Глобальне потепління в Україні: між жорнами часу
- Деталі
- Статті
- 574
Зараз кліматичні колізії та прогнози цікавлять українців далеко не в першу чергу. Але нещодавно ухвалений закон про засади державної кліматичної політики називають доленосним. А фахівці серйозно занепокоєні — потепління в Україні перевищує як світові, так і європейські темпи. Тож, попри всі виклики війни, стрімкі зміни клімату теж не варто ігнорувати, як і їх наслідки для сільського господарства — наразі та на перспективу
Поперед Європи в спеку
Цей 2024 рік, який добігає кінця, вже ввійшов в історію — він став найспекотнішим у світі за всю історію відповідних спостережень. Однак для України час кліматичних аномалій уже триває десятиліттями. За даними Всесвітнього фонду природи WWF-Україна, на теренах країни за останні 30 років середня температура повітря підвищилася на 1,2 градуса. І це є значно вищим показником, як порівняти із сусідніми країнами. Також, згідно з інформацією Гідрометцентру, в деяких регіонах України температура підвищилась на 0,82 °С тільки за останні 10 років. Водночас в інших країнах Європи та Північної півкулі загалом цей показник становить 0,47 °С.
Буревії змін
Тобто глобальне потепління від відірваних від життя наукових прогнозів і віддалених перспектив уже стало зримою реальністю, даною у відчуттях. Насамперед для українських агровиробників. Хоча кліматичні зміни мають також і позитивний для сільського господарства характер, наразі основна увага привернута до негативних наслідків. Так, кліматичні виклики — від усе частіших посух і пилових бурь до бурхливих повеней — стали звичною картиною в багатьох регіонах.
Стратегічні виклики
А якщо говорити про потенційні кліматичні загрози для аграрного сектору України, то фахівці Національного інституту стратегічних досліджень (НІСД) виокремлюють:
• підвищення середньої річної температури повітря та збільшення кількості днів з аномально високими температурами, що негативно впливає на стан рослин і тварин;
• збільшення частоти посушливих проявів, зокрема в поєднанні з екстремально високими температурами;
• зменшення частоти випадіння та збільшення інтенсивності опадів, що перешкоджає накопиченню ґрунтової вологи та погіршує умови збирання врожаю, зумовлює ризики повеней і підтоплення;
• різкі температурні коливання між сезонами та протягом окремих місяців, що призводять до стресових умов вегетації багатьох культур, вирощуваних в Україні;
• збільшення проявів стихійних погодних явищ у теплий період року (сильні дощі, грози, смерчі, буревії, град тощо);
• збільшення нерівномірності випадіння атмосферних опадів за окремі періоди року, що впливає на водозабезпечення;
• відсутність стійкого снігового покриву, що за значного зниження температур і їх коливання збільшує ризик вимерзання озимих культур;
• сприятливість погодних умов (температури та вологості повітря) для поширення шкідників, хвороб та інвазійних видів рослин, що може суттєво знизити продуктивність основних культур.
Наслідки для агросектору
На думку фахівців наявні тенденції може спричинити суттєве загострення деяких проблем і призвести до суттєвих змін у структурі та веденні аграрного виробництва. Зокрема, прогнозується підвищення рівня розораності сільгоспугідь у всіх регіонах країни, посилення деградації ґрунтів і втрати їх родючості. Також це призведе до вимушеного нехтування науково обґрунтованими сівозмінами та подальшого розвитку монокультурного виробництва.
Виходячи з економічних міркувань, основну ставку агровиробники будуть змушені робити на технічні й олійні культури. Вони є більш маржинальними (особливо за експортних обмежень) та зазвичай потребують дещо менше ресурсів для вирощування. Та водночас це посилює екологічне навантаження на земельні угіддя.
Що важливо: в умовах кліматичних змін збільшуються потреби у великих капітальних інвестиціях для впровадження інноваційних технологій вирощування. А конкуренція між сільськогосподарськими виробниками, яка залежить від родючості земельних ресурсів та доступу до водних ресурсів у зоні недостатнього природного зволоження, буде тільки зростати.
Очікується вимушена зміна структури рослинництва через більше поширення посухостійких культур і, навпаки, відмову від вирощування тих, що потребують хорошого вологозабезпечення. Також прогнозується більш стрімке зміщення зон вирощування низки великих культур із півдня на північ, що вже на сьогодні поступово і спостерігається. Та відповідне зміщення зон розташування та розвитку інфраструктури зберігання й первинної переробки сільськогосподарської продукції.
Законодавчі кроки
Кліматичні проблеми, ясна річ, усвідомлюють і на високому державному рівні. І, попри воєнне лихоліття, їх, начебто, не ігнорують. Адже це, як наголошують законодавці, вкрай фундаментальні виклики. Мовляв, війна закінчиться, а наслідки змін клімату лишаться з нами та наступними поколіннями назавжди.
Тож в Україні активно розвивають законодавчу базу для боротьби зі зміною клімату й адаптації до її наслідків. Експерти наголошують, що найважливішим кроком у цьому напрямі стало ухвалення Закону України «Про основні засади державної кліматичної політики» восени. Він, зокрема, передбачає, роботу над пом’якшенням наслідків зміни клімату й адаптацію до неї.
Чинник кліматичних змін
Утім, державні ініціативи та відповідне регулювання, слідування європейським нормам та вимогам у цій сфері можуть стати ще одним викликом для агровиробників. Адже над ними ледь чи не найпершими збираються хмари — і агросектор традиційно можуть зробити крайнім. Оскільки наразі домінує думка, що вирощування сільськогосподарських культур і тваринництво є важливим чинником зміни клімату.
Зокрема, застосування мінеральних й органічних добрив, ріст азотфіксувальних культур, осушення органічних ґрунтів і зрошення збільшують доступність азоту в ґрунті та призводять до викидів оксиду азоту (N2O). Худоба, особливо велика рогата, виробляє метан (СН4) як частину нормальних травних процесів. Більше з тим, практика використання гною також сприяє викидам СН4 та N2O. Загалом Світовий банк підрахував, що нині на сільське господарство припадає 19–29% загальних викидів парникових газів.
Коні не винні?
Хоча рівень впливу парникових газів (та їх викидів через сільськогосподарську діяльність) є і досі питанням дискусійним. Так, на противагу думці, що саме агросектор із його інтенсивними системами рослинництва і тваринництва відіграє важливу роль у зміні клімату, в Інституті Альфреда Вегенера (Німеччина) дотримуються іншої думки. Відповідно до досліджень групи місцевих учених, підвищення глобальної середньої температури має іншу причину: Земля стала менше відбивати сонячного випромінювання, оскільки кількість деяких типів хмар зменшилася. Також свою роль відіграє скорочення арктичного снігу та льодяного покриву в морях-океанах.
Та в погоні за скороченням темпів викиду парникових газів законодавцям простіше й набагато звичніше діяти, виходячи з того простого припущення, що у всьому «коні винні». А також жито-пшениця та інша пашниця. Відтак хлібороби можуть опинитися між жорнами кліматичних змін, з одного боку, та держаного регулювання в цій сфері — з іншого.
Іван Кандул
