних елементів, як азот, фосфор і калій, розвиток кореневої системи та формування генеративних органів. Усе це сприяє відновленню нормальних фізіологічних процесів і виходу на оптимальний режим вегетації соняшнику.

Також позитивний ефект може забезпечити внесення амінокислотних біостимуляторів, які мають поліфункціональні властивості. Тобто амінокислотні комплекси водночас є як поживними речовинами для рослин, так і транспортними агентами для інших поживних елементів.

Фахівці наголошують, що екзогенні, тобто залучені до фізіологічних процесів рослини амінокислоти, сприяють біохімічному синтезу особливих білків, які отримали назву стресових, і запускають механізм підвищення стресової стійкості. Також за участі певних амінокислот здійснюється підтримка осморегуляції й оптимізація механізму закриття-відкриття продихів для газо- та водообміну. Накопичення осмотично активних речовин також забезпечує високу водоутримувальну здатність цитоплазми. Все це позитивно впливає на зменшення транспірації і непродуктивних втрат вологи в умовах посухи.

На ринку вистачає біостимуляторів, антистресантів комплексної дії, до складу яких входять як збалансовано підібрані елементи живлення, так і багато біологічно активних агентів. Наприклад, широкий набір найважливіших амінокислот, пептидів, низку макро- і мікроелементів. Це дозволяє дієвіше активізувати власні захисні й адаптаційні механізми рослини, підвищує опір до несприятливих чинників, зокрема, температурних стресів.

Звичайно, на кращий ефект можна очікувати в разі завчасного застосування антистресових препаратів, за підготовки соняшнику до протистояння посусі. Водночас вони відіграють не менш важливу роль у післястресовий період. Якісні, належно та вчасно внесені препарати покликано доволі швидко та ефективно відновлювати нормальний вегетаційний цикл і продуктивність рослин, дозволяючи господарству мінімізувати збитки від аномальної посухи.

Іван Кандул