Чому стає важливим своєчасний контроль соєвої плодожерки

Сою вподобали не лише споживачі й агровиробники в багатьох країнах світу, а й шкідники. На культурі, за різними джерелами, виявлено 114–120 фітофагів. Деякі з них є спеціалізованими, тобто харчуються тільки соєю. Одним із представників цієї досить численної когорти є соєва плодожерка. І у зв’язку зі змінами клімату й агроценозів її своєчасний контроль стає все актуальнішим

У вирощуванні сої не обійтися без належної боротьби зі шкідливими організмами. Адже культурі шкодять упродовж усієї вегетації велика кількість шкідників. Особливо уразливими є фаза проростання насіння та поява сходів, формування генеративних органів, наливання та достигання зерна. За певних умов шкідники здатні знищити до 80–90% урожаю.

Шкідливе потепління

І питання контролю фітофагів постає все гостріше. Причин для активізації хвороб і шкідників сої кілька. Зокрема, це глобальне потепління. Останнім часом у більшості регіонів України зростає тривалість періодів без низьких температур, тепла осінь, що триває до грудня, поступово переходить у м’яку зиму. Такі погодні умови є вкрай сприятливими для виживання й розмноження переважної більшості шкідників.

Технологічні ризики

Одним із наслідків зміни клімату також є розширення традиційного ареалу проживання шкідливих комах. Окрім того, проблему зимового виживання шкідників посилює активне впровадження нульових технологій. За відмови від оранки й закладення в ґрунт рослинних решток чимало шкідників добре почуваються взимку. І частенько уражають сою, вирощувану за no-till, набагато раніше, ніж висіяну за класичною технологією з перевертанням пласта.

Спеціалізована загроза

Соя — культура прибуткова навіть за нинішніх складних умов. І її посіви збільшуються високими темпами. Тому особливу небезпеку можуть становити й так звані спеціалізовані шкідники культури — комахи, що віддають перевагу сої всім іншим рослинам. Посіви можуть пошкоджувати соєва попелиця (Aphis glycines Mats.), соєва блішка (Paraluperodes suturalis nigrobilineatus Motsch.), мінуючі мушки (Diptera: Agromyzidae) й ін.

Непомітна плодожерка

Фахівці зазначають, що особливу проблему серед спеціалізованих шкідників може становити соєва плодожерка (Leguminivora glicinivorella Mats.) — у разі несвоєчасного контролю. Економічний поріг шкідливості соєвої плодожерки становить 10% заселених бобів. А за значного поширення шкідника втрати врожаю можуть сягати 40–50%.

Тут ще річ у тім, що інсектицидні препарати в боротьбі із соєвою плодожеркою практично безсилі — адже гусениця комахи живе всередині бобу, де її знищити дуже важко. Також є певні труднощі з моніторингом на цій стадії: отвір, крізь яке гусениця потрапила всередину, незабаром заростає, і зовні визначити пошкодження стає практично неможливо. А масова поява гусені відбувається наприкінці вегетації сої й може призвести до повного пошкодження соєвих бобів.

Моніторинг загрози

Тому вкрай актуально. є боротьба з метеликами плодожерок. І моніторинг появи цього представника родини лускокрилих є одним із надважливих завдань для агронома. Метелик завдовжки близько 5 мм має розмах крил до 12 мм. Передні крила — з рядом темних косих смужок по передньому краю з малюнком із коричневих і жовтих лусочок, у вершини крила — дві характерні плями, задні крила — одноколірно-сірі. Яйце комахи — помаранчеве, довгасте, а гусениця — завдовжки до 10 мм, рожевого або оранжевого кольору з жовтими плямами на черевних сегментах.

Зимують гусениці в павутинних коконах у ґрунті на глибині 3–7 см, заляльковуються в кінці липня. Масовий літ і спарювання імаго відбуваються з початку серпня. Протягом місяця триває відкладання яєць по одному або кілька на стулки бобів. Гусениці обплітають волоски плоду павутиною, формуючи пухкий конусоподібний кокон, усередині якого вони проникають у боби. Сам прогризений отвір швидко заростає. Гусінь спочатку харчується плівчастою оболонкою всередині плоду, потім починає виїдати по краях сім’ядоль характерні нерівні борозенки й часто пошкоджує зародок. Внутрішня порожнина бобу заповнюється павутиною і залишками життєдіяльності гусениць.

Агрохімічні методи

Спеціалізованої системи контролю цього шкідника не існує, тобто боротися з ним варто як з іншими представниками родини лускокрилих, що шкодять посівам сої. Фахівці радять оброб­ляти поля пестицидами кілька разів, оскільки метелики соєвої плодожерки активні протягом липня і серпня. Часто обробку проводять контактними препаратами на основі діючих речовин із класу синтетичних піретроїдів, зокрема біфентрину, лямбда-цигалотрину, циперметрину, дельтаметрину. Окрім піретроїдів, використовуються інсектициди з класу неонікотиноїдів (імідаклоприд, тіаметоксам, ацетаміприд), органофосфатів (хлорпірифос, диметоат), інгібітори синтезу хітину (люфенурон, тефлубензурон).

Зернова дієта для шкідника

Чимало фахівців наголошують, що дешевше і ефективніше боротися із соєвою плодожеркою (як і багатьма іншими шкідниками) шляхом відповідних агротехнічних заходів. З найпростіших можна назвати ранню сівбу сої та своєчасне збирання врожаю, а також осінню оранку, що знищує заляльковану гусінь. А розробляючи схему сівозміни, варто врахувати видовий склад і поширеність шкідників сої. Зокрема, зернові культури, такі як ячмінь, пшениця, овес і жито, найгірше підходять для соєвої плодожерки як корму.

Справа агротехніки

Загалом з урахуванням збільшення посівів сої в Україні фахівці радять комплексно підходити до агротехнічних заходів задля ефективного контролю шкідників. Зокрема, рекомендується:

• Розміщувати сою в сівозміні з поверненням на те саме поле не раніше ніж через 3–4 роки. Слід уникати сівби культури після низки культур, таких як соняшник, зернобобові, багаторічні бобові трави й ін., адже вони мають спільних із соєю шкідників;
• Сіяти в оптимальні строки, загортаючи насіння на глибину 3–4 см. Це пришвидшує проростання сходів і зменшує ризик їх пошкодження ґрунтовими шкідниками;
• Після стерньових попередників ґрунт доцільно кілька разів продискувати й виорати на глибину 22–25 см, а після кукурудзи чи цукрових буряків — краще до 30 см.

Це суттєво ускладнить шкідникам перезимівлю й обмежить їх кількість.

Іван Кандул