Європейський Союз та Україна в пошуках нагального компромісу

З наближенням кінцевої дати дії Автономних торгівельних заходів (АТЗ) 5 червня 2025 року торгівельні відносини між Євросоюзом і Україною вступають у критичну фазу. Перемовини триватимуть, гучні заяви ще лунатимуть, але загальна картина досить ясна. Основні підходи та позиції вже окреслено, і справа — тільки в деталях. Саме вони й відіграватимуть визначальну роль

Вирок комісара

Європейська комісія, представлена комісаром із питань сільського господарства Крістофом Хансеном, офіційно підтвердила, що АТЗ не будуть подовжені після 5 червня 2025 року. Як зазначено в заяві посадовця під час засідання комітету з питань сільського господарства Європарламенту, Рада ЄС чітко дала зрозуміти: продовження АТЗ неможливе, і нинішні заходи «так чи інакше будуть скасовані».

АТЗ були запроваджені 4 червня 2022 року як тимчасовий захід для підтримки української економіки під час війни. Вони скасували мита, квоти й торгівельні захисні заходи на експорт з України, що допомогло стабілізувати торгівлю, незважаючи на порушення ланцюгів постачання через війну. Попри всі труднощі й обмеження з боку низки країн, їх неодноразово продовжували, востаннє — до 5 червня 2025 року.

Вибір під вибори

Укласти нову угоду до червня вже неможливо через політичну напруженість у головних країнах ЄС, а також усе більше втягування Брюсселя в тарифні суперечки зі США. Та насамперед рішення щодо скасування АТЗ зумовлено тиском із боку країн-членів ЄС, зокрема Польщі, Франції, Угорщини й Словаччини. Ці країни стурбовані впливом дешевших українських аграрних товарів на їхні внутрішні ринки, хоча експерти зазначають, що дані про «українську навалу» на місцевих товаровиробників є багато в чому популістськими й політично ангажованими.

Зокрема, в жорсткій опозиції до АТЗ традиційно є Польща. Там питання щодо захисту місцевих фермерів від конкуренції з українськими гостро постало на порядку денному практично всіх політичних сил. І з огляду на те, що президентські вибори в Польщі відбудуться 18 травня — та можливий другий тур саме за кілька днів до червневого терміну дії АТЗ — Євросоюз перебуває під тиском Варшави. Як наслідок, те, що мало бути технічним корегуванням, стало лакмусовим тестом здатності ЄС поєднувати солідарність з Україною під час війни з напруженими політичними реаліями країн-учасниць.

Чутлива зона

Тож офіційний Брюссель робить посилені реверанси перед фермерами (а фактично популістськими настроями) деяких країн об’єднання. Так, замість АТЗ єврокомісари пропонують повернення до умов Договірної зони вільної торгівлі (DCFTA), підписаної ще 27 червня 2014 року, щоправда, з певними модифікаціями. Нова система міститиме тарифні квоти, які, за словами Хансена, будуть сприятливішими для України, ніж довоєнні умови. Але вочевидь менш ліберальними, ніж поточні АТЗ.

У рамках такої політики передбачається низка гнучких регулятивних заходів. Згідно з роз’ясненнями ЄК, такі механізми вже були апробовані в рамках попередніх подовжень АТЗ — і є чинними з певними уточненнями для забезпечення торгівельного балансу. Зокрема, для захисту інтересів європейських фермерів будуть застосовані захисні механізми, що дозволяють швидке втручання у разі значних порушень на ринках ЄС або окремих країн-членів. Також передбачається, що для чутливих у цьому товарів, таких як птиця, яйця, цукор, овес, кукурудза, крупи та мед, квоти будуть відновлені, якщо імпорт перевищить середні обсяги за 2021–2023 роки.

Зі свого боку українські експерти наголошують, що не всі ці продукти мають бути в списку чутливих. До того ж попередні версії DCFTA за деякими позиціями об’єднували сировину й оброблений продукт. Зокрема безмитні квоти для пшениці містили також борошно й крупи, а до квоти для цукру входить мальтодекстрин. І такі продукти з доданою вартістю доречно вилучити зі списку чутливих.

Нагальний компроміс

Скасування АТЗ може мати серйозні економічні наслідки для України. Адже 52% українського аграрного експорту йде у ЄС — і цей ринок є преміальним для українських агровиробників. Згідно з розрахунками повернення до умов DCFTA зразка 2021 року може призвести до:

• втрати валютних надходжень: до 3,3 млрд євро до кінця 2025 року;
• зменшення ВВП: на 2,5%;
• зниження податкових надходжень: до 4,15%.

Ці втрати особливо критичні через блокаду Чорного моря, яка обмежує експорт через морські порти, лишаючи тільки «Шляхи солідарності» для агропродукції, що підвищує логістичні витрати та знижує конкурентоспроможність.

Зрозуміло, що українська сторона наголошує на потребі зваженого компромісу. За словами міністра аграрної політики Віталія Коваля, напрацьований компромісний варіант урахує інтереси обох сторін. На думку посадовця, сьогодні основне завдання уряду країни — вкотре довести, що Україна — це партнер, з яким Євросоюз може стати ще сильнішим.

Співпраця у дії

Український аграрний експорт відіграє головну роль у забезпеченні продовольчої безпеки Євросоюзу. Постачаючи значні обсяги зернових, олійних культур, м’яса птиці й інших продуктів, Україна допомагає стабілізувати ціни, заповнює дефіцитні позиції та підтримує роботу європейських переробних підприємств.

Водночас Україна активно імпортує з ЄС ресурси, необхідні для аграрного виробництва, зокрема насіння, добрива, техніку та інші складові. Це створює залежність між українським та європейським агросекторами. Наприклад, у птахівництві широко використовують генетичні лінії з Польщі й Німеччини, що підкреслює глибоку інтеграцію виробничих процесів.

З огляду на це Україна виступає не лише постачальником сировини, а й стратегічним партнером ЄС у вирішенні довгострокових викликів у сільському господарстві, таких як продовольча безпека, адаптація до змін клімату та забезпечення стабільності ланцюгів постачання.

Не конкуренти, а партнери

Слід зазначити, що чіткої офіційної позиції Єврокомісії з цього дражливого питання ще немає. Попри заяви окремих комісарів, загальноєвропейські галузеві структури більш схильні врахувати аргументи України — на основі глибшого розуміння власних інтересів. Зокрема це стосується CELCAA (European Liaison Committee for Agricultural and Agri-Food Trade). Ця європейська федерація представляє інтереси торговців сільськогосподарською та агропродовольчою продукцією на рівні ЄС. Організація відіграє головну роль у формуванні аграрної торгівельної політики, виступаючи за відкритий, прозорий і збалансований ринок.

Генеральний секретар Еліс О’Донован зазначає, що Україна є провідним партнером для забезпечення продовольчої безпеки ЄС, особливо в умовах геополітичної нестабільності. «Українських фермерів слід розглядати як партнерів, а не конкурентів у спільній меті забезпечення глобальної продовольчої безпеки», — наголошує очільник CELCAA. Україна вже інтегрована у європейські ланцюги постачання, а європейські виробники — у виробничі процеси в Україні, що створює взаємозалежність і взаємовигідну співпрацю.

Тож слід сподіватися, що зважений перегляд DCFTA та внесення змін до ст. 29 Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом забезпечить передбачуваний доступ української продукції на європейський ринок. Нові заходи хоч і менш сприятливі за АТЗ, але мають забезпечити зважений баланс між підтримкою української економіки та захистом європейських ринків. За великим рахунком це спільний виклик для ЄС та України, який виходить далеко за межі квот на мед і яйця чи навіть виборів у Польщі.

Іван Кандул