Вплив систем землеробства на зміни родючості ґрунтів у короткоротаційних сівозмінах та за беззмінного вирощування сої

У структурі орних земель чорноземні ґрунти становлять 67,7 %, найважливішою частиною органічної речовини яких є неповторний продукт еволюції природи — гумус, котрий тисячоліттями відігравав вирішальну роль у виробництві основних продуктів споживання

Наразі постає важливе запитання щодо збереження хімічного й органічного складу в ґрунті та забезпечення рослин поживними елементами для підвищення їхньої продуктивності.

Аналіз даних, отриманих після другої ротації досліджуваних нами сівозмін, вказує на зниження запасів лужногідролізованого азоту в усіх досліджуваних сівозмінах і за беззмінного вирощування сої.

Під посівами культур у зерно-паро-просапній сівозміні менші втрати лужногідролізованого азоту були за мінеральної системи удобрення і становили 2,14 мг/100 г. Найбільше зниження вмісту цього елементу було на фоні без добрив і становило 3,47 мг/100 г. З тим унесення мінеральних добрив без вивезення побічної продукції попередника призводило до зниження показника на 2,240 мг/100 г. Мінеральна й органо-мінеральна системи удобрення сприяли збільшенню вмісту лужногідролізованого азоту, порівнюючи з варіантом без добрив, на 1,33 та 1,239 мг/100 г відповідно.

За умов вирощування культур у сівозміні з насиченням соєю до 40 % різниця за системами удобрення була майже однаковою й становила 2,61–2,63 мг / 100 г ґрунту.

Насичення соєю до 60 % у зерно-просапній сівозміні сприяло меншій втраті лужногідролізованого азоту тільки у варіантах мінеральної системи удобрення і становило 2,43 мг/100 г ґрунту, за органо-мінеральної системи удобрення різниця за 10 років становила 2,52 мг / 100 г ґрунту, а за природного фону — 2,83 мг / 100 г ґрунту.

________________________

Одним із головних чинників ефективної родючості ґрунтів є фосфатний режим. За хімічними властивостями фосфор має складну природу взаємодії з різними компонентами ґрунту, що зумовлює велику кількість різних форм, реакцій, сполук і комплексів, у вигляді яких він може перебувати в ґрунті.

________________________

В умовах беззмінного вирощування сої спостерігали зворотну реакцію щодо накопичення в ґрунті лужногідролізованого азоту рослинами сої. В середньому за 10 років уміст лужногідролізованого азоту суттєво знижувався за вирощування сої за мінеральної та органо-мінеральної системи удобрення, а різниця до результатів аналізу перед закладанням дослідів становила 3,05 та 2,56 мг / 100 г відповідно. На фоні без добрив установлено найменшу втрату лужногідролізованого азоту, яка становила 1,55 мг / 100 г ґрунту.

Одним із головних чинників ефективної родючості ґрунтів є фосфатний режим. За хімічними властивостями фосфор має складну природу взаємодії з різними компонентами ґрунту, що зумовлює велику кількість різних форм, реакцій, сполук і комплексів, у вигляді яких він може перебувати в ґрунті. Це значною мірою ускладнює оцінювання забезпеченості ґрунтів фосфором для живлення рослин.

Хімічний аналіз за вмістом фосфору в ґрунті після закінчення другої ротації свідчить, що від’ємний баланс цього елемента було отримано за органо-мінеральної системи удобрення за вирощування сої в беззмінних посівах, а різниця становила -0,03 мг / 100 г ґрунту. Більший приріст фосфору був за органо-мінеральної системи удобрення в зерно-паро-просапній сівозміні з насиченням соєю до 20% і становила 6,17 мг / 100 г ґрунту. У зерно-просапних сівозмінах із різним насиченням соєю та за беззмінних посівів використання добрив за мінеральної системи удобрення сприяло більшому приросту вмісту фосфору в ґрунті. Так, у зерно-просапній сівозміні з насиченням соєю до 40 і 60% та беззмінному її вирощуванні різниця приросту за 10 років становила 5,31 і 5,48 та 4,36 мг / 100 г ґрунту.

Отже, вирощування культур у зерно-паро-просапній сівозміні з насиченням соєю до 20% за органо-мінеральної системи удобрення сприяло найбільшому накопиченню вмісту фосфору в ґрунті.

Вміст гумусу

Одним із важливіших показників, що характеризують рівень і умови відтворення родючості, є вміст у ґрунті гумусу. Тому створювані при внутрішньогосподарчому землеустрої організаційно-територіальні умови землекористування мають сприяти не лише зростанню врожайності культур, інтенсифікації виробництва, а й неухильному підвищенню родючості ґрунту, підтриманні в ньому позитивного балансу гумусу та збереженню його виробничої сили.

Показники вмісту гумусу в ґрунті залежали як від набору культур у сівозмінах, так і систем удобрення в них. Найменші втрати гумусу в досліді були за беззмінного вирощування сої протягом 10 років на фоні природної родючості ґрунту й становили 0,19 % за вмісту гумусу 4,43 %. За вирощування сої беззмінно за мінеральної та органо-мінеральної систем удобрення різниця за втратами вмісту гумусу після першої та другої ротацій становила 0,23 та 0,24 % відповідно.

Юрій Мащенко, завідувач науково-технологічного відділу
збереження родючості ґрунтів ІСГС НААН, к. с.-г. н.,
експерт-дорадник з питань рослинництва;
Ігор Семеняка, директор, завідувач сектору землеробства ІСГС НААН,
к. с.-г. н., доцент, експерт-дорадник з питань рослинництва,
менеджменту, агробізнесу та економічних питань;
Анна Ткач, науковий співробітник сектору землеробства ІСГС НААН;
Олег Гайденко, учений секретар, завідувач науково-технологічного
відділу маркетингу та наукового забезпечення трансферу
інновацій ІСГС НААН, к. т. н., с. н. с., дорадник з питань
механізації сільського господарства та економіки
сільськогосподарського виробництва