Українське елеваторне обладнання: 80% ринку і вихід у ЄС

Десять років тому чотири елеваторні машини з п'яти в Україні були імпортними. Сьогодні співвідношення дзеркальне. А тепер, коли внутрішній ринок звужується разом із заблокованим експортом зерна, українські виробники обладнання йдуть на зовнішні.

Частка українського обладнання на вітчизняному елеваторному ринку становить близько 80%, тоді як іноземного — 20%. Ще у 2016 році пропорція була протилежною: 20% українського проти 80% імпортного. Такі дані наводить Open4Business з посиланням на пресслужбу KMZ Industries.

Незалежне дослідження дає стриманішу картину по окремих сегментах: у 2024 році частка українського транспортного обладнання для елеваторів становила 48,8% у грошовому вираженні. По металевих силосах для зберігання зростання, за оцінкою компанії, було ще відчутнішим.

Ключовим чинником цього розвороту в галузі називають державну програму часткової компенсації 25% вартості обладнання українського виробництва. Логіка проста: програма дала аграріям можливість спробувати вітчизняне, і після першої покупки більшість до імпортного вже не поверталася.

Наступний крок — зовнішні ринки

Тепер той самий шлях виробники проходять у зворотному напрямку.

KMZ Industries завершує монтаж вузла приймання на об'єкті перероблювання сої в Румунії. До складу поставленого обладнання входять транспортер із бункерною секцією та самонесуча норія продуктивністю 50 тонн на годину кожен, три бункери об'ємом по 36 кубометрів і шнековий транспортер на 6 тонн на годину. Комплекс забезпечує приймання,  тимчасове зберігання та подачу сировини на переробну лінію.

За словами керівника експортного напрямку компанії Максима Семенка, Румунія залишається одним із пріоритетних ринків, а замовникам пропонують не лише постачання обладнання, а й супровід монтажу.

Інший приклад влаштований інакше. Завод елеваторного обладнання «Зерновий Дім» на Київщині, що входить до структури американської корпорації Sukup Manufacturing, отримує близько 10–15% виторгу від експорту запчастин. Як зазначав заступник голови парламентського комітету з економічного розвитку Дмитро Кисилевський, на підприємстві спроєктували інженерні рішення, які згодом стали міжнародним стандартом, — зокрема гравітаційні розподілювачі та дистриб'ютори потоку зерна.

Паралельно там локалізують вузли, які раніше доводилося імпортувати: відцентрові вентилятори тепер виробляють на місці. Запроваджено й трейд-ін сушарок — відпрацьовані машини викуповують назад, ремонтують і продають із гарантією за нижчою ціною.

Внутрішній ринок звужується

Причина, з якої експортний напрямок стає для галузі критичним, лежить усередині країни.

Читайте також: Зберігання зерна подорожчало вдвічі більше, ніж енергія

Масового будівництва нових елеваторів у 2026 році в галузі не очікують — ця тенденція намітилася ще з початком повномасштабного вторгнення й триває. Ринок рухається в бік рішень зі швидкою окупністю, мобільністю та кращою керованістю операційних і логістичних ризиків.

Додається ситуація з експортом зерна. Через зупинку морських портів оборот елеваторних потужностей уповільнився, а тарифи на зберігання цього сезону зросли по-різному, але скрізь: «Агропросперіс» підняв їх приблизно на 10%, «Кернел» — на 20%, «НІБУЛОН» — на 40–60%.

Тобто внутрішній попит на нові потужності стискається саме тоді, коли виробники обладнання нарешті отримали технологічну базу для конкуренції за кордоном.