Чи компенсує брак мінеральних добрив рідка органіка

Практично весь світ потерпає від високих цін і дефіциту основних елементів живлення. Це стосується як країн із розвинутим аграрним виробництвом, так і регіонів із традиційно зубожілою економікою. Та з особливою гостротою це питання постає в Україні, яка, попри повномасштабні воєнні дії, є одним із ключових виробників продовольства в глобальному масштабі. Й українські аграрії особливо зацікавлені в пошуках альтернативи мінеральним добривам.

За рівнем внесення мінеральних добрив наші агровиробники традиційно поступалися своїм європейським колегам — у деяких випадках в рази. Та з потужним розвитком агросектору ця ситуація змінювалася: ринок зростав випереджальними темпами, як порівнювати зі світовим, мінеральна складова в системах живлення поступально зростала. Але вже торік поставив під сумнів цю обнадійливу та досить сталу тенденцію.

Проблеми виробничого комплексу

Як і в деяких інших аспектах забезпечення матеріально-технічними ресурсами АПК, війна катастрофічно загострила вже назрілі проблеми. Тогоріч стрімко рвонули вверх ціни на аміачну селітру, карбамід та КАС 32, фосфорні, калійні та комплексні добрива. Також відчувався значний дефіцит необхідних обсягів. Основною причиною такого дисбалансу на ринку стало зростання ціни газу, що тією чи іншою мірою використовується у виробництві мінеральних добрив. Українські агровиробники загалом вистояли під цим ціновим шквалом, шукали й находили необхідні фінансові ресурси й технологічні підходи.

Але з початком воєнних дій проблеми вийшли на якісно новий рівень: окрім захмарних цін на газ додалися проблеми з логістикою, неможливість співпраці з низкою країн-поставників, кардинальне падіння вітчизняного виробництва внаслідок дефіциту сировини та вартістю енергоносіїв, воєнними діями й ударами по інфраструктурі. І зрозуміло, загальний фінансовий стан переважної більшості господарств суттєво погіршився.

Тож не і викликають подиву дані, що аграрії під осінню посівну кампанію закупили всього 25% NPK-добрив від потреби. Фахівці також прогнозують, що під весняну посівну використання азотних добрив скоротиться до 35% від рівня закупівлі протягом і так далеко не найкращого 2021 року. І питання не лише в захмарних цінах — питання в наявності самої продукції. Тут насамперед відіграє роль критичне падіння вітчизняного виробництва мінеральних добрив, яке в останні роки було драйвером росту.

Однак нині два з основних виробництв перебувають на окупованій території, а з чотирьох інших більш менш стабільно працює лише один — черкаський ПАТ «Азот». Щодо ПрАТ «Дніпровський завод мінеральних добрив», ПАТ «Сумихімпром» та ПрАТ «Рівнеазот», то там ситуація близька до критичної. Наприклад, 22 жовтня внаслідок ракетної атаки по об’єктах енергетичної інфраструктури відбулася аварійна зупинка ключових цехів рівненського підприємства — з виробництва аміаку, азотної кислоти, вапняково-аміачної селітри й аміачної селітри. Пізніше ПрАТ «Рівнеазот» повідомив про подальше відновлення діяльності та наміри дотриматись усіх договірних зобов’язань із постачання мінеральних добрив в осінній сезон. Але стабільної роботи заводу в умовах воєнних дій ніхто гарантувати не може.

Також слід урахувати, що ціна на газ в Україні значно вища, ніж у тій самій Європі, то ж собівартість виробництва азотних добрив, а відтак і ціна для фермерів, стає вищою від світової. Щодо фосфатних і калійних добрив, то тут гостро постає проблема наявності сировини.

Допоможе не Європа, а ферма?

Водночас світовий ринок мінеральних добрив теж переживає не найкращі часи, ціни на них зросли в кілька разів. І в багатьох країнах припинене або обмежене виробництво: Болгарії, Румунії, Литві, Польщі, Німеччині тощо. А через воєнні дії вкрай ускладнено й саме транспортне сполучення з Україною. То ж імпорт сировини та готової продукції, зокрема комплексних добрив, які майже не виробляють вітчизняні підприємства Україні, постає перед величезними труднощами. Експерти констатують, що логістичні проблеми та чинник нестабільності стали причиною спаду споживання комплексних добрив більш ніж на 77%. А й наявні на ринку NPK тепер мало кому по кишені. Загалом фінансовий стан більшості господарств нині не дозволяє створити потрібний запас добрив заздалегідь, до початку сезону, коли ціни на них дещо нижчі.

Але рослини далекі від ринкової кон’юнктури та фінансової аналітики — вони просто потребують живлення. То ж все більше аграріїв шукають альтернативи для міндобрив. Теоретично їх вистачає, наприклад, використання бобових і сидеральних культур, рослинних решток, компосту, гуматів, біодобрив і мікродобрив, високотехнологічних оптимізаторів живлення. Та найбільш практичним рішенням багато хто вважає звичайну органіку, зокрема, гноївку. Оскільки вона є природним комплексним добривом і містить у складі ті самі азот, фосфор і калій.

Агробізнес на гною

Деякі фахівці наголошують, що внесення гноївки — це взагалі найоптимальніше рішення з усіх, що є. Мовляв, порівнюючи з мінеральними добривами, така органіка несе значно більшу користь для ґрунту й вирощуваних рослин, створює менше навантаження на довкілля. Гноївка містить макро- і мікроелементи в доступнішій для рослин формі, швидко засвоюється й менш залежна від посушливих умов тощо. Внаслідок чого господарство отримає кращу врожайність та якість продукції, поступово зростає родючість ґрунтів. На економіку виробництва працюють також суттєво менші норми внесення на гектар, як порівняти з міндобривами.

На ринку досить активно просуваються різноманітні технічні рішення, пропагується перехід від архаїчного розвезення гноївки бочками до шлангових систем, що складаються з транспортувальників шлангів, міксерів для перемішування, аплікаторів для внесення гною, помпово-дизельних станцій тощо. Тобто дідівський спосіб удобрення виходить на якісно новий технологічний рівень.

І це, в принципі, світова тенденція останніх років. На фоні цін на мінеральні добрива переваги гноївки відчули і європейські фермери. Хоча це добриво і має смердючий запах, та насамперед завдяки йому ринок органічних добрив отримав друге дихання. Повідомляється, що бізнес на гною переживає справжній бум у Німеччині. В країні навіть створили спеціальні банки й біржі гною для ефективнішого застосування цього ресурсу.

Органічна добавка до мінерального раціону

Але не можна обійти й недоліки та обмеження застосування гноївки. Німецькі фахівці зауважують на такі моменти, як нестерпний сморід, потенційну загрозу забруднення ґрунтових вод, викиди сполук азоту в атмосферу обмеження щодо транспортування.

Натомість вітчизняні фахівці більше акцентують на фактичному браку самого гною в Україні через занепад тваринницького комплексу. І наголошують, що загалом біологічні добрива на повну потужність запрацюють далеко не відразу. Їх бажано вносити кілька сезонів поспіль, щоб вони органічно ввійшли в склад ґрунтової біоти, стали повноцінно доступні рослинам. Відтак можливе падіння врожайності у перший сезон живлення.

То ж без мінеральних добрив у сучасному агровиробництві усе одно не обійтися. І в короткостроковій перспективі можливостей замінити ті самі NPK чи фосфати тим чи іншим різновидом органічних добрив досить примарні. Ідеться більше про достатньо вимушене збільшення компоненти біологічних добрив у системах живлення. Окрім безпосередньої оптимізації витрат унесення гноївки підвищує використання мінеральних добрив, поліпшує баланс поживних речовин в агроценозі тощо.

Іван Кандул