Тепличний комплекс України: як зберегти перспективи виробництва

У найкращі часи ми звикли до свіжих помідорів чи огірків у салаті навіть узимку. І до звичних застільних нарікань: та ці томати, наче гумові, вони ж тепличні. І не важливо вже: наші чи турецькі — їм все одно далеко до бабусиних… Що ж про смаки не сперечаються, особливо коли продукція українських чи закордонних тепличних господарств стає менш частим, але все дорожчим гостем на полицях супермаркетів. Дефіцит овочевої продукції закритого ґрунту й зростання цін на неї об’єктивно зумовлено. А питання в тім, як взагалі нашому тепличному комплексу пережити цю сувору зиму.

Власне і томатні лани просто неба та під ясним сонцем нас не дуже тішили цьогоріч. Ціни на помідори постійно зростали, впевнено б’ючи всі рекорди. Окрім загальноекономічних чинників, обвальної інфляції тощо свою драматичну роль відіграла сама карта бойових дій, що точаться в країні. На південні регіони України, зокрема Херсонську та Миколаївську області, припадало 45–50% виробництва томатів відкритого ґрунту. Звичайно, виробники з інших регіонів раді були б надолужити помідорний дефіцит, та достатніх можливостей і потужностей для цього бракує.

Зимова прелюдія — 2021/22

Однак помідори незахищеного ґрунту все ж були на полицях магазинів. Чого не можна сказати з упевненістю про тепличні помідори з наближенням зимового сезону. Інтенсифікація ударів по енергосистемі України поставила цю галузь на межу існування. Варто зазначити, що ситуація була близькою до критичної ще минулої зими, до початку повномасштабних бойових дій. Тепличні комплекси вже тоді натрапили на комплекс проблем. Представники галузі та експерти вже тоді попереджали: захмарна вартість енергоносіїв фактично знищує тепличний бізнес. Тогоріч на зимовий період припинили роботу близько третини українських теплиць, включно з найвідомішими та найпотужнішими тепличними комплексами.

Це насамперед торкнулося тепличних комбінатів, які як основний енергоносій використовували природний газ. Його стрімке подорожчання зводило нанівець конкурентоздатність вітчизняної продукції на внутрішньому ринку. Іноземний овочевий імпорт був елементарно дешевшим. І той факт, що помідори чи огірки багатьох українських тепличних господарств переважали за споживчими та смаковими якостями своїх іноземних конкурентів, уже мало що вирішував. «Бабусин» чи не дуже смак у наших тепличних помідорів — питання, ясна річ, важливе. Та якщо пересічна бабуся просто не в змозі їх купити, виробництво приречене на втрату ринку й фінансові витрати.

Ці втрати не закінчувалися з припиненням роботи та втраченим прибутком, долею ринку. Парадоксально, але, навіть фактично не працюючи, тепличні комбінати й далі платили немалу абонплату за користування газовими мережами, комунальні платежі тощо. А вимерзання рослин, що спричиняло багатомільйонні збитки, це теж далеко не все. Більшість тепличних господарств припинили діяльність на зиму частково, підтримуючи бодай мінімальну температуру теплиць. Адже повне припинення опалення за низьких температур навколишнього середовища призведе до руйнації складної високотехнологічної інфраструктури. Коли вимерзнуть не лише помідори чи огірки, а й самі теплиці, припинять роботу всі системи життєзабезпечення, це буде справжня катастрофа. А підійняти виробництво після «зимового нокауту» — вкрай складно та затратно. Фахівці підрахували, що запустити тільки 1 га сучасної промислової теплиці — коштує до 3 млн євро.

Загроза тепличного блекауту

Значна частина тепличного комплексу України лише на крок від повного нокауту через загрозу блекауту (катастрофічне порушення режиму функціонування всієї/значної частини енергетичної системи). І йдеться вже не тільки про ціну на блакитне паливо, яка, звичайно, зросла ще шаленішими темпами. Як всі тепер розуміють, у перспективі нас може чекати повне або часткове/періодичне припинення енергопостачання. Навіть у мирні часи уряд, реалізуючи програму забезпечення виробництва низки критично важливих продуктів газом за пільговими цінами, вважав, що тепличні огірки та помідори на столі в пересічного українця — це далеко не предмет першої потреби. А коли проблемою стає опалення жилих будинків, взагалі функціонування комунальної інфраструктури в зимовий період, і поготів — не до цього. То ж за такої ситуації чимало тепличних господарств країни приречені на вимерзання.

Звичайно, більшість із них шукає можливості для підтримання технологічного мінімуму. Ще до війни представники галузі зосередились на пошуках альтернативи газовій енергії й термоощадних технологіях. Та перехід на альтернативні види палива — ті самі мазут чи вугілля, пелети, щепу, солому — справа непроста навіть у мирний час. Це потребує значних інвестицій, пов’язано з логістичними труднощами тощо. Наскільки це можливо в цих сутужних умовах і за невизначеності з глобальним бізнес-кліматом — питання риторичне. То ж імовірно багатьом учасникам ринку доведеться зосередитися на консервації, наскільки це можливо, наявних потужностях та збереженні перспектив на відновлення виробництва в майбутньому.

Прості рішення для складного часу

А певні перспективи лишаються за теплицями, так би мовити, вчорашнього дня: з достатньо примітивними технологіями, менш залежними від загальної енергосистеми, здатних перейти на доступні види енергоносіїв тощо. Звичайно, в плівкових теплицях навряд чи можна буде втілити передові системи штучного мікроклімату, освітлення, крапельного зрошення чи живлення. Але цей крок назад водночас є кроком для збереження галузі в таких надзвичайних умовах.

Наприклад, на ринку просуваються полікарбонатні теплиці, які мають низку переваг перед звичайними плівковими чи скляними. Купити теплицю з полікарбонату та змонтувати її можна навіть на присадибній ділянці. Як запевняють виробники, споруда з профільної труби, вкрита полікарбонатною плівкою, не боїться сильних дощів і шквальних вітрів, металевий каркас стійкий до корозії. Конструкція добре акумулює тепло та світло, всередині створюється мікроклімат, який добре впливає на ріст і розвиток рослин, можливе встановлення автоматичної системи поливу. В перспективі кілька подібних теплиць можуть забезпечити вітамінною продукцією навіть райцентр чи невелике місто.

Одна теплиця чи навіть тепличний мінікомбінат не потребують значних вкладень, гнучкі у виборі енергозабезпечення — і в принципі можуть бути привабливими для малого бізнесу. А для середнього бізнесу відкривається можливість державного сприяння. Кабінет Міністрів України ухвалив рішення щодо надання грантів для створення або розвитку тепличного господарства. Гранти надаватимуть на будівництво/встановлення модульної теплиці, придбання засобів виробництва (садивний матеріал, насіння, технологічне обладнання), покриття витрат на їхню доставку та введення в експлуатацію. Така підтримка зумовлена низкою вимог. Зокрема, має бути створено щонайменше 14 нових робочих місць на 1 га тепличних потужностей. Теплиця повинна мати не менше як 1,6 га та не більше за 2,4 га.

А перспективи в такого спрощеного варіанта тепличного бізнесу є. Так, в минулий осінньо-зимовий період 70–90% свіжих овочів у наших супермаркетах були імпортними, в основному — з Туреччини. Але нині проблеми з логістикою, та й турецькі помідори охочіше пішли на преміальний європейський ринок — адже в країнах ЄС тепличне виробництво теж скорочується через енергетичну кризу. Звичайно, повністю турецький овочевий потік не обміліє: але продукції буде менше, а ціни — вищими. Відтак, українська теплична галузь має певний шанс поборотися за ринкову долю та перспективи свого існування.

Кирило Степовий