Технологія землеробства NO-TILL: переваги та перспективи

Не зважаючи на поширення класичного методу обробки грунту, все більшої популярності в світі набуває обробіток грунту без оранки. Саме нульова обробка дозволяє зберегти дорогоцінну вологу, а також збагачувати мікрофлорою верхній родючий шар, та не допускати його ерозії.

Впровадження такого методу супроводжувалося скептично і з недовірою, але менше з тим все більше агробізнесу переходить саме на прямий посів, особливо зони ризикованого землеробства, а саме такі області як Одеська, Херсонська, Миколаївська та Запорізька. Тобто за умов відсутності необхідної кількості вологи задля повноцінних вегетативних процесів. Станом на 2023 рік у таких країнах як Аргентина, Бразилія, Канада, Парагвай площі земель під нульову обробку вже становлять більше ніж 50% від загальних. Середня урожайність озимої пшениці у 2020 році на півдні України становила: Одеська область – 1,8 т/га, Миколаївська – 2,7 т/га, Херсонська – 3,2 т/га. В той же час аграрії Херсонщини використовуючи технології NO-TILL достигали показників 5-5,5 т/га.

Загальні принципи нульової обробки полягають в тому, що не відбувається оранка, боронування та культивація. Не проводиться внесення органічних добрив. Їх функцію виконують рослинні рештки покривних та пожнивних культур, які в процесі перетворюються на мульчу. Щоб зайвий раз не руйнувати грунт, мінеральні добрива та засоби захисту вносяться одночасно із сівбою за допомогою спеціальних сівалок.

Читайте також: Не орати — нова філософія землеробства

Особливі вимоги до технології наступні. Рівне поле для посіву, в іншому разі буде нерівномірне занурення насіння, що вплине на урожайність. Обов’язкова сівозміна з сидеративними культурами (так, наприклад бобові культури насичують грунт необхідною кількістю азоту, навмисне удобрювання яким може бути небезпечним в степових зонах із низкою кількістю вологи), які виконують функцію заміни оранки, а також боротьби з бур’янами.

Тож які переваги аграрії маєють при переході на нульову обробку. В умовах подальшої зміни клімату в сторону підвищення середньорічної температури, а також великої кількості вітрів суховіїв на півдні України самим беззаперечним фактором переходу є збереження вологи для забезпечення рослини в повному обсязі та на всіх періодах росту і вегетації. Для озимої пшениці транспіраційний коефіцієнт становить 400-450, а саме один грам сухої речовини потребує 400-450 грам води. При цьому запас верхніх шарів грунту має бути не менше за 10 мм. Кількість опадів в Херсонській області в середньому становлять 325-420 мм на рік. А враховуючи повну фазу розвитку озимої пшениці близько 8-9 місяців, маємо наявну недостатню кількість вологи, що безпосередньо вплине на кількість і якість врожаю. Знов для прикладу урожайність в областях з високим рівнем середньорічних опадів у 2020 році: Харківська область – 5,0 т/га, Сумська – 5,3 т/га.

Одним із найкращих виробників поживних речовин є дощовий черв’як, також він покращує природний обмін калію. За умови відсутності механічної обробки зберігається вся фауна під шаром мульчи, а також збільшується кількість органічних речовин. Не відбувається змінення структури грунту. Саме за рахунок верхнього шару не відбувається ерозія, що позитивно відбивається на якості землі та урожайності наступних посівів. Також шар мульчі захищає рослини зимою від промерзання, а літом корінну систему від висихання. І не відбувається різких змін між денною та нічною температурами, які теж негативно впливають на рослини.

Тобто система нульової обробки це не тільки технологія що зберігає вологу та флору. Це філософія та концепція що направлена насамперед на перспективний розвиток земельних ресурсів та дбайливого ставлення до них.

Читайте також: Система nо-till: основні принципи і підходи

Але не будемо забувати про фінансовий бік будь якої справи. При порівнянні витрат на ведення господарства по класичній технології і нульовій можна зробити наступні висновки. Затратні показники по гербіцидній обробці посівів при нульовій технології будуть вищі. І це обов’язкова умова одержання якісного нормованого врожаю. Також потрібно підготувати поле для переходу з класичної системи – воно повинне бути ідеально рівним. Для посіву повинна бути спеціальна сівалка, яка коштує вище звичайної.

Тепер про економію.

1. Скорочення витрат на паливо та поточний ремонт техніки у зв’язку із меншою кількістю польових робіт.
2. Скорочення витрат на добрива.
3. Підвищення рівня якості грунту, що кількісно і якісно впливає на врожайність.
4. Підвищення рівня вологи грунту, що кількісно і якісно впливає на врожайність.
5. Запобігання ерозії грунту, збереження та відновлення родючого шару та мікрофлори.
6. Захист посівів від промерзання.

Тож в сухому залишку маємо ефективну систему, яка виправдана економічно та екологічно.

Перспективність впровадження переходу в наш час дуже приваблива. В структурі собівартості кінцевої продукції велику частку мають добрива, ціна на які в нинішніх реаліях тільки лякає і напружує. Зміни клімату все більше виснажують землі, особливо південні. Середньорічна кількість вологи в якості опадів невпинно зменшується. При проведенні калькуляції собівартості у засушливі роки виходять дуже невтішні висновки. Нагадаю, що 2019 та 2020 роки були вкрай посушливими, і наслідки цієї посухи були насамперед негативно економічні. Банкрутства невеликих фермерських господарств, невиплати по аграрним кредитам, продаж аграрної техніки за безцінь для перекриття збитків.

Тому збереження вологи в таких умовах є необхідним чинником для ведення бізнесу, та подальшому збереженні якості земельного фонду нашої країни. І це є не просто економія, а своєрідний внесок у військову економіку та відбудову України в період відбудови після нашої Перемоги.

Максим Нечипоренко